§ 4. Конституційно-правові санкції

В механізмі конституційно-правової

Відповідальності у сфері місцевого

Самоврядування

Характерною рисою конституційно-правової відповідальності в місцевому самоврядуванні, яка відрізняє її від інших видів юридич­ної відповідальності, є специфіка санкцій. Санкція — обов'язковий елемент конституційно-правової відповідальності у місцевому само­врядуванні. На нашу думку, слід критично відноситися до пануючого раніше у літературі підходу, згідно з яким у конституційне та муніци­пальне право не має санкцій і тому реалізація його норм забезпечу­ється санкціями інших галузей права — кримінального, адміністра­тивного та частково цивільного.

Так, наприклад, автори одного із навчальних посібників з муні­ципального права України В. Кравченко та М. Пітцик, аналізуючи питання відповідальності у муніципальному праві зазначають, що пе­реважна більшість його норм не містить санкцій і відповідальність за

¹⁹ Див.: Ватинова Н.М. Конституційні делікти в Україні: проблеми теорії та практики: Лвтореф. дис.... канд. юрид. наук. — К., 2007.

-590-

їх порушення передбачається іншими галузями національного права України²⁰. Такий підхід є помилковим принаймні тому, що кожна галузь права має забезпечувати реалізацію своїх норм власними за­собами, у тому числі, якщо це необхідно, санкціями: наявність міри відповідальності — це така сама ознака галузі, як і "власні" суспільні відносини та "власні" норми, які регулюють ці відносини.

Санкцією, в точному сенсі цього слова, слід називати лише за­кладену в юридичній формі можливість (загрозу) примусу відносно зобов'язаної особи у разі невиконання нею обов'язку. Саме санкція вказує на ті несприятливі наслідки (правові втрати, обтяження, пра­вові позбавлення та ущемлення матеріального або юридичного ха­рактеру), які настають (можуть настати) для суб'єктів муніципально-правових відносин у процесі неадекватної реалізації (діяльності або бездіяльності) ними своїх прав у сфері місцевого самоврядування. Таким чином, відповідальність виступає в якості форми реалізації відповідної санкції, а санкція — мірою цієї відповідальності.

Визнаючи існування специфічних конституційно-правових санкцій, слід зазначити, що вони відіграють особливу роль, яка обу­мовлена суб'єктно-об'єктними характеристиками муніципальних правовідносин. Головне призначення конституційно-правових санк­цій — організуюче, стимулююче, виховне, превентивне (профілак­тичне). Можливість реального застосування санкцій існує як крайня міра; необхідні муніципально значущі результати досягаються пере­важно правовими та організаційними засобами, практичною діяль­ністю суб'єктів самоврядних відносин. Для конституційно-правових санкцій у сфері місцевого самоврядування характерні й особливі суб'єкти, які їх застосовують. Це або безпосередньо територіальні громади, або органи та посадові особи місцевого самоврядування чи органи державної влади.

Конституційно-правовим санкціям у місцевому самовряду­ванні властиві певні особливості. По-перше, вони застосовуються лише у зв'язку з необхідністю забезпечення належного виконання муніципально-правових норм. Це обумовлено тим, що деякі пору­шення муніципально-правових норм помітні не відразу, їм передує порушення норм іншої галузі права. Але поряд з цим порушенням обов'язково наявне порушення норм муніципального права. Напри-

²⁰ Кравченко В.В., Пітцик М.В. Муніципальне право України: Навч. посібник. — К., 2003. - С. 334.

-591-

Муніципальне право України

Розділ XX. Конституційно-правова відповідальність у сфері місцевого самоврядування

к лад, депутат місцевої ради скоїв злочин, при цьому порушивши не тільки норму Кримінального кодексу, а й відповідні норми муніци­пального законодавства, які потребують певної поведінки (норми за­конів "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад"). 1 саме за це порушення застосовується така санкція, як дострокове припинення депутатського мандату.

По-друге, конституційно-правова санкція у сфері місцевого са­моврядування існує не як санкція будь-якої однієї норми муніципаль­ного права. Переважно це узагальнена санкція, яка застосовується за порушення системи норм муніципального права. Так, наприклад, від­кликання депутата місцевої ради є конституційно-правовою санкці­єю ряду або всіх тих норм, які встановлюють обов'язки депутата.

