- •Міжнародне приватне право Гайворонський Жушман 2007р.
- •Глава 1 Поняття, предмет, методи і система міжнародного приватного права
- •§ 1. Поняття міжнародного приватного права
- •§ 2. Предмет міжнародного приватного права
- •§ 3. Методи регулювання відносин у міжнародному приватному праві
- •3.1. Колізійний метод і колізійні норми
- •3.2. Матеріально-правовий метод і матеріально-правові норми
- •§ 4. Система міжнародного приватного права
- •Глава 2 Форми міжнародного приватного права
- •§ 1. Поняття форм права в міжнародному приватному праві
- •§ 2. Види форм права в міжнародному приватному праві
- •§ 3. Міжнародні договори в міжнародному приватному праві
- •§ 4. Внутрішнє законодавство як джерело міжнародного приватного права
- •§ 5. Правові звичаї як джерело міжнародного приватного права
- •§ 6. Судова та арбітражна практика як джерело міжнародного приватного права
- •§ 7. Узгодження законодавств різних держав
- •Глава 3 Колізійні норми в міжнародному приватному праві
- •§ 1. Поняття та структура колізійних норм в міжнародному приватному праві
- •§ 2. Класифікація колізійних норм в міжнародному приватному праві
- •§ 3. Основні формули прикріплення колізійних норм в міжнародному приватному праві § 1. Поняття та структура колізійних норм в міжнародному приватному праві
- •§ 2. Класифікація колізійних норм в міжнародному приватному праві
- •§ 3. Основні формули прикріплення колізійних норм в міжнародному приватному праві
- •Глава 4 Застосування іноземного права
- •§ 1. Кваліфікація колізійної норми
- •§ 2. Зворотне відсилання та відсилання до права третьої країни
- •§ 3. Обхід закону в міжнародному приватному праві
- •§ 4. Встановлення змісту та застосування іноземного права
- •§ 5. Застереження про публічний порядок
- •§ 6. Правові режими в міжнародному приватному праві
- •§ 7. Взаємність і реторсія
- •Глава 5.1 Суб'єкти міжнародного приватного права - фізичні особи
- •1.1. Загальні засади правового статусу фізичних осіб як суб'єктів міжнародного приватного права
- •1.2. Поняття та колізійні питання громадянства
- •1.3. Іноземці за законодавством України
- •1.4. Правоздатність іноземців в Україні
- •1.5. Дієздатність іноземців в Україні
- •1.6. Правове становище громадян України за кордоном
- •Глава 5.2 Суб'єкти міжнародного приватного права - юридичні особи
- •2.1. Поняття юридичної особи. Класифікація юридичних осіб в міжнародному приватному праві
- •2.2. Поняття особистого статуту організації та визначення національності юридичної особи
- •2.3. Представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності
- •2.4. Діяльність суб'єктів господарювання України за кордоном
- •2.5. Об'єднання підприємств як суб'єктів господарювання
- •2.6. Проблеми правового регулювання відносин за участю транснаціональних корпорацій
- •2.7. Особливості створення і діяльності офшорних компаній
- •2.7. Особливості створення і діяльності офшорних компаній
- •Глава 5.3 Держава як суб'єкт міжнародного приватного права
- •3.1. Держава як суб'єкт майнових відносин
- •3.2. Імунітет держави
- •3.3. Види імунітетів держави
- •3.4. Основні доктрини імунітету держави
- •3.5. Законодавче регулювання імунітету держави
- •Глава 6 Право власності в міжнародному приватному праві
- •§ 1. Поняття права власності в міжнародному приватному праві
- •§ 2. Різновиди власності в міжнародному приватному праві § 1. Поняття права власності в міжнародному приватному праві
- •§ 2. Різновиди власності в міжнародному приватному праві
