- •Міжнародне приватне право Гайворонський Жушман 2007р.
- •Глава 1 Поняття, предмет, методи і система міжнародного приватного права
- •§ 1. Поняття міжнародного приватного права
- •§ 2. Предмет міжнародного приватного права
- •§ 3. Методи регулювання відносин у міжнародному приватному праві
- •3.1. Колізійний метод і колізійні норми
- •3.2. Матеріально-правовий метод і матеріально-правові норми
- •§ 4. Система міжнародного приватного права
- •Глава 2 Форми міжнародного приватного права
- •§ 1. Поняття форм права в міжнародному приватному праві
- •§ 2. Види форм права в міжнародному приватному праві
- •§ 3. Міжнародні договори в міжнародному приватному праві
- •§ 4. Внутрішнє законодавство як джерело міжнародного приватного права
- •§ 5. Правові звичаї як джерело міжнародного приватного права
- •§ 6. Судова та арбітражна практика як джерело міжнародного приватного права
- •§ 7. Узгодження законодавств різних держав
- •Глава 3 Колізійні норми в міжнародному приватному праві
- •§ 1. Поняття та структура колізійних норм в міжнародному приватному праві
- •§ 2. Класифікація колізійних норм в міжнародному приватному праві
- •§ 3. Основні формули прикріплення колізійних норм в міжнародному приватному праві § 1. Поняття та структура колізійних норм в міжнародному приватному праві
- •§ 2. Класифікація колізійних норм в міжнародному приватному праві
- •§ 3. Основні формули прикріплення колізійних норм в міжнародному приватному праві
- •Глава 4 Застосування іноземного права
- •§ 1. Кваліфікація колізійної норми
- •§ 2. Зворотне відсилання та відсилання до права третьої країни
- •§ 3. Обхід закону в міжнародному приватному праві
- •§ 4. Встановлення змісту та застосування іноземного права
- •§ 5. Застереження про публічний порядок
- •§ 6. Правові режими в міжнародному приватному праві
- •§ 7. Взаємність і реторсія
- •Глава 5.1 Суб'єкти міжнародного приватного права - фізичні особи
- •1.1. Загальні засади правового статусу фізичних осіб як суб'єктів міжнародного приватного права
- •1.2. Поняття та колізійні питання громадянства
- •1.3. Іноземці за законодавством України
- •1.4. Правоздатність іноземців в Україні
- •1.5. Дієздатність іноземців в Україні
- •1.6. Правове становище громадян України за кордоном
- •Глава 5.2 Суб'єкти міжнародного приватного права - юридичні особи
- •2.1. Поняття юридичної особи. Класифікація юридичних осіб в міжнародному приватному праві
- •2.2. Поняття особистого статуту організації та визначення національності юридичної особи
- •2.3. Представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності
- •2.4. Діяльність суб'єктів господарювання України за кордоном
- •2.5. Об'єднання підприємств як суб'єктів господарювання
- •2.6. Проблеми правового регулювання відносин за участю транснаціональних корпорацій
- •2.7. Особливості створення і діяльності офшорних компаній
- •2.7. Особливості створення і діяльності офшорних компаній
- •Глава 5.3 Держава як суб'єкт міжнародного приватного права
- •3.1. Держава як суб'єкт майнових відносин
- •3.2. Імунітет держави
- •3.3. Види імунітетів держави
- •3.4. Основні доктрини імунітету держави
- •3.5. Законодавче регулювання імунітету держави
- •Глава 6 Право власності в міжнародному приватному праві
- •§ 1. Поняття права власності в міжнародному приватному праві
- •§ 2. Різновиди власності в міжнародному приватному праві § 1. Поняття права власності в міжнародному приватному праві
- •§ 2. Різновиди власності в міжнародному приватному праві
- •Глава 7 Правочини з іноземним елементом в міжнародному приватному праві
- •§ 1. Поняття та види правочинів з іноземним елементом в міжнародному приватному праві
- •§ 2. Методи регулювання правочинів з іноземним елементом в міжнародному приватному праві
- •§ 3. Право, що застосовується до змісту правочину (зобов'язальний статут) в міжнародному приватному праві
- •§ 4. Право, що застосовується до форми правочину
- •§ 5. Віденська конвенція оон «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» 1980 року
- •Глава 8 Спадкування в міжнародному приватному праві
- •§ 1. Колізії у спадкуванні в міжнародному приватному праві
- •§ 2. Колізійні норми спадкового права в міжнародному приватному праві