До основних конституційно-правових санкцій у сфері місцевого самоврядування відносяться:

1. Дострокове позбавлення (зміна) конституційного статусу ор­гану місцевого самоврядування, органу державної влади, їх посадових осіб, громадського об'єднання тошр. Наприклад, дострокове припи­нення повноважень органів місцевого самоврядування або сільсько­го, селищного, міського голови. Так, за статтею 75 Закону "Про місце­ве самоврядування в Україні" територіальна громада у будь-який час може достроково припинити повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування, якщо вони порушують Конституцію або закони України, обмежують права і свободи громадян, не забезпечу­ють здійснення наданих їм законом повноважень. Статтею 80 Закону встановлено, що повноваження органу самоорганізації населення мо­жуть припинятися достроково у разі невиконання рішень сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, її вико­навчого комітету, загальних зборів громадян або невиконання влас­них повноважень.

Аналізуючи такі санкції, О. Кутафін зазначає, що відставка поса­дової особи як міра конституційно-правової відповідальності іноді є близькою до дисциплінарної, як за формою, так і порядком застосуван­ня. Однак різниця полягає в тому, що дисциплінарна відповідальність застосовується за порушення трудової дисципліни, невиконання за­вдань, а конституційно-правова має більш широкий арсенал підстав²¹.

Як відносно самостійну міру конституційно-правової відпові­дальності білоруський учений Г. Василевич розглядає саморозпуск

²¹ Кутафип О.Е. Предмет коиституционного права. — М., 2001. — С.410.

-592-

органу місцевої влади, проводячи паралель із явкою з повинною або добровільним відшкодуванням збитків²².

2. Ліквідація конституційного порушення, зокрема, визнання не­конституційними актів або їх окремих положень, призупинення дії актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування та органів і посадових осіб державної влади. Так, відповідно до пункту 4 стат­ті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рі­шення сільської, селищної, міської ради у п'ятиденний термін з мо­менту його прийняття може бути призупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради з обґрунтуванням зауважень; згідно з пунктом 7 у разі незгоди сіль­ського, селищного, міського голови (голови районної у місті ради) з рішенням виконавчого комітету ради він може призупинити дію цьо­го рішення своїм розпорядженням та внести це питання на розгляд відповідної ради; за пунктом 9 рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою; за пунктом 10 цієї статті акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються неза­конними в судовому порядку.

У Законі України "Про органи самоорганізації населення" вста­новлено, що рішення органу самоорганізації населення, які не від­повідають чинному законодавству або прийняті з питань, не відне­сених до його повноважень, призупиняються відповідною сільською, селищною, міською, районною у місті (у разі її створення) радою з одночасним зверненням до суду про скасування такого рішення.

Відповідно до пункту 26 частини другої статті 26 Конституції Автономної Республіки Крим до відання Верховної Ради АРК від­носиться призупинення дії постанов і розпоряджень Ради міністрів Автономної Республіки Крим з питань виконання державних функ­цій і повноважень у разі, якщо вони суперечать Конституції і законам України, актам Президента України і Кабінету Міністрів, Конститу­ції АРК і нормативно-правовим актам її Верховної Ради, з одночас­ним зверненням до Президента України про їх скасування.

Водночас Верховна Рада АРК наділена правом скасування по­станов і розпоряджень її Ради міністрів з питань, віднесених до ві-

²² Див.: Сивицкий В.А. Актуальний проблеми конституционно-нравовой ответствеи-

ности: обзор научной конференции // Государство и право. — 2002. — №2. — СІ 16. 38. Зам.15. гпо

М уніципальне прано України

Розділ XX. Конституційно-правова відповідальність у сфері місцевого самоврядування

д ання Автономної Республіки Крим, у разі, якщо вони суперечать Конституції України, Конституції Автономної Республіки Крим, за­конам України і нормативно-правовим актам Верховної Ради АРК.