- •Глава 7 Правочини з іноземним елементом в міжнародному приватному праві
- •§ 1. Поняття та види правочинів з іноземним елементом в міжнародному приватному праві
- •§ 2. Методи регулювання правочинів з іноземним елементом в міжнародному приватному праві
- •§ 3. Право, що застосовується до змісту правочину (зобов'язальний статут) в міжнародному приватному праві
- •§ 4. Право, що застосовується до форми правочину
- •§ 5. Віденська конвенція оон «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» 1980 року
- •Глава 8 Спадкування в міжнародному приватному праві
- •§ 1. Колізії у спадкуванні в міжнародному приватному праві
- •§ 2. Колізійні норми спадкового права в міжнародному приватному праві
- •§ 3. Міжнародні документи з питань іноземного спадкування в міжнародному приватному праві
- •§ 4. Отримання українським громадянином спадщини за кордоном
- •§ 5. Спадкові права іноземців в міжнародному приватному праві
- •§ 6. Перехід майна до держави в міжнародному приватному праві
- •Глава 9 Міжнародне перевезення вантажів, пасажирів та їхнього багажу
- •§ 1. Поняття міжнародних перевезень
- •§ 2. Міжнародні морські перевезення
- •§ 3. Міжнародні повітряні перевезення
- •§ 4. Міжнародні залізничні перевезення
- •§ 5. Міжнародні автомобільні перевезення
- •§ 6. Міжнародне перевезення внутрішніми водними шляхами
- •§ 7. Міжнародні змішані перевезення
- •Глава 10 Деліктні зобов'язання у міжнародному приватному праві
- •§ 1. Колізійне регулювання деліктних зобов'язань в міжнародному приватному праві
- •§ 2. Регламентація деліктних зобов'язань за міжнародним приватним правом в Україні § 1. Колізійне регулювання деліктних зобов'язань в міжнародному приватному праві
- •§ 2. Регламентація деліктних зобов'язань за міжнародним приватним правом в Україні
- •Глава 11 Правове регулювання шлюбно-сімейних відносин у міжнародному приватному праві
- •§ 1. Визначення і регламентація шлюбу в міжнародному приватному праві
- •§ 2. Регулювання відносин подружжя в міжнародному приватному праві
- •§ 3. Процедура розірвання шлюбів в міжнародному приватному праві
- •§ 4. Відносини батьків і дітей і їх регламентація в міжнародному приватному праві
- •§ 5. Правовий інститут усиновлення в міжнародному приватному праві
- •Глава 12 Міжнародні трудові відносини в міжнародному приватному праві
- •§ 1. Загальна характеристика міжнародних трудових відносин
- •§ 2. Колізійне регулювання міжнародних трудових відносин
- •§ 3. Міжнародно-правове регулювання праці
- •Глава 13 Міжнародний цивільний процес
- •§ 1. Поняття міжнародного цивільного процесу та його джерела
- •§ 2. Правове становище іноземних осіб у цивільному процесі
- •§ 3. Підсудність цивільних справ за участю іноземних осіб
- •§ 4. Провадження у справі за участю іноземної особи до судового розгляду
- •§ 5. Визнання і виконання рішень іноземних судів
- •Глава 14 Міжнародний комерційний арбітраж
- •§ 1. Поняття і види міжнародного комерційного арбітражу
- •§ 2. Міжнародно-договірна уніфікація комерційного арбітражу
- •§ 4. Арбітражна угода та компетенція міжнародного комерційного арбітражу
- •§ 5. Арбітражні рішення. Виконання рішень
§ 2. Види форм права в міжнародному приватному праві
У міжнародному приватному праві застосовуються такі форми права, як
1) міжнародні договори, а також
2) правові звичаї (міжнародні та внутрішньодержавні);
3) внутрішнє законодавство (вітчизняне та іноземне);
4) судова й арбітражна практика.
5) правова доктрина, хоча доктринальні положення не є загальновизнаним джерелом права.
