- •§ 3. Мупіциплльпо-процесулльпл форма 613
- •§ 5. Види муніципального процесу в україні 619
- •§ 1. Поняття муніципального права україни
- •§ 2. Історія муніципального права україни
- •§ 4. Система муніципального права
- •§ 5. Муніципально-правові відносини
- •§ 1. Від "радянського державного будівництва" до "муніципального права": проблемні питання становлення
- •§ 2. Поняття, предмет і система науки муніципального права
- •§ 3. Функції науки муніципального права
- •§ 4. Методологічні проблеми сучасної науки муніципального права
- •Контрольні запитання для самоперевірки
- •§ 1. Поняття, предмет і завдання навчальної дисципліни муніципального права
- •§ 2. Система навчальної дисципліни муніципального права
- •§ 3. Джерела навчальної дисципліни муніципального права
- •§ 4. Місце муніципального права серед дисциплін юридичного профілю
- •§ 5. Проблеми підготовки спеціалістів з питань муніципального права та місцевого господарства
- •§ 1. Зародження наукових знань про місцеве самоврядування
- •§ 2. Громадівський підхід до місцевого самоврядування
- •§ 3. Державницький підхід до місцевого самоврядування
- •§ 4. Комбіновані (громадсько-державницькі) та анархо-синдикалістські підходи до місцевого самоврядування
- •§ 5. Основні концепції щодо походження місцевого самоврядування у XX ст.
- •Контрольні питання для самоперевірки
- •§ 1. Правова природа міжнародних стандартів місцевого самоврядування
- •§ 2. Роль ради європи в розробці міжнародних стандартів місцевого самоврядування
- •§ 3. Європейська хартія місцевого самоврядування
- •§ 4. Всесвітня декларація місцевого самоврядування
- •§ 5. Європейська типова конвенція
- •§ 6. Стандарти місцевого самоврядування європейського союзу
- •§ 7. Інші європейські стандарти місцевого самоврядування
- •§ 2. Основні принципи
- •§ 3. Система місцевого самоврядування
- •§ 4. Місцеве самоврядування і вертикаль виконавчої влади
- •§ 5. Місцеве самоврядування і територіальна автономія
- •§ 6. Місцеве самоврядування і міжнародно-правова регламентація його діяльності
- •Компетенція місцевого самоврядування
- •§ 1. Теоретичні засади виникнення компетенції місцевого самоврядування
- •М уніципальне право України
- •§ 2. Поняття компетенції місцевого самоврядування та його органів
- •§ 1. Поняття територіальної громади
- •§ 2. Види територіальних громад
- •§ 3. Функції і повноваження територіальних громад
- •§ 4. Форми діяльності територіальних громад
- •§ 1. Місцеві ради як представницькі органи місцевого самоврядування
- •§ 2. Особливості правового статусу місцевих рад базового і регіонального рівнів місцевого самоврядування
- •§ 3. Особливості формування, відповідальності та припинення повноважень місцевих рад
- •§ 5. Правовий статус депутатів місцевих рад
- •Контрольні запитання для самоперевірки
- •§ 1. Предмет відання місцевих рад
- •§ 2. Функції та повноваження місцевих рад
- •§ 3. Структура місцевих рад
- •§ 4. Порядок діяльності місцевих рад
- •§ 5. Правові акти місцевих рад
- •§ 2. Повноваження сільських, селищних, міських голів
- •§ 3. Правовий статус голів районної, обласної, районної у місті ради
- •§ 4. Особливості правового статусу голів міст києва і севастополя
- •Контрольні запитання для самоперевірки
- •§ 1. Система виконавчих комітетів місцевих рад, їхні основні функції та повноваження, організація роботи
- •§ 2. Відділи та управління виконавчих комітетів місцевих рад
- •§ 3. Статус службовців органів місцевого самоврядування
- •Контрольні запитання для самоперевірки
- •Контрольні запитання для самоперевірки
- •Контрольні запитання для самоперевірки
- •Контрольні запитання для самоперевірки
- •Муніципальні асоціації в україні
- •Контрольні запитання для самоперевірки
- •§ 1. Концептуальні засади міжнародного співробітництва органів місцевого самоврядування україни
- •§ 2. Суб'єктно-об'єктний склад міжнародного співробітництва органів місцевого самоврядування україни
- •§ 3. Роль міжнародних неурядових
- •Організацій у становленні та розвитку
- •Міжнародного співробітництва органів
- •Місцевого самоврядування україни
- •§ 4. Правовий статус організаційних
- •Структур органів місцевого
- •Самоврядування україни, які займаються
- •Міжнародним співробітництвом
- •§ 5. Організаційно-правові форми міжнародного співробітництва органів місцевого самоврядування україни
- •Контрольні запитання для самоперевірки
- •§ 2. Класифікація гарантій місцевого самоврядування
- •Контрольні запитання для самоперевірки
- •§ 2. Правова основа конституційно-правової відповідальності у сфері місцевого самоврядування
- •§ 3. Підстави конституційно-правової відповідальності у сфері місцевого самоврядування
- •§ 4. Конституційно-правові санкції
- •В механізмі конституційно-правової
- •Відповідальності у сфері місцевого
- •Самоврядування
- •§ 1. Правові передумови ґенези муніципального процесу
- •§ 3. Муніципально-процесуальна форма
- •§ 4. Функції муніципального процесу
- •§ 5. Види муніципального процесу в україні
- •Контрольні запитання для самоперевірки
- •04210, М. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 8, корпус 8, оф. 1.