Слід зазначити, що в літературі призупинення та скасування актів переважно розглядалося як міра конституційно-правової від­повідальності²³ або як самостійний вид відповідальності²⁴. Так, С. Авак'ян пише, що скасування акта одного органу іншим означає, що він був незаконним або недоцільним. Скасування є оцінка діяль­ності органу, який прийняв акт. Це міра державного примусу, що ха­рактеризує її як санкцію²⁵. М. Шиндяпіна вважає, що видання неза­конних актів та рішень слід розглядати як різновид конституційних правопорушень, якщо воно порушує передусім конституційні норми. Скасування, призупинення дії неконституційного акта, на її думку, в даному випадку є мірою конституційної відповідальності, що, в свою чергу, не виключає застосування до правопорушника заходів дисци­плінарної або іншої відповідальності²⁶. Розглядаючи цю санкцію як міру державно-правової відповідальності Л. Красовська вважає, що несприятливі наслідки у даному випадку полягають у приниженні авторитету органу (посадової особи), який прийняв акт²⁷.

Деякі ж учені вважають, що ця міра є лише усуненням з право­вого простору акта, якого в ньому бути не може: тут ніхто нікого не карає. Власне визнання правового акта частково або повністю неза­конним або навіть неконституційним, стверджує Д. Шон, не викли­кає будь-яких обмежень або позбавлень матеріального чи юридично­го характеру для тих, хто їх видав. Скасування акта не позбавляє від відповідальності його авторів²⁸.

²³ Зражевская Т.Д. Ответствеппость по советскому государственпому праву. — Воронеж, 1980. — С.84; Колосова Н.М, Ксшституциошгая ответствеппость — самостоятельньїй вид юридической ответственности // Государство и пра­ во. - 1997. - №2. - С.90.

²⁴ Самощепко И.С., Фарукшкин М.Х. Ответствеппость по советскому .чаконодатедь- ству. -М:, 1971. -С.212-213.

²⁵ Авакьян С.А. Санкции в советском государствеином праве // Советское государ­ ство и право. — 1978. — №11. — С.35.

²⁶ Шипдяпина М.Д. Стадии юридической ответственности: Учеб. цособие. — М, 1998. - С.86.

²⁷ Див.: Сивицкий В.А. Актуальньїе проблеми конституционно-правовой ответствен­ ности: обзор научной конференцій // Государство и право. — 2002. — №2. — СІ 16.

²⁸ ШопД.Т. Конституционная ответствеппость // Государство и право. — 1995. — №7. -С.41.

На наш погляд, концептуально призупинення дії та скасування незаконних актів можна розглядати як одну із санкцій відповідаль­ності у місцевому самоврядуванні: в даному випадку наявна негатив­на публічно-правова оцінка діяльності тих, хто видав незаконний акт, та несприятливих наслідків для них. Так, систематичне скасування актів того чи іншого органу дозволить поставити питання про нена­лежне виконання ним своїх обов'язків. Саме ці дві ознаки (негатив­на оцінка діяння та несприятливі наслідки для суб'єкта) мають ста­ти основним критерієм для віднесення тієї чи іншої міри до санкцій юридичної, в тому числі конституційно-правової та муніципально-правової відповідальності, причому несприятливі наслідки в даному випадку мають розширене тлумачення. Скасування акта передбачає жорсткий, категоричний імператив та позбавляє акт усіх його юри­дичних потенцій, в тому числі ретроспективної. Вона може усувати всі правові наслідки дії такого акта з моменту його прийняття. Також слід зазначити, що призупинення та скасування — близькі, але не то­тожні міри відповідальності. Призупинення — це також відміна, але обмежена в часі, така, що не вирішує остаточно долю акта та не ану­лює його дію за попередній період.

3. Визнання недійсним юридично значущого результату (ану­лювання юридичних результатів тих чи інших конституційно- та муніципально-правових дій). Ця конституційно-правова санкція зустрічається у сфері відносин по виборах депутатів або виборних посадових осіб місцевого самоврядування: скасування результатів голосування, визнання виборів недійсними, касація повноважень депутатів та ін. На своєрідний характер цієї міри відповідальності ще у 1975 році звертав увагу С. Авак'ян, який зазначав, що "пору­шення закону про вибори депутата тягне скасування виборів. Воно може розглядатися як міра державно-правової відповідальності тих учасників державно-правового відношення, які не забезпечили (хоча зобов'язані були забезпечити) належне проведення виборів. Анулю­вання результатів державно-правових дій може бути доповнене ін­шими мірами, зокрема оновленням складу органу (наприклад, тієї ж виборчої комісії)"²⁹.

