§ 3. Методи регулювання відносин у міжнародному приватному праві

• 3.1. Колізійний метод і колізійні норми

• 3.2. Матеріально-правовий метод і матеріально-правові норми

3.1. Колізійний метод і колізійні норми

Правовий метод регулювання - це сукупність узгодже­них між собою способів впливу на певну групу відносин. Для міжнародного приватного права характерним є цивільно-правовий метод, що виражає правову природу цієї галузі. Крім нього для врегулювання правовідносин з участю іно­земного елементу застосовують ще два юридико-технічні методи: колізійний і матеріально-правовий. Колізійний метод є необхідним для врегулювання цивільно-правових відносин, регламентація яких не узгоджена, а також у разі потреби зробити вибір між нормами права.

Специфічність суспільних відносин, які потребують вре­гулювання у міжнародному приватному праві, зумовила специфіку методів цього регулювання. Особливим, перед­усім, є колізійний метод. Він упродовж довгого часу вважав­ся корінним методом міжнародного приватного права. Але процес уніфікації норм матеріального характеру в міжна­родних договорах привів до необхідності визнання другого методу регулювання в міжнародному приватному праві -матеріально-правового.

За літературними даними, матеріально-правові норми дістали визнання після 50-х років минулого століття як за­соби реалізації матеріально-правового методу¹. Таким чи­ном, методи регулювання у міжнародному приватному праві є особливими, такими, що мають свою специфіку.

Первісно міжнародне приватне право розвивалося пере­важно як колізійне право. Саме колізійний метод зумовив виникнення цієї правової галузі. Характерною рисою колі­зійного методу є те, що він, не регламентуючи відношення по суті, визначає, право якої держави має бути застосоване для врегулювання правовідносин з участю іноземного еле­менту.

Міжнародне приватне право, беручи свій розвиток з ко­лізійного права, пройшло тривалий шлях. Воно виникло в епоху раннього середньовіччя через потребу врегульовува­ти торговельні відносини. Такі норми містилися, зокрема, в договорах, укладених з греками 911 року князем Олегом, 944 року — князем Ігорем, в інших джерелах.

Значно пізніше, з кінця середніх віків, почала формува­тися практика і доктрина про колізії статутів (місцевих за­конів). Із статутних теорій і виникло колізійне право. Посту­пово розвинулася його назва — міжнародне приватне право.

Вважається, що засновниками доктрини міжнародного приватного права були італійці Бартол (1314—1357) і Бальд (1327—1400), які коментували тексти римського права. Цей коментар в основному стосувався контрактів, деліктів і за­повітів.

Згодом доктрину міжнародного приватного права допов­нили: вчення про «автономію волі» сторін, за яким останні могли застосовувати до договорів обрані ними звичаї (Шарль Дюмулен, 1500—1566, Франція); твердження про безумов­не застосування закону місцезнаходження речі щодо неру­хомості (Бертрен д'Аржантре, 1519—1590, Франція); тео­рія про застосування територіального принципу та принци­пу «ввічливості», які полягали в тому, що іноземні закони діють завдяки «міжнародній ввічливості» (Ульріх Губер та деякі інші вчені Голландії XVII ст.).

У ХІХ ст. зазначені теорії були підтримані у США (Джо-зеф Сторі). У «коментарях конфліктного права» останнім було вжито термін «міжнародне приватне право», який і донині породжує заперечення. Термін «міжнародне» не відображає характеристики форм цієї галузі права, які в Америці мали переважно внутрішній, поміжштатний ха­рактер. Але інші назви — «конфліктне право», «колізійне право» — у правових системах США та інших країн по­вністю не охоплюють предмета цієї галузі.

Зважаючи на те, що й досі не запропоновано назви, яка б найбільшою мірою відповідала змісту цієї галузі права, до­водиться користуватися умовним терміном «міжнародне приватне право» як таким, що регулює цивілістичні відно­сини з іноземним елементом.

Після того, як визначилася назва галузі — міжнародне приватне право, значні внески у розвиток його доктрини зробили вчені Англії, Німеччини, Франції, Голландії, Росії, України, Болгарії, Угорщини, Чехії і Словаччини.

В Україні міжнародне приватне право покликане роз­в'язувати колізії, що виникають між правовими системами різних держав. Таким чином, колізія у міжнародному при­ватному праві — це така правова ситуація, в якій приват­ноправові відносини через наявність в них іноземного еле­менту підпадають під чинність двох і більше національних правових систем. Тобто в ситуаціях, коли приватноправові відносини характеризуються проявом юридичного зв'язку з двома чи кількома правопорядками, кожний з яких може бути застосованим для врегулювання даних суспільних відносин. Причому у приписах відповідних систем права можуть міститися такі значні розбіжності, що юридичні наслідки застосування того чи іншого правопорядку можуть виявитися протилежними.

Потреба застосування колізійного методу може виника­ти як у випадку неідентичності законодавства різних пра­вових систем з одного і того самого питання, так і у випадку їх схожості. Для винесення рішення на основі законодав­ства певної держави суд повинен, насамперед, зробити вибір між законодавством цих держав, тобто звернутися до колі­зійної норми. Колізійний метод застосовується також у разі відсутності міжнародної уніфікації матеріально-правових норм з певного питання.

Цей метод покликаний вирішувати проблеми, що вини­кають у міжнародному приватному праві. Це здійснюється різними способами. Наприклад, через застосування уніфі­кованих матеріально-правових норм міжнародних дого­ворів чи звичаїв; «переборення» колізії, тобто тимчасове її подолання стосовно конкретних випадків правозастосовчої діяльності, яка може виявлятися в офіційному чи не­офіційному тлумаченні права. Але найчастіше для вирішен­ня колізійної проблеми застосовують саме колізійні норми, тобто норми права (національного чи міжнародного), що визначають законодавство тієї правової системи, яку необ­хідно застосувати до певних відносин. Тому метод, з допо­могою якого врегульовуються колізії через застосування колізійних норм, і дістав назву «колізійний».

Вирішення питання про те, яку правову систему обрати, коли системи кількох держав колізують одна з одною, в бага­тьох випадках являє собою доволі складне завдання. При його вирішенні нерідко виникає необхідність враховувати потреби міжнародної співпраці, розвитку господарських зв'язків між державами та інтереси сторін-учасників відносин.

Для міжнародного приватного права мають значення не будь-які колізії, а тільки такі, що виникають між інозем­ними системами (міжнародні колізії). Внутрішні колізії, наприклад такі, що виникають в одній правовій системі між різними її правовими формами чи галузями, не входять до сфери міжнародного приватного права.