- •04176, М. Київ, вул. Електриків, 23.
- •29017, М. Хмельницький, пр. Миру, 59.
§ 5. Правовий статус депутатів місцевих рад
Повноваження депутата місцевої ради починаються з моменту офіційного оголошення на сесії відповідною територіальною виборчою комісією рішення про підсумки виборів та про визнання повноважень депутатів. Строк повноважень депутата — п'ять років.
Правовий статус депутатського мандата характеризується наступними моментами. По-нерше, депутат є виборною особою, яка набуває свого статусу за результатами виборів у конкретному виборчому окрузі. Таким чином, він обирається частиною виборців територіальної громади. При відносинах представництва у районній чи обласній раді депутати обираються від територіальних громад у багатомандатному виборчому окрузі, тобто від певної територіальної громади в цілому.
По-друге, депутат представляє інтереси всієї територіальної громади у виборному органі влади, а не інтереси виборчого округу21. Однак це не означає, що він не повинен бути у курсі справ виборчого округу, в якому був обраний. Депутат місцевої ради зобов'язаний підтримувати зв'язки з виборцями, колективами і об'єднаннями громадян, які висунули його кандидатом у депутати, а також колективами інших підприємств, установ, організацій, державними органами, органами місцевого самоврядування та об'єднань громадян, розташованими на території виборчого округу22.
По-третє, депутат представляє відповідну місцеву раду перед своїми виборцями. Він підтримує постійний зв'язок зі своїми виборцями, регулярно інформує їх про роботу ради, виконання планів і програм економічного і соціального розвитку, місцевих екологічних програм, рішень ради, бере участь в організації виконання рішень ради та її органів, у масових заходах, що проводяться на території виборчого округу, вивчає громадську думку, потреби населення, інформує про них раду, вживає інших заходів щодо задоволення колективних ио-
21 Не можна погодитися з думкою, що депутат представляє інтереси виборчого округу, де він обраний, оскільки це суперечить принципу суверенної влади народу (Див.: Вьідрин И.В., Кокотов А.ІІ. Мупиципальное право России. — С. 183-184). Інститут представництва депутатів полягає у забезпеченні безпосереднього впливу народу (у місцевому самоврядуванні — територіальної громади) у вирішенні пи тань загального (публічного) значення.
22 Див.: ст. 6. Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" // Конституційне законодавство України. — К., 2002. — С. 560-575.
— 310 —
треб та законних вимог громадян (ст. 13 Закону про статус депутатів місцевих рад). Також депутат розглядає пропозиції, заяви і скарги громадян, звітує перед виборцями не менше одного разу на рік або у будь-який час на вимогу виборців (ст. 14,15 цього Закону).