- •§ 3. Міжнародні документи з питань іноземного спадкування в міжнародному приватному праві
- •§ 4. Отримання українським громадянином спадщини за кордоном
- •§ 5. Спадкові права іноземців в міжнародному приватному праві
- •§ 6. Перехід майна до держави в міжнародному приватному праві
- •Глава 9 Міжнародне перевезення вантажів, пасажирів та їхнього багажу
- •§ 1. Поняття міжнародних перевезень
- •§ 2. Міжнародні морські перевезення
- •§ 3. Міжнародні повітряні перевезення
- •§ 4. Міжнародні залізничні перевезення
- •§ 5. Міжнародні автомобільні перевезення
- •§ 6. Міжнародне перевезення внутрішніми водними шляхами
- •§ 7. Міжнародні змішані перевезення
- •Глава 10 Деліктні зобов'язання у міжнародному приватному праві
- •§ 1. Колізійне регулювання деліктних зобов'язань в міжнародному приватному праві
- •§ 2. Регламентація деліктних зобов'язань за міжнародним приватним правом в Україні § 1. Колізійне регулювання деліктних зобов'язань в міжнародному приватному праві
- •§ 2. Регламентація деліктних зобов'язань за міжнародним приватним правом в Україні
- •Глава 11 Правове регулювання шлюбно-сімейних відносин у міжнародному приватному праві
- •§ 1. Визначення і регламентація шлюбу в міжнародному приватному праві
- •§ 2. Регулювання відносин подружжя в міжнародному приватному праві
- •§ 3. Процедура розірвання шлюбів в міжнародному приватному праві
- •§ 4. Відносини батьків і дітей і їх регламентація в міжнародному приватному праві
- •§ 5. Правовий інститут усиновлення в міжнародному приватному праві
- •Глава 12 Міжнародні трудові відносини в міжнародному приватному праві
- •§ 1. Загальна характеристика міжнародних трудових відносин
- •§ 2. Колізійне регулювання міжнародних трудових відносин
- •§ 3. Міжнародно-правове регулювання праці
- •Глава 13 Міжнародний цивільний процес
- •§ 1. Поняття міжнародного цивільного процесу та його джерела
- •§ 2. Правове становище іноземних осіб у цивільному процесі
- •§ 3. Підсудність цивільних справ за участю іноземних осіб
- •§ 4. Провадження у справі за участю іноземної особи до судового розгляду
- •§ 5. Визнання і виконання рішень іноземних судів
- •Глава 14 Міжнародний комерційний арбітраж
- •§ 1. Поняття і види міжнародного комерційного арбітражу
- •§ 2. Міжнародно-договірна уніфікація комерційного арбітражу
- •§ 4. Арбітражна угода та компетенція міжнародного комерційного арбітражу
- •§ 5. Арбітражні рішення. Виконання рішень
§ 4. Відносини батьків і дітей і їх регламентація в міжнародному приватному праві
Для МПП важливе значення в аспекті відносин між батьками й дітьми має два питання: походження дітей[1]і надання їм матеріального забезпечення.
Незважаючи на важливу роль міжнародних організацій і розроблених ними міжнародних документів щодо правдитини, в деяких державах діють різні закони щодо дітей, народжених у шлюбі й поза ним[2].
За правом більшості країн для вирівнювання статусів дітей, народжених у шлюбі й поза ним, існують інститути визнання, узаконення, а також судового чи адміністративного визнання батьківства. Визнання дитини може бути здійснене шляхом добровільної заяви батька чи матері дитини посадовій особі, що провадить запис актів громадянського стану, шляхом нотаріального заповіту чи в особливому нотаріальному акті (Франція, Німеччина, Швейцарія, деякі штати США). Узаконення дитини може мати місце при укладанні шлюбу між її батьками (Франція, Англія, Швейцарія). Узаконення позашлюбної дитини в Німеччині може бути здійснене шляхом постанови органу державної влади у випадках, коли шлюб між батьками неможливий (у разі смерті, перебуванні у шлюбі з третьою особою за умови заяви батька, згоди дитини й матері, а також дружини батька, якщо він одружений). Судове відшукання батьківства може мати місце у більшості країн на основі медичної експертизи, добровільного аліментування, визнання батьківства та інших обставин.
Визнані й узаконені діти, а також діти, чиє походження визначено у судовому порядку, прирівнюються за своїм статусом до дітей, народжених у шлюбі, стосовно прав на ім'я, виховання, утримання (Бразилія, Аргентина). Однак законодавства деяких країн містять обмеження щодо спадкування такими дітьми нерухомості, майна, яке переходить разом з почесними титулами чи званнями[3].
