§ 2. Роль ради європи в розробці міжнародних стандартів місцевого самоврядування

Процес створення міжнародних стандартів у Західній Європі ви­явився відбитком інтеграційних процесів, що відбуваються на тери­торії західноєвропейських держав.

Ці процеси розпочалися ще з 1949 року, з моменту створення І'ади Європи (далі — РЄ), що стала першою європейською міжуря­довою організацією, яка була створеною після Другої світової війни. ()ргапізація діє на підставі Статуту, прийнятого в 1949 році і об'єднує і м і її ідні 46 держав континенту, в тому числі 23 країни Центральної та ¹ Ідної Європи. Україна є членом РЄ з листопада 1995 року. Штаб-квартира знаходиться в Страсбурзі (Франція).

Домінантою філософської ідеї РЄ є права людини, їх визнання в рамках держав, а також охорона і захист на внутрішньодержавному і

-133-

Муніципальне право України

Розділ V. Міжнародні стандарти місцевого самоврядування

міжнародному рівнях. З метою виконання цих завдань сформульова­ні цілі Ради Європи:

• забезпечення більш тісних зв'язків між державами Європи, в тому числі з новими демократичними державами;

• сприяння перетворенню Європи в демократичний простір;

• допомога державам Центральної та Східної Європи в прове­денні політичних, законодавчих та конституційних реформ;

• захист прав людини та плюралістичної демократії;

• координація діяльності Ради з іншими європейськими держа­вами.

Діяльність РЄ сконцентрована на таких основних проблемах: а) правове забезпечення прав людини; б) сприяння усвідомленню і розвитку європейської культурної самобутності; в) пошук спільних рішень соціальних проблем (національні меншини, ксенофобія, не­терпимість, захист навколишнього середовища* біоетика, СН1Д, нар­команія і т.д.); г) розвиток політичного партнерства з новими демо­кратичними країнами Європи.

У рамках РЄ прийнято понад 300 міжнародних конвенцій з цих та інших актуальних питань (захист прав людини, охорона навко­лишнього природного середовища, культура, спорт, фахова освіта, телекомунікації та ін.), що є авторитетними джерелами міжнарод­ного публічного права (зокрема, Європейська конвенція про захист прав людини й основних свобод 1950 р., Європейська хартія місце­вого самоврядування 1985 р., Європейська хартія місцевих мов або мов національних меншин 1992 р., Рамкова конвенція про захист на­ціональних меншин 1995 р. та ін.).

У статті 3 Статуту РЄ закріплено, що "кожен член Ради Європи в обов'язковому порядку зобов'язаний визнати принципи верховенства права і здійснення прав та свобод людини всіма особами, котрі пере­бувають під його юрисдикцією, щиро й ефективно співробітничати в досягненні мети Ради Європи"¹".

Держава, яка висловила бажання вступити в Раду Європи, має відповідати таким умовам:

• правовий устрій та інститути повинні відповідати принципам демократії;

• народні представники мають обиратися шляхом вільних, рів­них і загальних виборів.

¹⁸ Див.: Статут Ради Європи. — Страсбург, 1995.

-134-

При розгляді кандидатур на вступ в організацію враховуються також наявність у державі форм плюралістичної демократії, гарантії здійснення свободи вираження думки, захист національних меншин, функціонування системи локальної демократії, дотримання осно­вних принципів міжнародного права.

Обов'язковою умовою вступу в РЄ є підписання Європейської конвенції з захисту прав людини й основних свобод 1950 р. і наступне визнання всієї сукупності її контрольних механізмів.

Робочими органами РЄ є: Парламентська асамблея, Конгрес міс­цевої та регіональної влади Європи, Комітет міністрів, Наради галу­зевих міністрів, Секретаріат.

Парламентська асамблея є дорадчим органом ЄЄ, вона склада­ється з 313 депутатів та їхніх заступників, що представляють 46 на­ціональних парламентів та делегацій парламентів деяких держав І Центральної та Східної Європи, які мають статус "спеціально запро­шених". Депутати Парламентської асамблеї обираються з числа чле-іііі; національних парламентів. Кількість представників від кожної країни (під 2 до 18) залежить від чисельності населення.

Парламентська асамблея РЄ збирається на сесії чотири рази на р|| Г.ііп.і м.н н 111, фракцій: ліберал-демократи і реформатори, євро-

'" і рити, ' ізр ійська народна партія, соціалісти, фракція

и ■ мі і і 1.1 .ііпі 111.1111 блок, Рада асамблеї складається з го-

мч.и 1.1 і і його іаі і упників.