Повноваження депутата місцевої ради. Депутат як повноважний представник територіальної громади має виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади або її частини — виборців свого виборчого округу, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування. Він зобов'язаний підтримувати зв'язки з виборцями, трудовими колективами і об'єднаннями громадян, які висунули його кандидатом у депутати, а також колективами інших підприємств, установ, організацій, державними органами, органами самоврядування та органами об'єднань громадян, розташованими на території його виборчого округу. Мандат депутата місцевої ради є імперативним: виборці можуть давати накази своїм депутатам, а депутат є відповідальним перед ними і їм підзвітним. Депутат, який не виправдав довір'я виборців, може бути в будь-який час відкликаний ними у порядку, встановленому Розділом VI Закону "Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів".
Повноваження депутата місцевої ради можна умовно поділити на дві групи: повноваження у раді і повноваження у виборчому окрузі.
Повноваження депутата у раді є різноманітними і стосуються як внутрішньоорганізаційних аспектів діяльності ради, так і виконання нею своїх повноважень як представницького органу місцевого самоврядування. Депутат місцевої ради користується правом голосу з усіх питань, що розглядаються на засіданнях ради та її органів, до складу яких він входить. Кожний депутат у раді та її органах, до складу яких він входить, має один голос. Депутат, який не входить до складу будь-якого органу ради, може брати участь у його роботі з правом дорадчого голосу.
Крім того, депутат місцевої ради має право:
обирати і бути обраним до органів відповідної ради;
пропонувати питання для розгляду радою та її органами;
вносити пропозиції і зауваження щодо порядку денного засідання Ради та її органів, порядку розгляду обговорюваних питань та їх суті;
вносити на розгляд проекти рішень, інших документів, що приймаються радою або її органами, поправки до них;
-311-
Муніципальне право України
Розділ IX. Правовий статус місцевих рад
в исловлювати думку щодо персонального складу утворюваних радою органів і кандидатур посадових осіб, які обираються, призначаються або затверджуються нею;
порушувати питання про недовіру органам, утвореним радою, особам, які входять до їх складу, а також особам, які обрані, призначені або затверджені радою;
брати участь у дебатах, звертатися із запитами, ставити запитання доповідачам, співдоповідачам, головуючому на засіданні;
вносити пропозиції про заслуховування на пленарному засіданні ради звіту чи інформації будь-якого органу або посадової особи, підзвітних чи підконтрольних ій, а також з питань, що входять до компетенції відповідної ради, інших органів і посадових осіб, які діють на її території;
виступати з обґрунтуванням своїх пропозицій та з мотивів голосування, давати довідки;
оголошувати на засіданнях ради та її органів у встановленому порядку тексти звернень, заяв, резолюцій, петицій громадян чи їх об'єднань, якщо вони мають суспільне значення.
Депутат з обговорюваного на сесії ради питання може передати головуючому тексти свого не виголошеного виступу, пропозицій і зауважень для внесення до протоколу засідання ради чи її органу, в якому він бере участь.
Пропозиції і зауваження, висловлені депутатами на пленарному засіданні ради і передані в письмовій формі головуючому, розглядаються радою чи за її дорученням комісіями ради або надсилаються на розгляд до відповідних органів та посадових осіб, які зобов'язані розглянути ці пропозиції і зауваження не пізніше як у місячний термін, якщо інше не встановлено радою, і про результати розгляду повідомити безпосередньо депутатів, які внесли пропозиції та зауваження, а також місцевого голову.
На пленарних засіданнях депутати періодично інформуються про хід виконання рішень, прийнятих радою, реалізацію пропозицій і зауважень, внесених депутатами, наказів виборців, а також з інпіих важливих питань діяльності ради та її органів.
Мандат депутата місцевої ради. Сьогодні юридична природа мандата депутата місцевої ради не є остаточно вирішеною. Згідно з Конституцією народ здійснює свою владу, зокрема, як безпосередньо, так і через органи державної влади та органи місцевого самовряду-
— 312 —
вания (ч. 2 ст. 5). Гарантується народне волевиявлення через періодичні демократичні вибори та інші форми безпосередньої демократії (ст. 69). Обрання депутатів місцевих рад шляхом виборів є гарантією обрання якісного складу представницьких органів місцевого самоврядування23. Відкликання депутата місцевої ради не вирішує проблему належного народного представництва, якщо зважати на колегіальний характер роботи ради, форми і методи діяльності депутата, зокрема, у постійних комісіях та інших органах ради24. У зв'язку з цим обґрунтованою є думка О. Батанова про введення інституту муніципального омбудсмана, який повинен забезпечувати права і свободи жителів територіальних громад23.