Форми і джерела міжнародного приватного права мають певні особливості, породжені наявністю міжнародних договорів і звичаїв:
подвійність форм правового регулювання — існування внутрішньодержавного і міжнародного рівнів регулювання одних і тих самих відносин;
у деяких випадках формою міжнародного приватного права може виступати не тільки національне законодавство України (внутрішньодержавне і міжнародне), а й внутрішнє право інших країн.
Скажімо, при розгляді справи про спадкування, вітчизняний суддя може постати перед необхідністю застосування до правовідносин законодавства Польщі чи будь-якої іншої держави. При цьому суд повинен використати нетільки визнані в Україні закони чи підзаконні нормативні акти, правові звичаї, а й судові прецеденти, і навіть доктри-нальні положення.
Специфічним є співвідношення між різними формами права. У більшості галузей права основною формою регулювання виступає внутрішнє законодавство, а міжнародні договори та звичаї застосовуються рідше. У міжнародному приватному праві міжнародно-правове регулювання (договори та звичаї) набувають все більшого застосування. Незалежно від різних теоретичних підходів щодо значення міжнародних договорів, практично в будь-якій сфері правового регулювання поряд з нормами внутрішнього законодавства застосовують також норми міжнародних договорів, які в міжнародному приватному праві превалюють над внутрішнім законодавством.
§ 3. Міжнародні договори в міжнародному приватному праві
Відповідно до Конституції України (ст. 9), чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Закон України від 29 червня 2004 року «Про міжнародні договори України»1 визначає міжнародний договір України як укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб'єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи кількох пов'язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол чи щось інше).
При використанні міжнародного договору слід визначитися, чи можна застосовувати цей договір до відносин, які належить врегулювати? Іншими словами, чи є Україна учасницею цього договору; чи є він чинним щодо конкретних учасників даних відносин?
Слід мати на увазі, що навіть міжнародний договір, в якому Україна не бере участі, може інколи застосовуватися українським судом для врегулювання відносин (як частина національного права іноземної держави-учасника договору), якщо до цього права відсилає вітчизняна колізійна норма або воно було обране самими учасниками.
Більшість норм міжнародних договорів застосовують до правовідносин внаслідок трансформації, тобто перетворення їх на норми внутрішньодержавного права. Способи здійснення трансформації передбачаються національним законодавством держав. Для України — це підписання, ратифікація, затвердження, прийняття, приєднання до договору. Надання згоди України на обов'язковість для неї міжнародного договору може здійснюватися й іншим шляхом, про який домовилися сторони.
Міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов'язковість міжнародного договору відповідно до Закону «Про міжнародні договори України» в порядку та строки, передбачені договором або в інший узгоджений сторонами спосіб.
Слід також ураховувати, що для міжнародних договорів не характерно набрання чинності з моменту підписання. Після підписання договору зазвичай спливає досить довгий час, протягом якого виконуються процедури, необхідні для того, щоб цей договір набрав чинності.
Порядок набрання чинності зазначається в самому договорі (в його прикінцевих положеннях). Договір може набирати чинності: а) після завершення процесу обміну ратифікаційними грамотами між учасниками; б) після здачі певної кількості ратифікаційних грамот державі-депози-тарію1; в) по закінченні певного терміну після обміну ратифікаційними документами або здачі ратифікаційних грамот державі-депозитарію; г) у термін, зазначений в самому договорі; ґ) з моменту підписання2 (якщо договір не потребує ратифікації) і т.п.
Таким чином, міжнародний договір, підписаний і ратифікований Україною, може ще не мати чинності. В міжнародному приватному праві часто є важливим не тільки факт участі України у міжнародному договорі, але й факт набрання ним чинності для іншої держави (наприклад, держави, до якої належить іноземний учасник відносин).
