§ 4. Міжнародні залізничні перевезення

Залізничне перевезення, порівняно з перевезеннями за допомогою інших різновидів транспорту, за своєю вартістю та безпекою є найбільш привабливе як для громадян, так і для суб'єктів господарювання. На сьогоднішній час розроб­лено значну кількість договорів (конвенцій), головною ме­тою яких є уніфікація правил міжнародного залізничного перевезення.

1. Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ), 9 травня 1980 р., для України діє на підставі За­кону України «Про приєднання України до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ)» від 5 червня 2003 р. № 943-^ із застереженнями. На підставі Конвенції (державами-учасницями) створено Міжурядову організацію міжнародних залізничних перевезень (ОТІФ). Основною метою ОТІФ є встановлення єдиного правопорядку для перевезень пасажирів, багажу і вантажів у прямому міжна­родному залізничному сполученні між державами-учасни-цями, а також сприяння застосуванню й розвитку цього правопорядку.

Перевезення в прямому міжнародному сполученні підпо­рядковуються «Єдиним правилам до договору про міжна­родне залізничне перевезення пасажирів і багажу (ЦІВ)», що становлять Додаток А до Конвенції; «Єдиним правилам до договору про міжнародне залізничне перевезення ван­тажів (ЦІМ)», що становлять Додаток В до Конвенції. Єдині правила ЦІВ і ЦІМ разом з двома Додатками є невід'ємною частиною Конвенції.

Додаток А до Конвенції про міжнародні залізничні пе­ревезення (ЦІВ) насамперед встановлює сферу його засто­сування та винятки з неї. Він складається з 62 статей, які вирішують низку питань, що виникають у результаті здійснення міжнародного залізничного перевезення паса­жирів та їхнього багажу. Так, залізниця зобов'язана здійснювати відповідно до Єдиних правил, будь-яке пере­везення пасажирів та їхнього багажу, якщо тільки: а) паса­жир дотримується Єдиних правил, додаткових положень і міжнародних тарифів; Ь) перевезення є можливим за наяв­ності регулярного персоналу і транспортних засобів, що за­довольняють вимоги звичайного сполучення; с) перевезен­ню не перешкоджають обставини, яких залізниця не може уникнути і які вона не в змозі усунути. Умови міжнарод­них тарифів не можуть відрізнятися від Єдиних правил, окрім випадків, коли останні це виразно передбачають.

Відповідно до положень додатка А, залізниця повинна відповідним чином доводити до відома населення розкла­ди поїздів. У розкладах або тарифах повинні зазначатися обмеження в користуванні певними поїздами або певними класами вагонів. У його статтях встановлено можливі ви­падки відмови в перевезенні, порядок займання, надання і резервування місць у поїздах, що регулюється приписами, які застосовує залізниця. Відповідно до положень зазначе­ного додатку, пасажир має право без додаткової оплати брати з собою в пасажирський вагон легкі для перенесення предмети (ручну поклажу), встановлено перелік речей, що заборонено брати в пасажирські вагони. Забороняється бра­ти: а) речовини і предмети, не допущені до перевезень як багаж на підставі статті 18 а, якщо додаткові положен­ня або тарифи не передбачають винятків; Ь) предмети, що можуть заважати або створювати незручності пасажи­рам або заподіювати шкоду; с) предмети, заборонені для розміщення в пасажирських вагонах приписами митниць або інших адміністративних органів; й) живих тварин, якщо додаткові положення або тарифи не передбачають винятків.

У змісті додатку А передбачено порядок оформлення і перевезення багажу, а також його видачі при прибутті, вста­новлено випадки повернення плати за квиток на перевезен­ня, можливість компенсації і доплати.

Передбачено відповідальність залізниці у разі смерті або поранення пасажирів (встановлено суму відшкодування збитків у разі смерті, у разі поранення), відшкодування за прострочення доставки, а також випадки звільнення заліз­ниці від відповідальності.

У Додатку В до Конвенції (ЦІМ) насамперед встанов­лено сферу його застосування та винятки з неї. Він скла­дається із 66 статей, які вирішують низку питань, що вини­кають у результаті здійснення міжнародного залізничного перевезення вантажів. Він встановлює предмети, що не до­пускаються до перевезення, а також предмети, що допуска­ються до перевезення за певних умов. У нормах Додатку можна знайти як спеціальні положення для певних переве­зень, так і загальні правила щодо укладення договору пере­везення. Серед питань, пов'язаних з перевезенням вантажу з допомогою міжнародного залізничного транспорту, врегу­льовані такі: положення щодо пакування і позначення ван­тажу, порядок надання вантажу для перевезення і порядок його перевірки залізницею, зміст накладної на вантаж, яку відправник повинен надати для перевезення кожного виду багажу, а також визначено обставини, за яких залізниця повинна визначати масу вантажу чи кількість місць і фак­тичну власну масу вагону.

Згідно з Додатком В, відправник повинен долучити до накладної документи, необхідні для виконання перед ви­дачею вантажу формальностей, які вимагаються митниця­ми або іншими адміністративними органами. Ці докумен­ти можуть стосуватися тільки вантажів, що обіймаються однією і тією самою накладною, якщо інше не передбачено приписами митниць або інших адміністративних органів чи тарифів.

Терміни доставки встановлюються або угодами між залізницями, що беруть участь у перевезенні, або міжнарод­ними тарифами, що застосовуються від станції відправлен­ня до станції призначення. Для певних спеціальних пере­везень і на певних маршрутах ці терміни можуть також встановлюватися на підставі планів перевезення, що засто­совуються між заінтересованими залізницями. У цьому разі вони повинні бути включені до міжнародних тарифів або спеціальних угод. Його нормами врегульовано також порядок видачі вантажу. Так, залізниця повинна вручити накладну і видати вантаж одержувачу на станції призначен­ня після отримання від одержувача квитанції і оплати ним покладених на нього залізницею витрат.

Нарешті, у змісті додатку В передбачено відшкодуван­ня в разі втрати вантажу (повної, часткової) або прострочен­ня терміну його доставки, встановлено межі відповідаль­ності залізниці тощо.

Обидва додатки містять положення щодо строку позивної давності для позовів, які базуються на договорі перевезення залізницею пасажирів та їхнього багажу, а також вантажів, тягаря доказування (покладено на залізницю). За допомогою їх положень врегульовуються також стосунки між залізни­цями, зокрема розрахунки між ними, а також можливість регресних вимог та їх процедури й деякі інші питання.

Конвенція має чотири додатки-регламенти: додаток І — регламент міжнародних залізничних перевезень небезпеч­них вантажів (РІД); додаток II — регламент міжнародних залізничних перевезень приватних вагонів (РІП); додаток III — регламент міжнародних залізничних перевезень кон­тейнерів (РІКо); додаток IV — регламент міжнародних за­лізничних перевезень вантажобагажу (РІЕкс).

2. Угода про міжнародне залізничне вантажне сповіщення (УМВС) діє з 1 листопада 1951 р. (нова редакція з 1 січня 1998 р.), є чинною для України. Угода застосовується до всіх перевезень вантажів у пря­мому міжнародному залізничному сповіщенні між вказани­ми у другому параграфі ст. 3 станціями, за накладними УМВС та лише по мережі залізниць-учасниць цієї Угоди. Даний акт має обов'язкову силу для залізниць, відправників і одержу­вачів вантажів. Згідно з ним, кожна залізниця, що бере участь в Угоді, зобов'язана перевозити всі вантажі, окрім тих, що зазначені у ст. 4 Угоди. Так, до перевезення у міжна­родному залізничному вантажному сповіщенні не допуска­ються: предмети, перевезення яких заборонено принаймні однією з країн, залізниці яких повинні були б брати участь у перевезенні; предмети, що утворюють монополію пошто­вого відомства (Додаток 1) принаймні однією з країн, заліз­ниці яких повинні були б брати участь у перевезенні; вогне­пальні та бойові припаси, вибухові речовини тощо. За вка­зівкою відповідних урядових органів залізниця може тимчасово зупинити рух повністю або частково; тимчасово зупинити приймання деяких вантажів або допускати їх приймання тільки на відповідних умовах; тимчасово прий­мати до перевезення переважно визначені вантажі. Крім того, залізниця має право прийняти указані заходи у зв'яз­ку з форс-мажорними обставинами. Разом з тим, угода по­кладає на залізницю, яка прийняла зазначених заходів, обо­в'язок негайно сповістити про це зацікавлені залізниці, які беруть участь у даній Угоді.

Небезпечні вантажі допускаються до перевезенням лише при дотриманні умов, передбачених у Додатку 2. При переве­зенні локомотивів, тендерів, вагонів метро, залізничних кранів відправник зобов'язаний забезпечити їх супровід у відповід­ності до Додатка 3. Живність перевозиться лише при провідни­ках, за виключенням дрібних тварин та птиці, які перевозять­ся у міцно закритих клітках, ящиках, кошиках і т. ін., в без-перевантажному сповіщенні. Продукти, що швидко псуються, допускають до перевезення лише на підставі Додатка 4.