Закон України про статус депутата місцевих рад передбачає інститут відкликання представників (Розділ VI). Раніше Конституційний Суд України обходив цю проблематику, зазначивши, що питання дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради у разі відкликання його виборцями вирішується на основі оголошення відповідною територіальною виборчою комісією результатів голосування про його відкликання. Таке рішення не підлягає додатковому розгляду відповідною місцевою радою26.
23 У даному контексті можна запропонувати зменшення строку повноважень депутата місцевої ради (такий сьогодні складає чотири роки) до двох років, що забезпечить більш тісний їх зв'язок з територіальною громадою. І Іс також сприятиме більш якісному представництву у системі місцевого самоврядування, оскільки забезпечить реальну картину взаємовідносин між депутатами та жителями відповідної терито ріальної громади. Однак зменшення строку повноважень депутатів місцевих рад є питаппям політичним з міркувань економії витрат на "зайві" виборчі процедури.
24 Па нашу думку, питання ефективності здійснення депутатом своїх повноважень належить до впутрішньоорганізаційних ради. Такі питання місцева рада може ви рішити цілком самостійно. Інша справа, то актуальним є прийняття Закону про міс цевий референдум, де можна детально врегулювати процедуру відкликання депутата місцевої ради за ініціативою певної частини виборців територіальної громади.
25 Див.: Батуте О. Місцевий уповноважений з прав територіальної громади в механізмі захисту прав людини (проблеми теорії і практики) // Право Украї ни. — 2001. — ^ 2. — С. 43-46. Оскільки захист основних прав депутатами не є їх професійною функцією, доречною є думка вченого стосовно того, що "запро вадження інституту місцевого уповноваженого з прав територіальної громади дозволило б ліквідувати існуючі прогалини у сфері функціонування механізмів за хисту прав і свобод людини таі громадянина, стало б важливим кроком у розвитку демократичних процесів, спрямованих на зміцнення системи місцевого самовряду вання, на захист особи — члена територіальної громади" {Там само. — С. 46).
26 Див.: Рішення КСУ у справі про статус депутатів рад від 13 травня 1998 р. № 6-рн/98 // Конституційне законодавство України. — С. 738-743.
-313-
Муніципальне право України
Розділ ЇХ. Правовий статус місцевих рад
Зі змінами у виборчому законодавстві та внесенням деяких змін до Закону про статус депутатів місцевих рад2' змінився і статус депутатів міських, районних у містах, районних, обласних рад, які формуються за пропорційною виборчою системою за списками політичних партій (блоків). У цьому відношенні в Україні винайшли так званий інститут "партійного імперативного мандату", як його нещодавно почали називати вітчизняні конституціоналісти та політологи. Сутністю цього специфічного мандата є відповідальність обраного кандидата перед своєю партією (блоком), якщо він після підведення результатів виборів не ввійде у сформовану фракцію, вийде з її складу за особистою заявою або перейде в іншу фракцію.
Ця проблема стала предметом суспільних дебатів, а згодом предметом розгляду Конституційного Суду. Орган конституційної юстиції визнав конституційним законодавче закріплення інституту відкликання депутата, зокрема "за рішенням вищого керівного органу політичної партії, за виборчим списком якої він був обраний депутатом ради... Такими підставами є невходження депутата до складу депутатської фракції відповідної місцевої організації політичної партії або його виходу зі складу такої депутатської фракції внаслідок подання ним особистої заяви про вихід з депутатської фракції, або його переходу в іншу депутатську фракцію"28. Конституційний Суд лише обмежився констатацією факту, тцо не відповідає Конституції України положення Закону про статус депутатів місцевих рад, яке встановлювало "інші підстави" для відкликання депутата за рішенням керівних органів політичної партії, за виборчими списками яких він був обраний до місцевої ради29.
Такі положення Закону про статус депутатів місцевих рад та конституційної юриспруденції (практики Конституційного Суду) свідчать про слабку структурованість політичної системи, нерозвиненість територіальних осередків політичних партій та їх неефективну
27 Закон України № 602-V від 12.01.07 р. // Відомості Верховної Ради Украї ни. - 2007. - № ІЗ.т-Ст. 134.
28 Див. п. 4.4 мотивувальної частини Рішення КСУ № 11 -рп/2008 від 27.05.08 р.