Так, згідно зі статтею 70 Закону України "Про вибори депута­тів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та

²⁹ Авакьян С.А. Государственно-правовая ответствеппость // Советское государство и право. - 1975. - №10. - С. 21.

-595-

Муніципальне право України

сільських, селищних, міських голів", дільнична виборча комісія може визнати голосування по окремих місцевих виборах або в цілому на виборчій дільниці недійсними у разі встановлення нею порушень ви­мог цього Закону, внаслідок яких неможливо достовірно встановити результати волевиявлення виборців. У статті 75 цього Закону перед­бачена можливість визнання територіальною виборчою комісією ви­бори недійсними по окремих видах місцевих виборах або в цілому по виборчому округу чи по окремих виборчих дільницях, якщо в ході їх проведення або під час підрахування голосів допущено порушен­ня законодавства про місцеві вибори, яке вплинуло на її результати. Аналогічні за своєю природою конституційно-правові санкції ми зна­ходимо й у референдному законодавстві України. Так, згідно з части­ною 8 статті 41 Закону України "Про всеукраїнський та місцеві рефе­рендуми" 1991 року, референдум вважається таким, що не відбувся, якщо у ньому взяло участь менше половини громадян, внесених до списків для голосування, а за статтею 43 цього Закону — якщо під час проведення місцевого референдуму були допущені грубі порушення законодавства про референдуми, відповідна місцева рада у 15-денний строк може призначити повторний референдум на всій території від­повідної адміністративно-територіальної одиниці або її частини.

Аналіз таких конституційно-правових санкцій дозволив С. Авак'яну виділити існування "сумісних складів правопорушення", коли одне діяння породжує два види відповідальності. Наприклад, фальсифікація на виборах тягне таку конституційну міру, як визна­ння виборів недійсними (ця міра стосується всіх — виборчих комісій, виборців, кандидатів) та одночасно кримінальну відповідальність щодо осіб, які її вчинили. Таким чином, відповідальність різного виду застосовується до різних суб'єктів, тобто не порушується вимога про одне покарання за одне правопорушення³⁰.

Скасування результатів виборів за своєю природою є правопонов-лювальною конституційно-правовою санкцією. Хоча передусім вона служить для усунення збитків, які завдані суспільним відносинам у сфері виборчого процесу, ця міра не позбавлена й певних карних якос­тей. Разом з тим, визнання виборів такими, що не відбулися, або недій­сними є, по суті, державним примусом, який застосовується у зв'язку із правопорушеннями, і тому є мірою юридичної відповідальності.

³⁰ Див.: Сивицкий В.А. Актуальнме проблемі,! конституционно-праиовой ответствен-ности: обзор научной конференцій // Государство и право. — 2002. — №2. — С.1 15.

-596-

Розділ XX. Конституційно-правова відповідальність у сфері місцевого самоврядування

4. Відкликання депутата місцевої ради виборцями. В юридич­ній літературі ця міра тривалий час визнається як конституційно-правова санкція для цього, на наш погляд, є всі підстави. Від­кликання є мірою впливу, яка застосовується щодо депутата як суб'єкта муніципально-правових відносин. Призначення цієї міри — організуюче-превентивне: депутат зобов'язаний певним чином ви­конувати свої обов'язки, а в протилежному разі його можуть відкли­кати. Саме відкликання, поза сумнівом, негативна оцінка поведінки депутата. Згідно із законодавством України, повноваження депутата місцевої ради припиняються достроково у разі відкликання його ви­борцями у встановленому порядку (п.1 ч.І ст. 5 Закону "Про статус депутатів місцевих рад"). Закріплення цієї конституційно-правової санкції обумовлено тим, що у своїй діяльності депутат несе відпові­дальність насамперед перед виборцями. Він зобов'язаний підтриму­вати постійний зв'язок з ними, систематично, не рідше одного разу на місяць, вести особистий прийом громадян тощо.

