- •Міжнародне приватне право Гайворонський Жушман 2007р.
- •Глава 1 Поняття, предмет, методи і система міжнародного приватного права
- •§ 1. Поняття міжнародного приватного права
- •§ 2. Предмет міжнародного приватного права
- •§ 3. Методи регулювання відносин у міжнародному приватному праві
- •3.1. Колізійний метод і колізійні норми
- •3.2. Матеріально-правовий метод і матеріально-правові норми
- •§ 4. Система міжнародного приватного права
- •Глава 2 Форми міжнародного приватного права
- •§ 1. Поняття форм права в міжнародному приватному праві
- •§ 2. Види форм права в міжнародному приватному праві
- •§ 3. Міжнародні договори в міжнародному приватному праві
- •§ 4. Внутрішнє законодавство як джерело міжнародного приватного права
- •§ 5. Правові звичаї як джерело міжнародного приватного права
- •§ 6. Судова та арбітражна практика як джерело міжнародного приватного права
- •§ 7. Узгодження законодавств різних держав
- •Глава 3 Колізійні норми в міжнародному приватному праві
- •§ 1. Поняття та структура колізійних норм в міжнародному приватному праві
- •§ 2. Класифікація колізійних норм в міжнародному приватному праві
- •§ 3. Основні формули прикріплення колізійних норм в міжнародному приватному праві § 1. Поняття та структура колізійних норм в міжнародному приватному праві
- •§ 2. Класифікація колізійних норм в міжнародному приватному праві
- •§ 3. Основні формули прикріплення колізійних норм в міжнародному приватному праві
- •Глава 4 Застосування іноземного права
- •§ 1. Кваліфікація колізійної норми
- •§ 2. Зворотне відсилання та відсилання до права третьої країни
- •§ 3. Обхід закону в міжнародному приватному праві
- •§ 4. Встановлення змісту та застосування іноземного права
- •§ 5. Застереження про публічний порядок
- •§ 6. Правові режими в міжнародному приватному праві
- •§ 7. Взаємність і реторсія
- •Глава 5.1 Суб'єкти міжнародного приватного права - фізичні особи
- •1.1. Загальні засади правового статусу фізичних осіб як суб'єктів міжнародного приватного права
- •1.2. Поняття та колізійні питання громадянства
- •1.3. Іноземці за законодавством України
- •1.4. Правоздатність іноземців в Україні
- •1.5. Дієздатність іноземців в Україні
- •1.6. Правове становище громадян України за кордоном
- •Глава 5.2 Суб'єкти міжнародного приватного права - юридичні особи
- •2.1. Поняття юридичної особи. Класифікація юридичних осіб в міжнародному приватному праві
- •2.2. Поняття особистого статуту організації та визначення національності юридичної особи
- •2.3. Представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності
- •2.4. Діяльність суб'єктів господарювання України за кордоном
- •2.5. Об'єднання підприємств як суб'єктів господарювання
- •2.6. Проблеми правового регулювання відносин за участю транснаціональних корпорацій
- •2.7. Особливості створення і діяльності офшорних компаній
- •2.7. Особливості створення і діяльності офшорних компаній
- •Глава 5.3 Держава як суб'єкт міжнародного приватного права
- •3.1. Держава як суб'єкт майнових відносин
- •3.2. Імунітет держави
- •3.3. Види імунітетів держави
- •3.4. Основні доктрини імунітету держави
- •3.5. Законодавче регулювання імунітету держави
- •Глава 6 Право власності в міжнародному приватному праві
- •§ 1. Поняття права власності в міжнародному приватному праві
- •§ 2. Різновиди власності в міжнародному приватному праві § 1. Поняття права власності в міжнародному приватному праві
- •§ 2. Різновиди власності в міжнародному приватному праві
- •Глава 7 Правочини з іноземним елементом в міжнародному приватному праві
- •§ 1. Поняття та види правочинів з іноземним елементом в міжнародному приватному праві
- •§ 2. Методи регулювання правочинів з іноземним елементом в міжнародному приватному праві
- •§ 3. Право, що застосовується до змісту правочину (зобов'язальний статут) в міжнародному приватному праві
- •§ 4. Право, що застосовується до форми правочину
- •§ 5. Віденська конвенція оон «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» 1980 року
- •Глава 8 Спадкування в міжнародному приватному праві
- •§ 1. Колізії у спадкуванні в міжнародному приватному праві
- •§ 2. Колізійні норми спадкового права в міжнародному приватному праві
- •§ 3. Міжнародні документи з питань іноземного спадкування в міжнародному приватному праві
- •§ 4. Отримання українським громадянином спадщини за кордоном
- •§ 5. Спадкові права іноземців в міжнародному приватному праві
- •§ 6. Перехід майна до держави в міжнародному приватному праві
- •Глава 9 Міжнародне перевезення вантажів, пасажирів та їхнього багажу
- •§ 1. Поняття міжнародних перевезень
- •§ 2. Міжнародні морські перевезення
- •§ 3. Міжнародні повітряні перевезення
- •§ 4. Міжнародні залізничні перевезення
- •§ 5. Міжнародні автомобільні перевезення
- •§ 6. Міжнародне перевезення внутрішніми водними шляхами
- •§ 7. Міжнародні змішані перевезення
- •Глава 10 Деліктні зобов'язання у міжнародному приватному праві
- •§ 1. Колізійне регулювання деліктних зобов'язань в міжнародному приватному праві
- •§ 2. Регламентація деліктних зобов'язань за міжнародним приватним правом в Україні § 1. Колізійне регулювання деліктних зобов'язань в міжнародному приватному праві
- •§ 2. Регламентація деліктних зобов'язань за міжнародним приватним правом в Україні
- •Глава 11 Правове регулювання шлюбно-сімейних відносин у міжнародному приватному праві
- •§ 1. Визначення і регламентація шлюбу в міжнародному приватному праві
- •§ 2. Регулювання відносин подружжя в міжнародному приватному праві
- •§ 3. Процедура розірвання шлюбів в міжнародному приватному праві
- •§ 4. Відносини батьків і дітей і їх регламентація в міжнародному приватному праві
- •§ 5. Правовий інститут усиновлення в міжнародному приватному праві
- •Глава 12 Міжнародні трудові відносини в міжнародному приватному праві
- •§ 1. Загальна характеристика міжнародних трудових відносин
- •§ 2. Колізійне регулювання міжнародних трудових відносин
- •§ 3. Міжнародно-правове регулювання праці
- •Глава 13 Міжнародний цивільний процес
- •§ 1. Поняття міжнародного цивільного процесу та його джерела
- •§ 2. Правове становище іноземних осіб у цивільному процесі
- •§ 3. Підсудність цивільних справ за участю іноземних осіб
- •§ 4. Провадження у справі за участю іноземної особи до судового розгляду
- •§ 5. Визнання і виконання рішень іноземних судів
- •Глава 14 Міжнародний комерційний арбітраж
- •§ 1. Поняття і види міжнародного комерційного арбітражу
- •§ 2. Міжнародно-договірна уніфікація комерційного арбітражу
- •§ 4. Арбітражна угода та компетенція міжнародного комерційного арбітражу
- •§ 5. Арбітражні рішення. Виконання рішень
§ 2. Колізійне регулювання міжнародних трудових відносин
Одним із важливих регуляторів трудових відносин у сфері МПП є колізійні норми, завданням яких є визначення питання про те, правом якої країни повинні регулюватися міжнародні трудові відносини.
Колізійні норми міжнародного трудового права мають побудову, аналогічну іншим колізійним нормам: обсяг і прив'язку. В обсязі колізійної норми фіксується вказівка на ті відносини, що регулюються даною колізійною нормою. Для колізійних норм трудового права це найчастіше питання трудового договору, направлення робітника на робоче місце в іншу державу (§ 44 Федерального закону Австрії 1978 р. про міжнародне приватне право); загальних і спеціальних трудових відносин (наприклад, тих, що виникають через призначення чи обрання на посаду), трудових відносин між іноземними державними органами й іноземними громадянами, трудових відносин дипломатичних представників, виконання роботи більш як в одній країні, виконання роботи у відрядженнях чи в періоди довгострокового перебування за кордоном, виконання роботи на транспортних засобах, питання матеріальних і формальних умов дійсності трудового договору, наслідків його недійсності, змісту і припинення трудових відносин (§ 51 Указу Угорщини 1979 р. № 13 про міжнародне приватне право); трудового договору при звичайному місці роботи, а також при тимчасовому виконанні завдання в іншій країні (ст. 3118 Цивільного кодексу Квебеку 1991 р.); трудових відносин (ст. 32 Закону Польщі 1965 р. про міжнародне приватне право); трудового договору у разі звичайного виконання працівником своєї роботи, а також виконання ним роботи через характер самої діяльності більш як в одній країні (ст. 102 Закону Румунії 1992 р. № 105 стосовно регулювання відносин міжнародного приватного права, ст. 67 Кодексу міжнародного приватного права Тунісу 1998 р.); загальні трудові договори, а також договори при виконанні працівником трудових обов'язків у кількох країнах (ст. 121 Федерального закону Швейцарії 1987 р. про міжнародне приватне право).
Прив'язки колізійних норм трудового права в законодавствах різних країн також неоднорідні.
Виявом однієї з основних засад міжнародного приватного права — автономії волі (іех уоіипіагіз) — слід визнати закріплення у багатьох законодавствах прив'язки до вибору сторонами права стосовно міжнародних трудових відносин.
Довгий час автономія волі сприймалась неоднозначно у правовій доктрині при розгляді питань міжнародного трудового права. Так, деякі колізіоністи висловлювались проти застосування іех уоіипіагіз у міжнародних трудових відносинах, пояснюючи свою позицію тим, що держава більш зацікавлена у застосуванні до трудових відносин імперативних норм, а не такого приватного начала, як автономія волі. Крім того, відмова від іех уоіипіагіз може зберегти єдність правового регулювання праці різних категорій працівників на одному підприємстві, а також захистити «слабке» становище працівника як сторони трудових відносин.
Застосування іех уоіипіагіз все ще інколи визнається спірним. Проте більшість колізіоністів висловлюються за його застосування до трудових відносин, що виходять за межі одного правопорядку. Така позиція аргументується тим, що працівник — це не завжди слабка сторона трудового договору, а тому управлінський і висококваліфікований персонал буде тільки програвати у разі неможливості вибору законодавства щодо трудових відносин; одночасно із застосуванням іех уоіипіагіз у законодавстві можна встановити імперативні норми із застосування сприятливішого закону, спрямованого на захист працівника. Разом з тим, якщо у країні, де розміщено підприємство, діє сприятливіший для працівників закон — це забезпечить бажану єдність правового регулювання їх праці1.
На сьогоднішній день законодавства більшості країн (особливо тих, що розглядають трудовий договір як складову цивільного права) дозволяють застосування автономії волі в трудових відносинах у сфері міжнародного приватного права. Більше того, це начало визнається доктриною і практикою в певних країнах основоположним, а законодавства таких країн, як Велика Британія, Італія, Канада, Німеччина не обмежують застосування автономії волі для трудових відносин у даній сфері якимось конкретним правопорядком.
У деяких інших країнах, які дозволяють застосування права, обраного сторонами трудових відносин, такий вибір певною мірою обмежується. Так, згідно із законодавствами
Австрії та Ліхтенштейну, вибір права береться до уваги тільки тоді, коли його здійснено прямо вираженим чином (очевидно, що тут встановлюється пріоритетність письмового акта вибору права, а також знімається питання встановлення судом внутрішнього наміру сторін тощо). Згідно із законодавством Польщі, сторони можуть підкорити трудові відносини обраному ними праву, якщо воно має зв'язок з цими відносинами (отже, у законодавстві прямо узгоджуються автономія волі і тісний зв'язок, що обмежує коло правопорядків для регулювання міжнародних трудових відносин з-поміж тих країн, які певним чином стосуються даних трудових відносин). Відповідно до законодавства Швейцарії, здійснення вибору права для врегулювання трудового договору можливе лише в межах країни звичайного перебування робітника, країни місця ділового обзаведення, місця проживання чи звичайного місцеперебування наймача. Згідно з нормами російського міжнародного приватного права, закріпленими в кодексі торговельного мореплавства 1999 р., автономія волі проникла у сферу міжнародних трудових відносин тільки у відношенні трудових договорів членів екіпажів суден і їхніх роботодавців: відносини між володільцем судна і членами екіпажу регулюються законом держави прапора судна, якщо інше не передбачено договором між володільцем судна і членами екіпажу судна, що є іноземними громадянами (ст. 416); загальне міжнародне трудове право Російської Федерації подібну можливість не передбачає.
Найчастіше в тих законодавствах, де дозволяється автономія волі в міжнародних трудових відносинах, вибір права, зроблений на його основі, не повинен погіршувати становище працівників порівняно з тим правом, яке б застосовувалося без дії Іех уоіипіагіз, на основі загальних колізійних норм (законодавства Австрії, Німеччини, Канади, Ліхтенштейну, Румунії). Напевно, найбільш детально питання правового захисту працівника в цьому аспекті викладено в законодавстві Квебеку. Так, згідно зі ст. 3118 Цивільного кодексу Квебеку 1991 р., вказівка сторонами на право для застосування до трудового договору, не тягне позбавлення працівника захисту, на який він управнений згідно з імперативними нормами права країни, де працівник звичайно здійснює свою роботу, навіть якщо він тимчасово виконує завдання в іншій країні, чи, якщо працівник звичайно не виконує роботу в якій-небудь одній країні, — згідно з імперативними нормами законодавства країни, де його роботодавець доміцильований чи має місце свого ділового обзаведення.
Таким чином, у міжнародному трудовому праві особливо важливим регулятором є імперативні норми, покликані захищати інтереси працівника, незважаючи на норми обраного сторонами правопорядку. До їх кола включають, зокрема, ті, що спрямовані на захист найманих працівників від звільнення, захист прав вагітних жінок і матерів, визначають тривалість строків розірвання трудового договору і т.п., що є більш сприятливими для працівника порівняно з нормами правопорядку, обраного сторонами трудових відносин (принцип зіставлення правових режимів з точки зору їх сприяння найманим працівникам).[1]
Іншою важливою колізійною прив'язкою, яку часто називають основною, є прив'язка до закону місця роботи (іех іосі іаЬогіз), що закріплена у законодавствах таких країн, як Австрія, Німеччина, Угорщина, Румунія, Канада, Ліхтенштейн, Туніс, Чехія, Швейцарія. Найчастіше вона застосовується, якщо сторони не здійснили вибір права. Цю прив'язку в доктрині і законодавстві також називають інколи прив'язкою до: права країни місця звичайного виконання працівником своєї трудової діяльності; закону країни місця розміщення підприємства, де працює особа; законумісця виконання роботи; закону країни, в якій працівник звичайно виконує свої трудові обов'язки; закону країни, в якій робітник звичайно виконує роботу; права країни звичайного виконання роботи за договором; закону країни, в якій (повністю або переважно) виконується робота; права місця здійснення трудової функції.
Теоретичним обґрунтуванням застосування такої прив'язки є:
дана колізійна прив'язка стосується більшості відносин, що регулюються трудовим правом, зокрема індивідуальних і колективних відносин;
праця виконує свої економічні й інші функції головним чином у країні, де вона здійснюється;
зазвичай саме на місці роботи працівник інтегрується у трудовий колектив, і звернення до закону цього місця дозволяє, з одного боку, створити рівні умови праці для всіх працівників одного підприємства, а з іншого — забезпечити цілісну і послідовну систему правового регулювання, враховуючи дію імперативних правил праці у даному місці;
місце роботи часто є також і місцем судового розгляду конфліктів;
сторони трудового договору краще ознайомлені з чинним правом місця роботи;
для застосування даної прив'язки має значення також те, що в цьому місці виконується трудовий договір[2].
Прив'язка до їех їосі їаЬогіз у певних країнах не застосовується. Замість неї встановлюються прив'язки до особистого закону сторін (громадянства, місцезнаходження, до-міциля), місця підприємницької діяльності наймача та інші колізійні начала.
Досить часто мають місце ситуації, коли за наведеними загальними формулами прикріплення місце виконання роботи через особливості конкретних відносин встановити не так просто (у випадках відряджень, виконання роботи в кількох країнах, виконання роботи на суднах водного і повітряного транспорту, на фіксованих морських установках по видобутку корисних копалин). Для цього у законодавствах досить часто фіксуються так звані спеціальні колізійні норми з власними колізійними прив'язками. Так, прив'язка до закону прапора — Іех ЬапсСегае (Іех ІІаді) — застосовується для регламентації праці особи на водному чи повітряному транспорті й відсилає до закону країни реєстрації транспортного засобу або до держави, під прапором чи розпізнавальним знаком якої пересувається даний транспортний засіб (Угорщина, Чехія, Фінляндія). Так, згідно з § 16 Закону Чехії про міжнародне приватне право, трудові відносини на річковому і повітряному транспорті регулюються правом місця реєстрації, а на морському транспорті — правом держави, під прапором якої транспортний засіб використовується. Хоча у деяких країнах (наприклад, у Німеччині) для регулювання праці на повітряному і морському транспорті спеціальних колізійних норм не передбачено, а прив'язки до Іех ЬапсСегае і права країни місцезнаходження наймача є спірними у доктрині.
Прив'язка до Іех сСеІедаііопіз застосовується щодо працівників, яких направлено на роботу в закордонні відрядження, і означає застосування права країни місцезнаходження установи чи організації, яка направила працівника для виконання певних завдань за кордон. Прив'язка до особистого закону наймача найчастіше застосовується при виконанні роботи у кількох країнах (Австрія, Угорщина, Німеччина, Ліхтенштейн, Румунія). Так, відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону Ліхтенштейну 1996 р. про міжнародне приватне право, якщо працівник виконує свою роботу більш як в одній країні чи якщо він не має постійного місця роботи, то визначальним є законодавство тієї країни, в якій роботодавець має своє звичайне місцезнаходження (своє обзаведення).
Якщо з допомогою подібних колізійних прив'язок не вдається відшукати статут трудових відносин, деякі законодавства пропонують застосовувати принцип найбільш тісного зв'язку (Німеччина, Румунія, Туніс). Так, згідно з ч. 2 ст. 67 Кодексу міжнародного приватного права Тунісу, якщо працівник виконує свою роботу в кількох державах, трудовий договір регулюється сукупністю законів держави обзаведення роботодавця, якщо тільки з усіх обставин справи не випливає, що трудовий договір має тісніші зв'язки з іншою державою. Норма про тісний зв'язок застосовується у виключних випадках, коли із сукупності обставин випливає, що трудовий договір чи трудові відносини мають суттєво більш тісний зв'язок з іншою державою і, як наслідок цього, явно переважає над принципом основної прив'язки[3].
Спірним у доктрині є питання про застосування колізійної прив'язки щодо формальних умов трудового контракту. Так, деякі колізіоністи, а також практика і законодавства вирішують колізійні питання формальних умов трудових контрактів на користь прив'язки іосиз гедіі асіит, тобто закону місця вчинення акту. Однак є й інша точка зору, яка основана на тому, що для формальних умов трудових контрактів слід застосовувати право, яке застосовується для регулювання його змісту.
Стосовно трудової право- й дієздатності сучасні законодавства в основному не встановлюють будь-яких спеціальних колізійних норм, поширюючи на ці питання загальні цивільно-правові начала і загальні колізійні норми міжнародного приватного права (закон громадянства і місця проживання для фізичних осіб, а також закон інкорпорації для юридичних осіб). Така позиція відповідає у тому числі й вітчизняній доктрині2.
[2]Довгерт А. С. Правове регулювання міжнародних трудових відносин: Навч. посібник. — К.: НМК ВО, 1992. — С. 54—55; Зсазгу І. Іпіегпаіїопаї ЬаЬоиг Ьа\у. — Р. 113—115
[3]Кох Х., Магнус У., Винклер фон Моренфельдс П. Зазнач. праця. —С. 237.