- •Міжнародне приватне право Гайворонський Жушман 2007р.
- •Глава 1 Поняття, предмет, методи і система міжнародного приватного права
- •§ 1. Поняття міжнародного приватного права
- •§ 2. Предмет міжнародного приватного права
- •§ 3. Методи регулювання відносин у міжнародному приватному праві
- •3.1. Колізійний метод і колізійні норми
- •3.2. Матеріально-правовий метод і матеріально-правові норми
- •§ 4. Система міжнародного приватного права
- •Глава 2 Форми міжнародного приватного права
- •§ 1. Поняття форм права в міжнародному приватному праві
- •§ 2. Види форм права в міжнародному приватному праві
- •§ 3. Міжнародні договори в міжнародному приватному праві
- •§ 4. Внутрішнє законодавство як джерело міжнародного приватного права
- •§ 5. Правові звичаї як джерело міжнародного приватного права
- •§ 6. Судова та арбітражна практика як джерело міжнародного приватного права
- •§ 7. Узгодження законодавств різних держав
- •Глава 3 Колізійні норми в міжнародному приватному праві
- •§ 1. Поняття та структура колізійних норм в міжнародному приватному праві
- •§ 2. Класифікація колізійних норм в міжнародному приватному праві
- •§ 3. Основні формули прикріплення колізійних норм в міжнародному приватному праві § 1. Поняття та структура колізійних норм в міжнародному приватному праві
- •§ 2. Класифікація колізійних норм в міжнародному приватному праві
- •§ 3. Основні формули прикріплення колізійних норм в міжнародному приватному праві
- •Глава 4 Застосування іноземного права
- •§ 1. Кваліфікація колізійної норми
- •§ 2. Зворотне відсилання та відсилання до права третьої країни
- •§ 3. Обхід закону в міжнародному приватному праві
- •§ 4. Встановлення змісту та застосування іноземного права
- •§ 5. Застереження про публічний порядок
- •§ 6. Правові режими в міжнародному приватному праві
- •§ 7. Взаємність і реторсія
- •Глава 5.1 Суб'єкти міжнародного приватного права - фізичні особи
- •1.1. Загальні засади правового статусу фізичних осіб як суб'єктів міжнародного приватного права
- •1.2. Поняття та колізійні питання громадянства
- •1.3. Іноземці за законодавством України
- •1.4. Правоздатність іноземців в Україні
- •1.5. Дієздатність іноземців в Україні
- •1.6. Правове становище громадян України за кордоном
- •Глава 5.2 Суб'єкти міжнародного приватного права - юридичні особи
- •2.1. Поняття юридичної особи. Класифікація юридичних осіб в міжнародному приватному праві
- •2.2. Поняття особистого статуту організації та визначення національності юридичної особи
- •2.3. Представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності
- •2.4. Діяльність суб'єктів господарювання України за кордоном
- •2.5. Об'єднання підприємств як суб'єктів господарювання
- •2.6. Проблеми правового регулювання відносин за участю транснаціональних корпорацій
- •2.7. Особливості створення і діяльності офшорних компаній
- •2.7. Особливості створення і діяльності офшорних компаній
- •Глава 5.3 Держава як суб'єкт міжнародного приватного права
- •3.1. Держава як суб'єкт майнових відносин
- •3.2. Імунітет держави
- •3.3. Види імунітетів держави
- •3.4. Основні доктрини імунітету держави
- •3.5. Законодавче регулювання імунітету держави
- •Глава 6 Право власності в міжнародному приватному праві
- •§ 1. Поняття права власності в міжнародному приватному праві
- •§ 2. Різновиди власності в міжнародному приватному праві § 1. Поняття права власності в міжнародному приватному праві
- •§ 2. Різновиди власності в міжнародному приватному праві
- •Глава 7 Правочини з іноземним елементом в міжнародному приватному праві
- •§ 1. Поняття та види правочинів з іноземним елементом в міжнародному приватному праві
- •§ 2. Методи регулювання правочинів з іноземним елементом в міжнародному приватному праві
- •§ 3. Право, що застосовується до змісту правочину (зобов'язальний статут) в міжнародному приватному праві
- •§ 4. Право, що застосовується до форми правочину
- •§ 5. Віденська конвенція оон «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» 1980 року
- •Глава 8 Спадкування в міжнародному приватному праві
- •§ 1. Колізії у спадкуванні в міжнародному приватному праві
- •§ 2. Колізійні норми спадкового права в міжнародному приватному праві
- •§ 3. Міжнародні документи з питань іноземного спадкування в міжнародному приватному праві
- •§ 4. Отримання українським громадянином спадщини за кордоном
- •§ 5. Спадкові права іноземців в міжнародному приватному праві
- •§ 6. Перехід майна до держави в міжнародному приватному праві
- •Глава 9 Міжнародне перевезення вантажів, пасажирів та їхнього багажу
- •§ 1. Поняття міжнародних перевезень
- •§ 2. Міжнародні морські перевезення
- •§ 3. Міжнародні повітряні перевезення
- •§ 4. Міжнародні залізничні перевезення
- •§ 5. Міжнародні автомобільні перевезення
- •§ 6. Міжнародне перевезення внутрішніми водними шляхами
- •§ 7. Міжнародні змішані перевезення
- •Глава 10 Деліктні зобов'язання у міжнародному приватному праві
- •§ 1. Колізійне регулювання деліктних зобов'язань в міжнародному приватному праві
- •§ 2. Регламентація деліктних зобов'язань за міжнародним приватним правом в Україні § 1. Колізійне регулювання деліктних зобов'язань в міжнародному приватному праві
- •§ 2. Регламентація деліктних зобов'язань за міжнародним приватним правом в Україні
- •Глава 11 Правове регулювання шлюбно-сімейних відносин у міжнародному приватному праві
- •§ 1. Визначення і регламентація шлюбу в міжнародному приватному праві
- •§ 2. Регулювання відносин подружжя в міжнародному приватному праві
- •§ 3. Процедура розірвання шлюбів в міжнародному приватному праві
- •§ 4. Відносини батьків і дітей і їх регламентація в міжнародному приватному праві
- •§ 5. Правовий інститут усиновлення в міжнародному приватному праві
- •Глава 12 Міжнародні трудові відносини в міжнародному приватному праві
- •§ 1. Загальна характеристика міжнародних трудових відносин
- •§ 2. Колізійне регулювання міжнародних трудових відносин
- •§ 3. Міжнародно-правове регулювання праці
- •Глава 13 Міжнародний цивільний процес
- •§ 1. Поняття міжнародного цивільного процесу та його джерела
- •§ 2. Правове становище іноземних осіб у цивільному процесі
- •§ 3. Підсудність цивільних справ за участю іноземних осіб
- •§ 4. Провадження у справі за участю іноземної особи до судового розгляду
- •§ 5. Визнання і виконання рішень іноземних судів
- •Глава 14 Міжнародний комерційний арбітраж
- •§ 1. Поняття і види міжнародного комерційного арбітражу
- •§ 2. Міжнародно-договірна уніфікація комерційного арбітражу
- •§ 4. Арбітражна угода та компетенція міжнародного комерційного арбітражу
- •§ 5. Арбітражні рішення. Виконання рішень
1.6. Правове становище громадян України за кордоном
Кожен громадянин України має право вільного виїзду за межі України, крім випадків, передбачених законодавством, і в'їзду на її територію. Громадянин України ні за яких підстав не може бути обмежений у праві на в'їзд в Україну.
Порядок виїзду громадян України за кордон і повернення в Україну врегульований Конституцією України, а більш детально — Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 р.2
Документами, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами, є:
а)паспорт громадянина України для виїзду за кордон (громадяни України мають право отримати даний документ по досягненні 18 років; а громадяни України, які постійно проживають за кордоном, — у 16 років);
б)проїзний документ дитини (у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон);
в) дипломатичний паспорт;
г) службовий паспорт;
ґ) посвідчення особи моряка.
У передбачених міжнародними договорами України випадках для виїзду за кордон можуть використовуватися й інші документи (наприклад, національний паспорт громадянина України). У разі втрати громадянином України зазначених документів йому дипломатичними представництвами чи консульськими установами України за кордоном видається посвідчення особи на повернення в Україну.
У Законі України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» закріплено перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон. Згідно із ст. 6 Закону, громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо: 1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, — до закінчення терміну, встановленого законодавством; 2) діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання — до виконання зобов'язань, або до розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або до забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; 3) проти нього порушено кримінальну справу — до закінчення провадження у справі; 4) він засуджений за вчинення злочину — до відбуття покарання або до звільнення від покарання; 5) він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, — до виконання зобов'язань; 6) він свідомо сповістив про себе неправдиві відомості — до з'ясування причин і наслідків подання неправдивих відомостей; 7) він підлягає призову на строкову військову службу — до вирішення питання про відстрочку від призову; 8) щодо нього подано цивільний позов до суду — до закінчення провадження у справі; 9) він за вироком суду визнаний особливо небезпечним рецидивістом чи перебуває під адміністративним наглядом міліції — до погашення (зняття) судимості чи припинення нагляду. Однак, як свідчить практика, перевірки не завжди дозволяють виявити наявність вказаних обставин.
За наявності зазначених вище обставин громадянин України, який має паспорт для виїзду за кордон, зобов'язаний його здати на зберігання до органу внутрішніх справ за місцем проживання у місячний термін після виникнення таких обставин.
Правовий статус громадян України за кордоном визначається насамперед законодавством держави їх перебування, а також нормами міжнародних угод, міжнародними звичаями та загальними принципами міжнародного права. Разом з тим, громадяни України за кордоном користуються захистом з боку України у різних сферах діяльності. Згідно з ч. 3 ст. 25 Конституції України, наша держава гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами. Даний принцип відображений і в Консульському статуті України, затвердженому Указом Президента України «Про Консульський статут України» від 2 квітня 1994 р., згідно з яким захист громадян України, що перебувають за кордоном, здійснюється через консульські установи.
Територія зарубіжної держави поділяється на консульські округи, в кожному з яких діє відповідна консульська установа. Консульський статут України закріплює обов'язок консула вживати заходів для того, щоб громадяни України користувалися в повному обсязі всіма правами, наданими їм законодавством держави перебування і міжнародними договорами, учасниками яких є Україна і держава перебування, а також міжнародними звичаями.
Для виконання цього обов'язку консул веде облік громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають у його консульському окрузі (ст. 22 Консульського статуту України); інформує громадян України, які тимчасово перебувають в його окрузі, про законодавство держави перебування, а також про місцеві звичаї (ст. 25); має право без окремого доручення представляти в установах державиперебування громадян України, якщо вони є відсутніми і не доручили ведення справ якійсь особі або не можуть захищати свої інтереси з інших причин, доки особи, яких представляють, не призначать своїх уповноважених або не візьмуть на себе захист своїх прав та інтересів (ст. 26).
Консул виконує й інші функції: провадить реєстрацію шлюбу, розірвання шлюбу, приймає рішення про встановлення батьківства, усиновлення дитини-громадянина України, реєструє акти громадянського стану, вживає заходів для охорони майна, що залишилося після смерті громадянина України, вчиняє нотаріальні дії, передбачені законодавством України, видає паспорти громадян України для виїзду за кордон, продовжує строк їх дії, видає та погашає візи на в'їзд в Україну, виїзд з України, легалізує документи і акти, складені за участю владних органів консульського округу тощо.
Громадяни України можуть звертатися за захистом порушених прав до компетентних органів держави перебування. Будь-яке обмеження цивільних прав громадян України за кордоном вважається дискримінаційним і є недопустимим. Проте залишається можливим застосування до громадян України реторсії з боку держави перебування.