Підставами для відкликання виборцями обраного ними депу­тата місцевої ради можуть бути: 1) порушення депутатом місцевої ради положень Конституції і законів України, що встановлено судом; 2) пропуск депутатом місцевої ради протягом року більше половини пленарних засідань ради або засідань постійної комісії, невиконання ним без поважних причин рішень і доручень ради та її органів; 3) не­відповідність практичної діяльності депутата місцевої ради основним принципам і положенням його передвиборної програми, а також про­грами політичної партії (виборчого блоку політичних партій), за ви­борчим списком якої він був обраний депутатом місцевої ради.

Слід зазначити, що процедуру відкликання депутата виборцями фактично можна застосувати виключно щодо депутатів сільських та селищних рад. У зв'язку із запровадженням пропорційної виборчої системи на виборах депутатів міських, районних у містах, районних та обласних рад та введення інституту відкликання депутата місцевої ради політичною партією (виборчим блоком політичних партій), за виборчим списком відповідної місцевої організації якої він був об-раниц депутатом місцевої ради (п. 2 ч. 1, ч. 4-6 ст. 5 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад"), застосування цієї санкції до де­путатів цих рад є неможливим. Відкликання депутата місцевої ради політичною партією (виборчим блоком політичних партій) навряд чи можна розглядати як міру конституційно-правової відповідальності.

-597-

Муніципальне право України

Це є переважно політичною відповідальністю суб'єктів місцевого са­моврядування.

5. Дострокове припинення повноважень депутата за рішенням представницького органу. Ця конституційно-правова санкція може застосовуватися у зв'язку із набранням чинності обвинувальним ви­роком суду, за яким депутата засуджено до покарання, не пов'язаного із позбавленням волі (п. 1 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про статус депу­татів місцевих рад"). Слід зазначити, що позбавлення повноважень за рішенням представницького органу місцевого самоврядування не означає, що це рішення приймається тільки тому, що у зв'язку із судовим вироком депутат позбавляється фактичної можливості ви­конувати свої обов'язки. Головне у цьому випадку те, що, скоївши злочин, депутат втрачає саме право продовжувати здійснення депу­татських повноважень. Він порушує одночасно і кримінальний закон, і норму муніципального права, яка зобов'язує депутата керуватися у своїй діяльності Конституцією та чинним законодавством. Тому в та­ких випадках він несе подвійну відповідальність — і як депутат (по­збавлення мандату), і як фізична особа (кримінальне покарання).

6. Дисциплінарні санкції. Можна виділити таку систему засо­бів муніципально-дисциплінарного впливу: попередження про по­збавлення слова, позбавлення слова з обговорюваного питання, усунення із залу засідання, відсторонення головуючого від ведення пленарного засідання, утримання з місячної депутатської винагоро­ди певної суми, догана, порушення питання про відкликання. Так, щодо попередження про позбавлення слова та позбавлення слова — це дві міри, які послідовно накладаються на депутата. По суті, вони пов'язані із змістом депутатського виступу: якщо в ньому містяться некоректні висловлювання, образи, заклики до насильницьких дій, відхилення від теми обговорення тощо. Рішення про усунення із залу засідання може прийматися, наприклад, на період до чергового засідання ради.

7. Майнові санкції. Так, відповідно до статті 77 Закону "Про міс­цеве самоврядування в Україні" шкода, заподіяна юридичним і фі­зичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяль­ності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування — за ра­хунок їхніх власних коштів у порядку, встановленому законом.

-598-

Розділ XX. Конституційно-правова відповідальність у сфері місцевого самоврядування

8. Процесуальні санкції. Вони містяться в регламентах різних міс­цевих рад у разі порушення процесуальних норм.

Щодо "санкцій" в механізмі відповідальності територіальних громад, то несприятливі наслідки некомпетентності, пасивності, утриманства якраз і виступають у вигляді низького рівня соціальних благ (на рівні гарантованого державою мінімального рівня соціаль­них послуг на душу населення в межах території України), нездо­рового й некомфортного середовища, високого рівня криміналізації суспільства тощо. У цьому механізмі немає нічого нового. Практично таку саму відповідальність несе й підприємець. Адже бізнес здійсню­ється під свою відповідальність — відповідальність власника, індиві­дуального або колективного. Якщо "справи не йдуть", власник може стати банкрутом. І для нього це найсуворіша санкція, міра відпові­дальності.

