Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
мун право.docx
Скачиваний:
4
Добавлен:
19.09.2019
Размер:
1.81 Mб
Скачать

Контрольні питання для самоперевірки

1. Визначте роль теореті їх знань у становленні та розвитку

муніципального права.

  1. Назвіть основні теорії (концепції) про походження місцевого самоврядування.

  2. Проаналізуйте наукові погляди представників громадівської школи місцевого самоврядування? Дайте оцінку громадів-ській теорії місцевого самоврядування з позицій сьогодення.

  3. Розкрийте основні принципи державницької теорії місцевого с амрврядування.

  4. Охарактеризуйте з точки зору теорій (концепцій) виникнен­ня місцевого самоврядування конституційну модель місцево­го самоврядування в Україні.

Баймуратов М.А. Европейские стандарти локальной демократии и местное само-управление в Украине. — X., 2000. — С. 10.

-127-

Розділ V. Міжнародні стандарти місцевого самоврядування

Р ОЗДІЛ V.

МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ

МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

§ 1. Правова природа міжнародних стандартів місцевого самоврядування

При дослідженні проблем реалізації Україною міжнародних стандартів місцевого самоврядування неможливо оминути проблему становлення і формування самих міжнародних стандартів такої ді­яльності, та їх юридичної природи.

Слід зазначити, що в сучасному міжнародному публічному праві сформувався нормативний масив міжнародних стандартів, розробле­них державами — членами світового співтовариства в рамках між­народних організацій і конференцій, в різних сферах міжнародного співробітництва.

Природно, що пріоритет тут належить насамперед міжнародним стандартам у сфері прав людини, точніше, міжнародним стандартам (стандарту) у міжнародному праві прав людини'. Цей пріоритет об­ґрунтовується не тільки й не стільки особливою значимістю об'єкта і предмета міжнародпо-правового регулювання, скільки фактичною кількістю міжнародних стандартів, які закріплюють і гарантують ле­галізацію, легітимацію, захист, охорону прав людини державою та її інституціями практично в усіх сферах життєдіяльності людей — в умовах миру й воєнних дій, на рівні відносин з державою й у сфе­рі місцевого самоврядування, залежно від статі, віку, стану здоров'я, правового стану та ін.

1 Бурлака О.В. Поняття міжнародного стандарту в міжнародному праві прав люди­ни// Держава й право: 36. Наукових праць. — Вин. 33. — 2006. — С. 509 — 515.

- 128-

Загальновідомо, що міжнародна система прав людини склада­ється з норм-принципів, які захищають засади галузі, конкретних норм матеріального права, процесуальних норм (що набувають все більшого значення, тому що відповідають на запитання, як діяти, щоб захистити права людини), а також міжнародних механізмів захисту прав людини2. Самі із цього елементного складу необхідно вибрати норми, які за своєю правовою природою, своїм значенням та місцем можуть бути кваліфіковані в якості міжнародних стандартів.

Як уявляється, до необхідного результату може привести ана­ліз теоретичних і нормативних дефініцій, що визначають міжна­родні стандарти прав людини. Так, наприклад, представники док­трини П. Рабинович і М. Хавронюк, надаючи пріоритет домінанті зобов'язань держави в цій сфері, визначають такі стандарти у вигляді певних показників прав людини, визначених у міжнародних актах, які заохочують або зобов'язують держави3. Практично таким же підходом характеризується позиція професора С. Черниченка, який вважає, що міжнародні стандарти в міжнародному праві прав люди­ни — це міжнародно-правові зобов'язання держави, які розвивають і конкретизують принцип поваги до прав людини4. Український до­слідник К. Савчук, визначаючи міжнародні стандарти й сповідаючи при цьому діяльнісно-зобов'язальні домінанти, в якості таких бачить міжнародно-правові норми й принципи, які закріплюють стандарти­зовані правила поведінки суб'єктів міжнародного права в тих або ін­ших сферах міждержавного співробітництва3.

Дотримуючись досить широкого нормативістського підходу та його телеологічного потенціалу, Р. Шамсон вважає, що всі документи, при­йняті Організацією Об'єднаних Націй і регіональними організаціями, виходять із того самого принципу — принципу існування єдиних стан­дартів прав людини, яких повинні дотримуватися всі держави світу, а якщо йдеться про регіональні документи, то держави даного регіону6.