При застосуванні міжнародних договорів слід враховувати також застереження, зроблені різними державами-учасниками, оскільки вони можуть суттєво змінювати зміст договору. Так, ст. 11 Віденської конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (1980 р.) передбачає можливість укладення договорів в усній формі, однак Україна зробила застереження відповідно до статей 12 та 96 Конвенції про незастосування усної форми договору в тих випадках, коли принаймні одна із сторін має своє комерційне підприємство в Україні.
Норми, що містяться у міжнародному договорі, зберігають автономне положення у національному праві. У Законі України «Про міжнародні договори України» та у багатьох інших передбачається: якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлені інші правила, ніж ті, що записані у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Автономність також означає, що, по-перше, норми не можна самовільно, без згоди інших дер-жав-учасників договору змінювати і, по-друге, їх тлумачення має бути однаковим.
Міжнародні договори України можна класифікувати за різними критеріями, зокрема:
1) за кількістю учасників
а) двосторонні (про правову допомогу, консульські конвенції, про торгово-економічне співробітництво, про міжнародні перевезення (транспорт), про захист інвестицій, про усунення подвійного оподаткування та ін.);
б) багатосторонні (універсальні — відкриті для всіх держав), наприклад Віденська конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (1980 р.), Всесвітня конвенція про авторське право (1952 р.), Конвенція про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень (1958 р.), Кон- венція з питань цивільного процесу (1954 р.) та багато інших;
в) регіональні (відкриті для держав окремого регіону або економічної групи), наприклад угоди країн СНД про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності (1992 р.), і про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах з участю держав СНД (1993 р.) та ін.;
2) за суб'єктом їх укладення
а) укладені УРСР як однією з республік СРСР;
б) укладені СРСР і чинні для УРСР на основі правонаступництва;
в) укладені Україною як самостійною державою. Чинність міжнародних договорів, укладених УРСР і
СРСР, закріплено в Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. і Законом України «Про пра-вонаступництво України» від 12 вересня 1991 р. Наша країна підтвердила свої зобов'язання за міжнародними договорами, укладеними УРСР до проголошення незалежності України, а також наступництво прав і обов'язків за міжнародними угодами СРСР, які не суперечать Конституції України та інтересам держави.
Україною як самостійною державою міжнародні договори укладаються:
Президентом України або за його дорученням — від імені України;
Кабінетом Міністрів України або за його дорученням — від імені Уряду України;
міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, державними органами — від імені міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних органів.
Від імені України укладаються такі міжнародні договори:
а) політичні, мирні, територіальні й такі, що стосуються державних кордонів, розмежування виключної (морської) економічної зони і континентального шельфу України;
б) що стосуються прав, свобод, і обов'язків людини і громадянина;
в) про участь України в міжнародних союзах та інших міжнародних об'єднаннях (організаціях), системах колективної безпеки;
г) про військову допомогу та направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав чи допуску підрозділів збройних сил іноземних держав на територію України, умови їх тимчасового перебування, включаючи термін виведення, фінансово-економічні, екологічні та інші наслідки і компенсації;
ґ) про використання території та природних ресурсів України;
д) яким за згодою сторін надається міжнародний характер.
Від імені Уряду України укладаються міжнародні договори з економічних, торговельних, науково-технічних, гуманітарних та інших питань, віднесених до ведення Кабінету Міністрів.
Міжнародні договори України, які не потребують ратифікації, якщо такі договори передбачають вимогу щодо їх затвердження або встановлюють інші правила, ніж ті, що містяться в актах Президента чи Кабінету Міністрів України, підлягають затвердженню. Затвердження здійснюється Президентом України у формі указу щодо міжнародних договорів, які укладаються:
а) від імені України;
б) від імені Уряду України, якщо такі договори встановлюють інші правила, ніж ті, що містяться в актах Президента України.
Інші міжнародні договори, що укладаються від імені Уряду України, а також міжвідомчі договори, якщо такі договори встановлюють інші правила, ніж ті, що містяться в актах Кабінету Міністрів України або затверджуються Кабінетом Міністрів у формі постанов.