29 Правда, Конституційний Суд міг би розглянути питання щодо конституційності положень зазначеного закону щодо приписів Конституції України, згідно з якими депутати місцевої ради представляють відповідну територіальну громаду, а не полі тичну партію, що, по суті, випливає зі змісту реальних правовідносин. Разом з тим, Суд зробив загальне застереження, що суб'єкти конституційно не обґрунтували своєї правової позиції щодо неконституційності оспорюваних положень виборчого закону, а за власною ініціативою він відмовився вирішувати питання їх конститу ційності.
-314-
діяльність у місцевих радах. З іншого боку, посилення ролі партійної бюрократії обмежує свободу вираження власної позиції депутата, обраного до місцевої ради за виборчим списком партії (блоку), а також нівелює зв'язки депутатів з виборцями.
Якісними характеристиками статусу місцевого депутата є гарантії його незалежності, вимоги несумісності, депутатський імунітет, які втілюються у конкретних формах його діяльності.
Депутатський імунітет. Проблематичним тут є така гарантія депутата ради, як його недоторканність. Питання полягає в тому, чи гарантує мандат депутата місцевої ради правовий захист такого ступеня, який забезпечує йому імунітет від кримінального переслідування, та в якому обсязі. У російському законодавстві депутатам представницьких органів місцевого самоврядування гарантується депутатська недоторканість30.
Згідно з конституційною гарантією місцевого самоврядування територіальна громада володіє верховенством у вирішенні питань місцевого значення, зокрема через інститут депутатів місцевих рад. Тому належною гарантією незалежного статусу депутатів слід розглядати інститут їх недоторканності, що передбачає внесення відповідних змін до законодавства України.
Верховенство територіальної громади з вирішення публічних справ місцевого значення більш якісно забезпечується в умовах чітких правових гарантій належної діяльності депутатів місцевих рад. Поки що слід констатувати, що на сьогодні статус депутата місцевої ради є надто уразливим при наявності рудиментарного інституту відкликання та відсутності його імунітету. Разом з тим, введення депутатського імунітету повинно відповідати вимогам раціональності. Депутатський імунітет представників місцевих рад має бути обмежений залежно від тяжкості його протиправного діяння31, а також він може
"Депутати, члени виборних органів місцевого самоврядування, виборні посадові особи місцевого самоврядування не можуть бути затримані (за винятком випадків затримання на місці злочину), піддані обшуку за місцем проживання або роботи, арештовані, притягнуті до кримінальної відповідальності без згоди прокурора — суб'єкта Російської Федерації" (ч. 7 ст. 18 Федерального закону "Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації від 12 серпня 1995 р." // Муниципальное право Российской Федерации. -С. 611). Тут може бути запропонована наступна прив'язка, відповідно до якої депутатський імунітет не поширюється на вчинення діянь депутатами місцевих рад, які Кримінальним кодексом України кваліфікуються як тяжкі злочини.
-315-
Муніципальне право України
поширюватися тільки на випадки виконання депутатом своїх безпосередніх обов'язків та використання ним своїх прав, а також у межах відповідної територіальної громади, району, області. Питання про позбавлення депутатського імунітету може вирішувати Генеральний прокурор України.
Депутатський індемнітет у системі представництва місцевого самоврядування тлумачиться обмежено. Насамперед, слід виділити неприпустимість переслідування депутатів за висловлювані ними думки, позицію, яка може виражатися і при голосуванні.
Разом з тим, депутатський індемнітет пов'язаний з правом депутата на винагороду за свою діяльність. Йому гарантується відшкодування його середнього заробітку за основним місцем роботи та інших витрат, пов'язаних з депутатською діяльністю, за рахунок відповідного бюджету тільки на період сесій, засідань постійних комісій рад, а також для здійснення депутатських повноважень у випадках, передбачених законом (ч. З ст. 49 Закону про місцеве самоврядування). Участь депутатів у роботі постійних комісій ради здійснюється на громадських засадах, окрім голів постійних комісій з питань бюджету за рішенням обласних рад (ч. 13 ст. 47 Закону). Таким чином, право на винагороду депутата місцевої ради тісно пов'язане з тимчасовим звільненням його від виконання службових чи виробничих обов'язків за основним місцем роботи на період діяльності в раді або її органах. Несумісність депутатського .мандату. Депутат місцевої ради не може зловживати своїм депутатським мандатом. Насамперед, несумісність полягає у неприпустимості депутата виступати депутатом іншого представницького органу влади (Верховної Ради України та інших місцевих рад). Згідно із конституційним принципом застереження про закон (ч. 1 ст. 64), несумісність депутатського мандату місцевих рад обумовлена конституційними вимогами про несумісність деяких представницьких мандатів32.
