Міжнародне приватне право Гайворонський Жушман 2007р.

Міжнародне приватне право: Навч. посібник / За ред. В. М. Гайворонського, В. П. Жушмана - К.: Юрінком Інтер, 2007. — 368 с.

Вивчення міжнародного приватного права значно актуалізується в наш час у зв'язку з розширенням міжнародних зв'язків, правових відносин за участю іноземних громадян і організацій. У даному нав­чальному посібнику висвітлюються питання предмета, методів і сис­теми міжнародного приватного права, його форм, особливостей регу­лювання міжнародних приватних відносин, засобів подолання колізій­них норм законодавства різних країн, застосування законодавства однієї країни на території іншої, охарактеризовані суб'єкти міжнарод­ного права. Розглянуті особливості використання в міжнародних відносинах права власності, спадкування, регулювання праці, шлюб­но-сімейних відносин тощо. Приділена увага також питанням міжна­родного цивільного процесу та комерційному арбітражу. Розрахований на студентів, аспірантів і викладачів юридичних та інших навчальних закладів, де викладається правознавство, усіх, хто цікавиться міжнародним приватним правом.

ЗМІСТ

• ГЛАВА 1 Поняття, предмет, методи і система міжнародного приватного права

• ГЛАВА 2 Форми міжнародного приватного права

• ГЛАВА 3 Колізійні норми в міжнародному приватному праві

• ГЛАВА 4 Застосування іноземного права

• ГЛАВА 5.1 Суб'єкти міжнародного приватного права - фізичні особи

• ГЛАВА 5.2 Суб'єкти міжнародного приватного права - юридичні особи

• ГЛАВА 5.3 Держава як суб'єкт міжнародного приватного права

• ГЛАВА 6 Право власності в міжнародному приватному праві

• ГЛАВА 7 Правочини з іноземним елементом в міжнародному приватному праві

• ГЛАВА 8 Спадкування в міжнародному приватному праві

• ГЛАВА 9 Міжнародне перевезення вантажів, пасажирів та їхнього багажу

• ГЛАВА 10 Деліктні зобов'язання у міжнародному приватному праві

• ГЛАВА 11 Правове регулювання шлюбно-сімейних відносин у міжнародному приватному праві

• ГЛАВА 12 Міжнародні трудові відносини в міжнародному приватному праві

• ГЛАВА 13 Міжнародний цивільний процес

• ГЛАВА 14 Міжнародний комерційний арбітраж

Глава 1 Поняття, предмет, методи і система міжнародного приватного права

• § 1. Поняття міжнародного приватного права

• § 2. Предмет міжнародного приватного права

• § 3. Методи регулювання відносин у міжнародному приватному праві

• § 4. Система міжнародного приватного права

§ 1. Поняття міжнародного приватного права

Що собою являє міжнародне приватне право? У чому його необхідність? Простим і переконливим з цього приводу є визначення дореволюційного російського вченого М. І. Бру-на. Він писав щодо цього права: «Зто совокупность правил, определяющих, закони какого государства должньї норми-ровать частное юридическое отношение, в котором участву-ют иностранцьі или которое возникло за границей. Каждое государство, в силу своего суверенитета, могло бь, по-види-мому, в пределах своей территории допускать применение только своих законов, но на практике все культурнье госу-дарства признают у себя, в силу юридической необходимос-ти, действие иностранньїх законов. Если нельзя требовать, чтобь наши законь соблюдались за границей людьми, ко-торье вовсе не рассчитьвали когда-либо иметь с ними дело, то уже по зтой причине необходимо признавать иностран-ние закони. Иначе отношения, законно возникшие за гра­ницей, должньї би считаться незаконними у нас: супруги — незаконно сожительствующими, законньїе дети — незаконньми, долги — ничтожньми, договорь — не обязательньми и т. д..

У наш час, коли Україна здобула незалежність, підви­щилась активність громадян у всіх сферах суспільного жит­тя, зросла міграція населення, розширюються зовнішньо­економічні зв'язки, зростає і необхідність всебічної регла­ментації правовідносин з участю іноземного елементу. Роз­виток економіки, культури, засобів комунікації, транспор­ту тощо вимагає правового оформлення такого типу відно­син, як міжнародні. У літературі, навчальних посібниках, їх умовно поділяють на дві великі групи: міждержавні та неміждержавні. Перша становить сферу міжнародного пуб­лічного права, друга — міжнародного приватного права.

Публічне міжнародне право регулює відносини між дер­жавами і міжнародними організаціями. Міжнародне приват­не право — цивілістичні відносини громадян та організацій-юридичних осіб з участю іноземного елементу. Ці галузі взає­мопов'язані. Обидві регулюють міжнародні відносини. За чинною доктриною приватне міжнародне право не повинно суперечити принципам публічного міжнародного права¹.

Як відомо, поділ правових норм на норми публічного і норми приватного права є традиційним. Ще юрист Старо­давнього Риму Доміцій Ульпіан зазначав, що публічне пра­во належить до статусу держави, а приватне — до статусу окремих осіб. Цей поділ був сприйнятий правниками країн континентальної Європи² і традиція зберігається досі. До публічного права відносять галузі права, що регулюють відносини органів державної влади і громадян, а також відносини державних органів між собою; до приватного — галузі, що регулюють відносини між фізичними особами та організаціями-юридичними особами.