2 Де.нисов В.т, Єегитов В.І. Міжнародна система захисту прав людини — повий етап розвитку// Права людини в Україні. Щорічник. — 1994. — С. 16.

3 Рабінович П.М., Хавронюк М.1, Права людини й громадянина: Навч. посібник. — К., 2004.-С. 19.

1 Чщтиченко С.В. Права человека и гуманитарная проблематика в современной дипломатки// Московский журнал международпого права. — 1992. — №13. — С. 40.

5 Савчук К.О. Стандарти міжнародні// Юридична енциклопедія. — Т. 5. — С. 615.

6 Шамсон Р.Т. Права человека и внутреипяя компетенция государств// Московский журнал международпого права. — 2003. — № 3. — С. 63.

Муніципальне право України

Розділ V. Міжипролмі стандарти місцевого самоврядування

легальні принципи становлення, формування і функціонування ін­ституту місцевого самоврядування на території конкретних держав. Закріплення таких положень на рівні співтовариства держав за допо­могою рамкових норм міжнародного права свідчить про важливість цього інституту не тільки в національному (внутрішньодержавному), а й у міжнародному аспектах, що характеризується актуалізацією і глобалізацією предметів правового регулювання. Отже, міжнародні стандарти функціонування місцевої демократії належать до між­народних конвенцій спеціального порядку, що встановлюють правила, визнані більшістю держав. Причому в деяких з них зазначається, що міждержавні угоди, які укладаються в сфері управління, зумовлені прагненням досягти "більш сильної єдності" між державами (Преам­була Європейської хартії про місцеве самоврядування 1985 р.)16, або стверджується, що вони приймаються зі спеціальною метою: "бути для всіх націй стандартом, до якого слід прагнути, намагаючись до­сягти більш демократичного процесу, поліпшуючи, таким чином, до­бробут свого населення" (І [реамбула Всесвітньої Декларації місцево­го самоврядування 1985 р.)1'.

В аспекті формування міжнародних стандартів інтерес ста­новить не тільки спільна діяльність держав з розробки основних міжнародних угод концептуального характеру, а й процес односто­роннього приєднання держав до вже розроблених міжнародних до­кументів, які включають міжнародні стандарти. Можна стверджу­вати, що прийняття двома і більше державами міжнародних угод з широкого кола питань міжнародних відносин, їх подальша легаліза­ція і реалізація — це процес розробки, визнання, взяття зобов'язань зликонання і реалізації міжнародних правил поведінки, що мають нормативний, типологічний, стереотипний характер і внаслідок своєї обов'язковості, повторюваності та гіпотетичного передбачення ста­ють стандартами. Отже, на нашу думку, міжнародні стандарти — це норми міжнародного права, які містяться в міжнародних договорах, які розробляються державами в рамках міжнародних міжурядових організацій (ММУО). На процеси їх розроблення таких норм впли­вають глобальні тенденції інтернаціоналізації міжнародного життя.

Див.: Европейская хартия о местном самоуправлении 1985 г. Преамбула. — Страс­бург, 1986. - С. 3.

Див.: Всемирная Декларация местного самоуправлении 1985 г. Преамбула. -МСМВ, 1986.-С. 3-4.

— 132 —

Вони опої «редковано впливають на внутрішньодержавні й міждер-

і п і і" \ її.гаті суб'єкти міжнародного права розро-

Ч'і иінн.пп правила поведінки і визнають їх юридично

їм і п і їм чином, міжнародні стандарти уявляються як н|і н [німії ник" майбутньої цивілізації, яка усвідомлює себе

їм, їй відбивають якісно новий рівень свідомості —

і і всесвітньої спільності.

і'аііня міжнародно-правових норм і стандартів у нор-

н іу регулюванні організації та функціонування місцевого

і ■ іупампяєсвоєчасним. Входження України у світове співто-

іі м повноправного члена наділило її певними обов'язками

■ реалізації своїх міжнародно-правових зобов'язань не тільки

на міжнародній арені, а й у власній країні. Щодо цього виника-

іі. і ні складності, зумовлені як економічною кризою, в якій

опинилася Україна, і, як наслідок, відсутністю матеріальних умов 1.1 політичної волі, так і особливостями менталітету народу,, який прижив не одне покоління в умовах тоталітарного мислення, що припускає досить низький рівень і правосвідомості, і правової - ) 11.тури.