Конституція України містить вичерпний перелік осіб, які, маючи представницький мандат, не можуть займатися іншими видами діяльності. В Україні основоположні принципи місцевого самоврядування закріплені у розділі XI Основного Закону, а тому дія принципу
32 Зокрема, Конституція України встановлює несумісність представницького мандату Президента України (ч. 4 ст. 103), членів Кабінету Міністрів України, керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади (ч. 1 ст. 120), суддів (ч. 2 ст. 127).
-316-
Розділ IX. Правовий статус місцевих рад
несумісності депутатського мандату з іншими видами діяльності поширюється також на депутатів місцевих рад31.
Гарантії незалежності депутата місцевої ради поділяються на організаційні, матеріальні, гарантії трудових прав3'1. Організаційні гарантії пов'язані з виконанням його обов'язків, зокрема брати участь у роботі сесій інших рад і зборах колективів підприємств, установ, організацій та громадян за місцем проживання, право на невідкладний прийом посадовими особами, одержання необхідної інформації, право вимагати усунення порушення законності (ст. 17, 19, 20 Закону про статус депутатів місцевих рад). Матеріальні та трудові гарантії депутата тісно пов'язані з його індемнітетом.
Робота депутата у представницькому органі місцевого самоврядування та його органах проводиться у різних формах. Депутат володіє правом на правотворчу діяльність з питань відання місцевого самоврядування. Така діяльність може бути реалізована у вигляді: а) розробки проектів правових актів і поправок до них; б) пропозицій про розробку та прийняття нових правових актів; г) проектів правових актів про внесення змін і доповнень у чинні нормативні акти місцевого самоврядування. Робота депутата здійснюється на пленарних засіданнях ради чи засідання у постійних комісіях, тимчасових слідчих комісіях ради.
Специфічною формою діяльності депутата є інститути депутатського запиту та депутатського звернення. Депутатський запит є одним із засобів депутатського контролю та контролю місцевих рад у цілому. Відповідно він може стосуватися діяльності органів публічної ради, а також підприємств, установ, організацій відповідної адміністративно-територіальної одиниці, які підзвітні і підконтрольні місцевій раді.
Конституційний Суд України розглядає як невідповідну юридичній природі депутатського запиту та як неконституційну взагалі практику запитів народних представників до суду, судді, органів слідства, дізнання, служби безпеки з питань, не пов'язаних з конкретними судовими справами та справами, що належать до їхньої юрисдикції35. Методом аналогії права слід розглядати їх як зловживання
33 Див.: абз. З п. 5, абз. 2 п. б рішення Конституційного Суду у справі щодо статусу депутатів рад // Конституційне законодавство України. — С. 741.
34 ВидрииИ.В., Кокотоє Л.1І. Муниципальное право России. — С. 190-192.
35 Див.: абз. 6 п. 2, абз. 5 п. З рішення КСУ у справі про запити народних депутатів України від 19 травня 1999 р. № 4-рп/99 // Конституційне законодавство Украї ни. - С. 815, 816.
-317-
Муніципальне право України
правами та як неконституційну практику депутатів місцевих рад, які вчиняють депутатський запит, який містить вимоги чи пропозиції:
а) до судів, до голів судів та до суддів стосовно конкретних справ;
б) до керівників органів служби безпеки з дорученням щодо перевір ки будь-якої інформації про окремих громадян30.
Депутатський запит є засобом отримання депутатом інформації або роз'яснення з певної проблеми. Це засіб індивідуального зв'язку з органами та установами, юридичними особами, тобто запитання не виноситься на порядок денний сесії.
Депутатське звернення є формою запитання до органів публічної влади, юридичних осіб, що знаходяться в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, з питань депутатської діяльності. Депутат має право брати участь у розгляді порувіених питань. Строк розгляду звернення депутата — один місяць.