Угода встановлює перелік умов, лише за дотриманням яких можливе перевезення покійників. Її положення та­кож регулюють порядок пред'явлення до перевезення авто­мобілів, тракторів, зокрема правила щодо їх пломбування та інші спеціальні положення для відповідних перевезень. Значну увагу у змісті Угоди приділено укладенню договору перевезення, насамперед складанню належним чином на­кладної, прийманню вантажів до перевезення, його упа­ковці пломбуванню вагонів тощо.

1. Угода між залізничними адміністраціями держав-учасниць СНД, Латвійської Республіки, Литовської Респуб­ліки, Естонської Республіки про особливості застосуван­ня окремих норм Угоди про міжнародне залізничне вантаж­не сповіщення, 1 жовтня 1997 р.

2. Угода про міжнародне пасажирське сповіщення (УМПС) діє з 1 листопада 1951 р. (нова редакція — з 6 січня 1998 р.), є чинною для України (див. *МЛИ. КIЕV. ИЛ). Угода встановлює пряме міжнародне залізничне та змішане заліз­нично-морське сповіщення для перевезень пасажирів, багажу та товаровантажу між країнами-учасницями цієї Угоди й по­кладає обов'язок на залізниці, які беруть участь у ній, органі­зовувати міжнародні пасажирські перевезення з комфортом і найбільш сприятливими умовами для останніх. Низка поло­жень цієї угоди є схожими з положеннями, передбаченими в Угоді про міжнародне залізничне вантажне сповіщення, зок­рема положення, що стосуються заходів, яких може вжити залізниця у випадку відповідних вказівок урядових органів чи форс-мажору. Відповідно до її положень, документом, що засвідчує право проїзду в міжнародному сповіщенні у межах УМПС, є пасажирський квиток. Останній повинен бути офор­млений ручним або електронним засобом та містити перелік відомостей, що зазначений в Угоді. У сповіщенні між станці­ями окремих залізниць при наявності домовленості також мо­жуть застосовуватися картонні білети. Білети не повинні мати змін, окрім тих, які допускаються даною Угодою. Білети, які є зміненими у незаконному порядку, повинні розглядатися як незаконні.

Для перевезення організованих груп пасажирів може бути видана одна купонна книжка з бланковим білетом-ку-поном, на групу у складі не менше 10 дорослих пасажирів. Кожному пасажиру, який є учасником такої групи, видаєть­ся окремий контрольний купон — дійсний лише за наяв­ності купонної книжки, що видана на групу. Купонна книж­ка може видаватися як для проїзду в одному напрямку, так і для проїзду туди й назад. Для проїзду у спальних вагонах з місцями для лежання Угодою передбачена обов'язкова наявність окрім білету плацкарти на зайняття відповідного місця; перераховано відомості, які вона повинна містити, врегульовано порядок її видачі та умови заміни. Положен­ня угоди встановлюють умови придатності білетів, купон­них книжок. У її змісті знайшли відображення умови про­їзду дітей, провозу ручного багажу та тварин (встановлено перелік предметів, які заборонені до перевезення у вигляді ручного багажу), перевезення дипломатичної пошти, а та­кож положення про відповідальність пасажирів за збитки, завдані залізниці. Розділ III Угоди повністю присвячено пи­танням, пов'язаним із перевезенням. Низка статей Угоди містить положення, що безпосередньо стосуються відпові­дальності залізниці тощо.

1. Угода між залізничними адміністраціями держав-учасниць СНД, Латвійської Республіки, Литовської Респуб­ліки, Естонської Республіки про особливості застосуван­ня окремих норм Угоди про міжнародне пасажирське спові­щення, 28 травня 1997 р.

2. Європейська угода про міжнародні магістральні заліз­ничні лінії, 31 травня 1985 р., є чинною для України. Відповідно до положень даної Уго­ди, країни-Договірні Сторони приймають пропонований план залізничної мережі, що іменується Міжнародна залізнична мережа «Е«, опис якої наведений у Додатку І до цієї Угоди як координований план будівництва й обладнання залізничних ліній, що мають велике міжнародне значення, який вони ма­ють намір виконувати в рамках своїх внутрішніх програм відповідно до свого законодавства.