Для вирішення протиріч між іноземними правопоряд-ками, які неоднаково регламентують відносини між батьками й дітьми, у внутрішньому праві багатьох країн, а також у міжнародних документах містяться відповідні колізійні норми. Останні відрізняються своєю багатоварі-антністю за предметом регулювання й за колізійними прив'язками, що фіксуються для тих чи інших відносин між батьками й дітьми. Внутрішні законодавства досить рідко обмежуються встановленням однієї чи двох колізійних норм для регулювання відносин між батьками і дітьми. Прикладами можуть бути законодавства Латвії, В'єтнаму, що санкціонують застосування тільки свого закону для вказаних відносин, Венесуели, що прив'язує такі відносини до місця проживання дитини, Угорщини, що визначає закон дитини або угорське право, якщо воно є більш сприятливим, Іспанії, що закріплює прив'язку до особистого закону дитини чи місцезнаходження дитини.
Законодавства більшості країн у сфері відносин між батьками й дітьми містять колізійні норми, які за предметом регулювання є такими:
колізійні норми щодо шлюбного походження з прив'язками до особистого закону подружжя (Греція), а якщо він не збігається, — особистого закону, найбільш сприятливого для дитини (Австрія); для матері — закону її громадянства, для батька — закону його громадянства, або до закону загального місця проживання чи закону суду (Буркіна-Фасо), місцеперебування дитини (Німеччина); національності дитини (Італія, Польща); закону доміциля чи громадянства дитини або одного з батьків (Канада, Швейцарія, Естонія); особистого закону одного з батьків (Португалія); громадянства чоловіка (Таїланд, Південна Корея); громадянства відповідача або дитини, їх місце проживання (Туніс), закону наслідків шлюбу (Туреччина); особистого закону матері або дитини (Франція); громадянства дитини (Чехія);
колізійні норми щодо визнання дитини з прив'язками до закону громадянства дитини (Буркіна-Фасо); національного закону дитини або того з батьків, хто визнає дитину (Італія); особистого закону дитини (Румунія); громадянства того, хто визнає дитину (Югославія, Південна Корея); громадянства того, хто визнає дитину, і громадянства дитини (Японія);
колізійні норми щодо узаконення з прив'язками до закону місця проживання дитини (Перу), громадянства чоловіка (Таїланд), громадянства батька, матері або дитини (Туреччина, Японія);
колізійні норми щодо здатності узаконення з прив'язкою до національного закону батька чи матері (Італія); місця проживання того, хто узаконює, і місця проживання того, кого узаконюють (Перу);
колізійні норми щодо форми визнання з прив'язками до закону громадянства дитини чи місця здійснення визнання (Буркіна-Фасо); місця визнання або права, що регулює суть визнання (Італія); місця визнання (Швейцарія);
наслідки шлюбного походження чи узаконення з прив'язкою до закону звичайного місцеперебування дитини (Ліхтенштейн); місця проживання батьків і дитини (Перу); громадянства батька чи матері (Південна Корея);
колізійні норми, що регулюють відносини між батьками й дітьми з прив'язками до закону, що визначає наслідки шлюбу (Румунія), а в разі відсутності шлюбу — закону громадянства дитини (Буркіна-Фасо); закону місцеперебування дитини (Німеччина); закону останнього загального громадянства батьків, права спільного звичайного місцеперебування, закону громадянства дитини (Греція, Португалія, Чехія); національного закону дитини (Італія, Польща, Естонія); закону доміциля (Канада); особистого закону дитини (Румунія); громадянства чоловіка (Таїланд, Південна Корея); громадянства матері для позашлюбних дітей і батька — для дітей, народжених у шлюбі (Туреччина); закон громадянства дитини (Японія);
колізійні норми стосовно обов'язків батька щодо вагітної жінки з прив'язками до закону звичайного місця знаходження жінки (Грузія), звичайного місцеперебування (Німеччина, Ліхтенштейн); особистого закону матері (Румунія); громадянства матері (Чехія);
суперечки, пов'язані з походженням дитини з прив'язками до права країни, де виникли підстави цього спору чи звичайного місцезнаходження дитини (Грузія, Німеччина); закону громадянства дитини (Буркіна-Фасо, Чехія); особистого закону подружжя (Ліхтенштейн); спільного місця проживання батьків і дитини (Перу); права наслідків шлюбу (Румунія); громадянства чоловіка (Таїланд); іех £огі (Швейцарія).
Сучасне внутрішнє право України не містить колізійних норм щодо регулювання відносин батьків і дітей.
Колізійному регулювання відносин батьків і дітей присвячені норми деяких двосторонніх договорів про правову допомогу між Україною й іншими державами, а також норми Конвенції СНД про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р.
Прив'язки колізійних норм щодо відносин між батьками й дітьми найчастіше стосуються закону спільного проживання, а в разі його відсутності — закону громадянства дитини (крім договору з Кубою, де в цьому випадку застосовується прив'язка до місця проживання дитини); відносини дітей, народжених поза шлюбом, з їх батьками регулюються відповідно до громадянства дітей; встановлення і оспорювання батьківства регулюється законом громадянства дітей (договори з КНДР, Румунією, Грузією, Латвією, Узбекистаном, В'єтнамом, Литвою). Конвенції СНД про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р. підкоряє відносини між батьками і дітьми закону місця проживання дітей, а встановлення чи оспорювання батьківства чи материнства — закону громадянства дитини.
Майнові відносини між батьками й дітьми складають інститут взаємного утримання. У праві багатьох держав закріплюється норма про обов'язок утримання дітей батьками до досягнення ними повноліття.
Для МПП особливо важливого значення набуло питання виплати аліментів на користь неповнолітніх дітей. З метою визначення права для регулювання аліментних зобов'язань у сфері МПП право багатьох країн містить колізійні норми з такими прив'язками: особистого закону дитини (Угорщина), національного закону дитини (Італія), громадянства дитини (Чехія), громадянства чи звичайного місцеперебування дитини (Японія); громадянства боржника (Єгипет, Таїланд, Туреччина, Південна Корея), особистого закону боржника (ОАЕ); національного права того, хто вимагає отримання аліментів (Польща); їех іогі (Ємен, Латвія). Ряд інших країн пропонують обирати найбільш сприятливий за-кон[4]для того, хто отримує аліменти з-поміж законів громадянства, місцеперебування кредитора або боржника (Туніс); місцеперебування дитини або боржника (Франція). Деякі країни пропонують кумулятивне застосування законів до-міциля кредитора й боржника (Канада); громадянства, місця проживання сторін, їех іогі (Іспанія, Німеччина, Грузія); закону наслідків шлюбу, особистого закону дитини, закону усиновлювача (Румунія). Швейцарія у своєму законодавстві містить бланкетну норму, що відсилає для регулювання аліментних питань до Гаазької конвенції 1973 р.
Україна не містить у своєму законодавстві колізійних норм для регулювання цього питання. Матеріальне регулювання аліментних зобов'язань у сфері МПП є у статтях 77 і 181 Сімейного кодексу, а також у Постанові Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. № 1203, що затвердила Порядок стягнення аліментів на дитину (дітей) у разі виїзду одного з батьків для постійного проживання в іноземній державі, з якою не укладено договір про подання правової допомоги.
Аліментні відносини інколи регулюються двосторонніми договорами про правову допомогу між Україною та іншими державами, а також у Конвенцією СНД «Про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах» 1993 р. Прив'язками у даних документах стосовно аліментних зобов'язань є закон країни місця проживання особи, яка порушує клопотання про стягнення аліментів (договори з Польщею, Кубою, Узбекистаном, Латвією).
[1]Кількість дітей, народжених поза шлюбом, складає від 4 до 10 відсотків загальної кількості дітей у таких країнах, як Данія, Канада, Англія, США, ФРН, Франція. У країнах Латинської Америки таких дітей від 40 до 64 відсотків // Гордецкая И. К. Международная защита прав и интересов детей. — М.: Междунар. отношения, 1973. — С. 47.
[2]Повна рівність таких дітей існує нині, зокрема, в Данії, Франції в результаті реформ 1972 р., в Німеччині з 1969 р., в Італії в результаті реформ 1975 р., в Нідерландах в результаті реформ 1982 р. У деяких інших системах «незаконні» діти мають такі самі права, що і законні, але з деякими обмеженнями: тільки стосовно спадкування після одного з батьків чи сім'ї одного з батьків (деякі провінції Канади, Греція, Швеція, Швейцарія, Турція, Австрія) або обмежені майном тільки своїх батьків (Об'єднане Королівство, Норвегія, Швеція, Турція) // Надие Сопіегепсе оп Ргіуаіе !п'Ьегпа'Ііопаі Ьа\у. — Ргосеейіпдз оі іЬе ЗіхіеепіЬ Зеззіоп 3 іо 20 ОсіоЬег 1988. Тоте 2/ Зиссеззіоп іо езіаіез — АрріісаЬіе Ьа™., 1990. — Р. 149.
[3]Вольф М. Зазнач. праця. — С. 424—-425.
[4]З метою визначення закону, найсприятливішого для дитини в аліментних зобов'язаннях, можуть враховуватися: спосіб стягнення аліментів (у відсотковому співвідношенні до заробітної плати чи у твердій грошовій сумі), строки виплати (до досягнення 18 років чи до економічної самостійності), особистий характер немайнових відносин батьків і дітей і т.п. Див.: Международное частное право: Учебник для вузов / Под ред. Н. И. Маришевой. — М., 2000. — С. 404.