Зазначимо, що відповідальність територіальних громад, як і інших соціальних спільностей, завжди регулювалася правовими нормами досить обмежено. Здебільшого така регламентація обмеж­увалася цільовими установками активніше брати участь у суспільно-політичному житті, сприяти соціально-економічному розвитку тери­торії та ін. На це ще в 1991 році звертав увагу російський дослідник І. Видрін, який стверджував, що у поняття відповідальності терито­ріальних колективів вкладався позитивний зміст, переважно мораль­ного, а не правового характеру³¹.

Слід констатувати, що ця проблема залишається абсолютно не розробленою ні в теорії муніципального права, ні тим більше у за­конодавстві. Але саме вона повинна привернути до себе особливу увагу, враховуючи, що без її вирішення неможливо говорити про цілісний механізм місцевого самоврядування. Повністю підтриму­ючи І. Видріна у тому, що відповідальність є важливим елементом конституцшно-правового статусу територіальних громад , вважа­ємо, що доцільним було б введення в правовий механізм функціо­нування місцевого самоврядування поняття банкрутства терито­ріальної громади. Водночас слід встановити спеціальну процедуру оголошення або самооголошення банкрутства місцевого самовряду-

Вьідрин И.В. Территориальїшй коллсктив как субмкт местіюго самоуправлсния (государствєнно-правовме аспєктьі): Автореф. дис.... канд. юрид. наук. — Екатерин-бург, 1991.-С. 4,10. Там само. — С. З, 9.

-599-

М уніципальне право України

Розділ XX. Конституційно-правова відповідальність у сфері місцевого самоврядування

в ання. Держава в особі спеціальних органів (наприклад, адміністра­тивних судів) має з'ясувати, чим було викликане "банкрутство" тери­торіальної громади, чи була надана їй своєчасна й достатня допомога. Якщо з'ясується, що "банкрутство" спричинене суто суб'єктивними факторами (необгрунтованими рішеннями, пасивністю), то, можли­во, на певний період (наприклад, до проведення чергових місцевих виборів) на території даної місцевої співдружності запровадити цен­тралізоване (агентське) управління.

Підсумовуючи, зазначимо, що нині питання конституційно-правової відповідальності в місцевому самоврядуванні, насамперед її санкцій, у вітчизняному законодавстві вирішуються так неповно та суперечливо, що іноді перенесення цієї відповідальності із сфери формально-юридичної в сферу практичну є проблематичним та фак­тично нереальним. Це свідчить про те, що система конституційно-правових санкцій, які використовуються для захисту норм муніци­пального права, потребує удосконалення, поповнення їх арсеналу, зокрема, за рахунок конституювання таких "радикальних" санкцій, як "банкрутство місцевого самоврядування", а також і запроваджен­ня таких "м'яких" санкцій конституційно-правової відповідальності, як конституційний штраф.

Конституювання санкцій як міри відповідальності у місцевому самоврядуванні породжує також необхідність закріплення цілого комплексу проблем, пов'язаного з механізмом її реалізації: процеду­рою звільнення від відповідальності, застосування міри відповідаль­ності за сукупністю, виявленням меж відповідальності; заміною од­них видів відповідальності іншими тощо.

3. Які нормативно-правові акти утворюють правову основу ви­значення конституційно-правової відповідальності у сфері місцевого самоврядування?

4. Що є підставою конституційно-правової відповідальності у сфері місцевого самоврядування?

5. Хто може бути суб'єктом конституційно-правової відпові­дальності у сфері місцевого самоврядування?

7. Які конституційно-правові санкції в механізмі конституційно-правової відповідальності у сфері місцевого самоврядування ви знаєте?

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ:

1. Дайте визначення конституційно-правової відповідальності у сфері місцевого самоврядування. Які характерні ознаки цієї відповідальності ви знаєте?

2. Яке місце серед інших видів юридичної відповідальності по­сідає конституційно-правова відповідальність у сфері місце­вого самоврядування?

-600-

601

Розділ XXI. Муніципальний процес в Україні

Р ОЗДІЛ XXI. МУНІЦИПАЛЬНИЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНІ