§ 6. Місцеве самоврядування і міжнародно-правова регламентація його діяльності

₄ Концептуальні основи міжнародно-правової регламентації міс­цевого самоврядування можна уявити у вигляді підсистеми, що вхо­дить складовою частиною в систему державного управління, сферу його внутрішніх та зовнішніх справ. Місцеве самоврядування справ­ляє на цю систему телеологічний, цілеспрямований вплив з метою її стабільного функціонування, шляхом сприяння вирішенню завдання конституційної легалізації та легітимації компетенції органів місце­вого самоврядування в контексті реалізації об'єктивної необхідності керування територією й відповідною територіальною громадою, що існує та функціонує на цій території.

Слід відзначити, що ця підсистема виявляється в наступних різ­нопланових та різнорівневих аспектах:

-220-

Розділ VI. Конституційно-правові основи місцевого самоврядування

а) об'єктивна потреба в міжнародно-правовій регламентації міс-

цевого самоврядування виникла спочатку в межах міжнарод­них неурядових (недержавних) організацій (МНУО) місце­вих влад, до складу яких входили в якості індивідуальних членів органи місцевої влади деяких, зокрема західноєвро­пейських, держав;

б) у процесі європейської інтеграції, яка розгорталася на теренах Європи після Другої світової війни, виходячи з того, що місцеве самоврядування є найближчим до населення рівнем державно­ го управління, саме воно стало важливою частиною (об'єктом) міжнародного співробітництва держав — членів міжнародних міжурядових організацій (ММУО) (Рада Європи, Європейські співтовариства). Початком міжнародно-правової регламентації місцевого самоврядування стало міжнародне співробітництво органів місцевої влади та територіальних спільнот, яке розви­ валося по висхідній — від двосторонього до багатосторонього та міжнародного співробітництва в межах МНУО місцевих влад. Міжнародне співробітництво органів місцевого самовря­ дування України виникло в 60-х роках XX ст. у рамках існу­ ючого СРСР в якості епізодичних контактів із закордонними партнерами з ініціативи деяких міських рад народних депу­ татів (Київ, Одеса) з метою ведення миротворчої діяльності й вирішення проблем, які виникали у процесі функціонування міського господарства;

в) на початковому етапі міжнародні контакти органів місцевого самоврядування СРСР, зокрема й України, що у майбутньому при­ звели до визнання міжнародио-правової регламентації місцевого самоврядування з боку МНУО, а потім до активної участі держав у цьому процесі вже в межах ММУО (Рада Європи), здійснювалися явочним порядком, потім основним управлінським і контролюючим органом у цій діяльності стали партійні органи КПУ — КПРС;

г) у ході реконструкції та широкої демократизації державного й громадського життя, в Україні почався процес передачі міжнародних зв'язків органів місцевого самоврядування з відення партійних орга­ нів у відення місцевих Рад народних депутатів, який не був заверше­ ний через заборону діяльності й розпуску КПУ;

д) після цього міжнародні зв'язки органів місцевого самовряду­ вання розвивалися по висхідній завдяки процесам демократизації,

-221-

М уніципальне право України

що домінували у суспільстві, однак вони не мали єдиного координу­ючого центра й позитивного протекціонізму з боку держави;

є) процеси становлення в Україні системи місцевого самовряду­вання як такої, а також входження незалежної держави у міжнародне співтовариство держав та структури єдиної Європи, в яких важли­ве місце приділяється становленню й розвитку місцевої демократії, об'єктивно акцентували увагу держави до міжнародних зв'язків ор­ганів місцевого самоврядування, які на той час значно зміцнилися й зросли в кількісному і якісному відношеннях;

є) значний внесок зробили міжнародні зв'язки органів міс­цевого самоврядування в процес становлення міжнародної правосуб'єктності України після отримання нею державної незалеж­ності. Вони виявилися своєрідними індикаторами і каталізаторами до встановлення різнорівневого та ноліоб'єктного гуманітарного й економічного співробітництва, а в більш широкому плані — до вста­новлення міждержавних відносин, передуючи їхньому виникненню в легітимно-правовому аспекті, виконуючи на той час, по суті, функції дипломатичних представництв і доводячи до світової громадськості об'єктивну інформацію про демократичні процеси, що проходили в республіці. Звідси логічний висновок про важливе значення станов­лення й розвитку міжнародного співробітництва органів місцевого самоврядування не тільки для власне їх функціонування, але й для держави у цілому²⁵;

ж) практично початком міжнародно-правової регламентації місцевого самоврядування в Україні стало входження її в 1995 році в якості члена в Раду Європи (РЄ) — найбільшу ММУО континен­ту'; до якої входить 46 держав Європи. При приєднанні до Статуту РЄ Україна взяла на себе міжнародно-правові зобов'язання щодо під­писання Європейської хартії місцевого самоврядування 1985 року та імплементації її положень у національне законодавство про місцеве самоврядування. Саме в Хартії місцевого самоврядування та в ін­ших документах, які були розроблені в межах РЄ та отримали назву міжнародних стандартів місцевого самоврядування, міститься низка положень, що обумовлюють наявність, можливість та необхідність міжнародно-правової регламентації місцевого самоврядування з боку конкретної держави, їх груп та міжнародних утворень.

²⁵ Баймуратов М.А. Мсждународнос сртрудничество органов местного самоуправле-ния Украйни// Дисс... д.ю.н. — Одесса, 1996. — С. 23.

-222-

Розділ VI. Конституційно-правові основи місцевого самоврядування

Таким чином, підсистема місцевого самоврядування в рамках системи державного управління (що одночасно має характерні влас­тивості самостійної системи у рамках макросистеми органів міс­цевого самоврядування) має серйозні концептуальні засади своєї міжнародно-правової регламентації. Зовні вони виявляються у ви­никненні системи міжнародних зв'язків (співробітництва) місцевих влад у глобальному, регіональному, субрегіональному та національ­ному масштабах, а також у виникненні відповідного міжнародно-правового нормативного масиву, до якого входять міжнародно-правові акти, які безпосередньо не тільки регламентують відповідні статутарні та функціональні засади створення та функціонування ін­ституту місцевого самоврядування і його органів у конкретній держа­ві, організаційно-правові форми діяльності таких органів, в тому чис­лі й шляхом міжнародного співробітництва з аналогічними органами зарубіжних держав та міжнародними асоціаціями місцевих влад, а й фактично здійснюють міжнародну регламентацію цього важливого

інституту.

Метою концептуальних засад міжнародно-правової регламента­ції місцевого самоврядування є насамперед упорядкування позиції держави та її спрямованість на існування, соціальну потребу інсти­туту локальної демократії як невід'ємного елемента демократичної державності та громадянського суспільства. Саме концептуальне пророблення й обґрунтування міжнародно-правової регламентації місцевого самоврядування, його міжнародної правосуб'єктності дає можливість визначити сучасний стан об'єкта, його не тільки ретро­спективне минуле, а й перспективний розвиток, виділивши відпо­відні тенденції при дослідженні ролі об'єкта в системоутворюючих процесах, що забезпечують належне становлення й функціонуван­ня інституту місцевого самоврядування в державі, подальше виро­блення управлінських і нормативно-правових пропозицій по розви­тку міжнаррдно-правової регламентації місцевого самоврядування (в якості підсистеми-системи в макросистемі).

-223-

Муніципальне право України

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Визначте поняття місцевого самоврядування.

2. Назвіть основні принципи місцевого самоврядування.

3. Визначте систему місцевого самоврядування та її елементний склад.

4. Як будуються відносини місцевого самоврядування з верти­каллю виконавчої влади?

5. Визначте роль місцевого самоврядування в реалізації терито­ріальної автономії.

6. Яку роль у становленні та розвитку місцевого самоврядуван­ня має міжнародно-правова регламентація його діяльності?

РОЗДІЛ VII.