Слід зауважити, що цей поділ досить умовний. Відомий російський юрист свого часу писав, що римляни відміну приватного від публічного права зводили до різниці охоро-нюваних інтересів, поділяючи саме інтереси на приватні й загальні. З одного боку, інтереси тільки і існують в окре­мих людей. Загальний інтерес є ніщо інше як та чи інша сукупність приватних інтересів. У цьому розумінні можна вважати, що всяке право встановлене заради охорони інте­ресів окремих, тобто приватних осіб. З іншого боку, право­ва охорона надається тим інтересам окремих осіб, які ма­ють більш-менш загальне значення. У такому аспекті мож­на сказати, що будь-яке право охороняє загальні інтереси¹.

Проте поділ міжнародного права на публічне і приватне не можна вважати безпідставним. Міжнародне приватне право, як пишуть багато авторів, існує в межах національ­ного права і саме цим відрізняється від міжнародного пуб­лічного права — єдиного для держав, які є сторонами відпо­відних міжнародних нормативно-правових актів². Не­обхідність, зокрема останнього, як уже зазначалося, безперечна. Які відносини потребують урегулювання нор­мами цього права? Це, передусім, відносини так званого приватного характеру, суб'єкти яких автономні й юридич­но рівноправні, тобто цивільно-правові.

У цьому випадку «цивільне право» розуміється зазви­чай в узагальненому сенсі, тому що в різних країнах залеж­но від визнаної там системи використовують різноманітні терміни. Поряд з «цивільним правом» у деяких державах зберігається поняття «приватне право», започатковане ще за часів Стародавнього Риму. У США поширений термін «ділове право» (Ьізпезз-1а\у). У країнах дуалістичної систе­ми існує поділ на цивільне і торгове право (ФРН, Франція). В Україні і деяких інших державах крім цивільного виок­ремлюють ще трудове, сімейне і господарське право.

Відрізняються в різних державах і підходи до складу норм міжнародного приватного права. Дослідники зазнача­ють, що у Франції доктрина відносить до цієї галузі пере­дусім норми про громадянство, правове становище іноземців у Франції (в'їзд, перебування іноземців, їхні майнові та інші права), а також колізії законів і колізії в галузі юрисдикції.

Бельгійська доктрина поділяє в цілому традиційні підхо­ди французьких юристів, доволі близькі до них також деякі італійські автори (наприклад, Т. Баларіно).

Німецькі правники зводять міжнародне приватне право до колізійного. Англійці, визначаючи міжнародне приват­не право, доходять висновку, що воно є тією частиною пра­ва, яка починає діяти, коли розглядуване судом питання стосується факту, події, угоди, які перебувають у такому тісному зв'язку з іноземною системою права, що виникає необхідність звернутися до цієї системи. Таким чином, у працях англійських, а також американських авторів розг­лядаються як колізійні питання, так і питання підсудності, тобто правила про те, які спори з участю іноземних еле­ментів мають розглядатися місцевими судами, а які — су­дами інших держав¹.

Учасниками приватних відносин виступають здебільшо­го фізичні та юридичні особи, однак, міжнародне приватне право регулює також відносини за участю держави чи інших суб'єктів міжнародного публічного права, якщо другою сто­роною таких відносин є фізична чи юридична особа.

Отже, міжнародне приватне право можна визначити як сукупність національних і міжнаціональних норм, що ре­гулюють різноманітні майнові, особисті, трудові, сімейні та процесуальні відносини, які виникають у сфері міжнарод­ного спілкування між фізичними та юридичними особами, а також їхні відносини зазначеного характеру з державни­ми та міжнародними організаціями.

Як зазначається в літературі, нині на розвиток міжна­родного приватного права впливають процеси, пов'язані з міжнародним господарським оборотом. Вони виявляються, по-перше, у прагненні розвинутих держав до зближення і, по-друге, у формуванні єдиного європейського економічно­го простору. А це веде до появи уніфікованих правових норм. Загального визнання набуває поява у правовому просторі відокремленої від національних систем права сукупності юридичних норм, що регулюють міжнародні господарські зв'язки².

Чи є міжнародне приватне право галуззю права? Чи це комплексна правова система? Щодо природи норм міжна­родного приватного права існують різні думки. За однією з них, міжнародне приватне право є частиною міжнародного публічного права, за іншою — цього права не існує, а є внутрішнє законодавство, що стосується іноземців. Дехто з правників вважає, що міжнародне приватне право слід ро­зуміти як поєднання внутрішнього законодавства і міжна­родного публічного права. Але переважним, мабуть, є по­гляд, який зводиться до того, що оскільки міжнародне при­ватне право має свій предмет і методи регулювання, воно є галуззю права. Крім того, це, насамперед, внутрішнє право держави. Тому можна зробити висновок: у нашій державі функціонує така галузь права, як міжнародне приватне право України¹.