Асамблея розгляде ання, що стоять на порядку денному,

формулює рекомендації, організовує конференції, колоквіуми і від­криті парламентські слухання, обирає генерального секретаря і його заступників, керівника апарату асамблеї і суддів Європейського суду з прав людини.

У січні 1994 р. рішенням Комітету міністрів РЄ був створений Конгрес місцевої та регіональної влади Європи, перетворений із По­стійної конференції місцевої влади Європи, що представляла біль­ше 130 тисяч громад (комун) і тисячі регіонів з метою їх участі в єв­ропейському будівництві, який функціонував під егідою ЄС в якості консультативного органу з 1957 р. Конгрес є одним з трьох основних органів РЄ. Він має бікамеральну структуру, тобто дві палати — одна представляє інтереси місцевих влад, друга — регіональних. У персо­нальному складі Конгрес складається з 236 представників і 236 їхніх заступників, у число яких входять обрані представники місцевої і

-135-

М уніципальне право України

регіональної влади держав Європи та офіційні особи, безпосередньо відповідальні за діяльність на цих рівнях влади.

Комітет міністрів є вищим виконавчо-розпорядчим органом РЄ. Він складається з міністрів закордонних справ 46 держав-членів і засідає два рази на рік. Комітет визначає програму роботи РЄ, при­ймає бюджет, призначає членів Європейської комісії з прав людини. Його рішення приймаються або у формі рекомендацій, або у формі конвенцій, що підлягають ратифікації. Наради галузевих міністрів (юстиції, економіки і т.д.) скликаються за необхідності.

Міжнародний Секретаріат РЄ, який складається з по­над 1200 співробітників, очолює генеральний секретар, який обира­ється Парламентською асамблеєю на п'ять років.

Роль РЄ в розробці міжнародних стандартів у різних сферах міжнародного міждержавного співробітництва насамперед міститься в тому, що саме в межах РЄ та її органів здійснюється велика робота з розробки міжнародних зобов'язань держав — членів РЄ з конкрет­них напрямів співробітництва та їх наступному закріпленню в міжна­родних угодах. Такі угоди потім підписуються державами — членами РЄ. Слід зазначити, що вони мають рамковий характер, тобто якщо держави — члени РЄ їх підписали, то вони повинні потім включи­ти положення цих угод в національне законодавство і за допомогою відповідного міжнародно-правового механізму імплементації надати міжнародним нормам правову силу національних правових норм.

Слід відзначити, що РЄ є фактично єдиною ММУО, яка в рам­ках реалізації прав людини безпосередньо вирішує проблеми місце­вого самоврядування. Розуміючи його роль і значення в організації державного управління на місцях, наданню соціальних послуг на­селенню, РЄ вже тривалий час опікується проблемами місцевого са­моврядування. Так, ще в 1957 року вона заснувала у своїй структурі для місцевих органів влади загальноєвропейський представниць­кий орган, який у подальшому трансформувався в постійно діючу Конференцію місцевих і регіональних влад Європи (СЬКАЕ) — з 1994 року вона називається Конгресом місцевих і регіональних влад Європи.

Тому не випадково, що саме РЄ стала тією організацією, яка з ме­тою захисту інтересів територіальних громад, органів місцевого само­врядування проголосила принципи організації місцевої влади, яких дотримуються всі демократичні країни Європи.

-136 -

Розділ V. Міжнародні стандарти місцевого самоврядування

(!амє РЄ за активної участі Конференції місцевих і регіональних влад Європи були розроблені перші комплексні документи у цій об­ласті — Європейська конвенція про основні принципи транскордон­ного співробітництва між територіальними общинами або органами влади 1980 року та Європейська хартія місцевого самоврядуван­ня 1985 року, поява яких була спричинена посиленням різнорівневої інтеграції, у тому числі на локально-регіональному рівні, що викли­кало необхідність співставлення систем керування місцевих органів влади в різних країнах і пошуку уніфікованих підходів до їх подаль­шого розвитку.

На сьогодні Європейська хартія місцевого самоврядування є основним міжнародно-правовим документом для держав — членів РЄ, який містить стандарти щодо організації управління на місцях, які є обов'язкові для держав — членів цієї впливової міжнародної регіональної організації. Метою Хартії є встановлення загальноєвро­пейських стандартів щодо визначення і захисту прав територіальних громад, органів місцевого самоврядування звирішення питань місце­вого значення.

Європейська хартія зобов'язує держави, які її підписали, засто­совувати основні правові норми, що гарантують правову, адміністра­тивну і фінансову автономність територіальних громад та їх органів. Тим самим вона стала важливим кроком на шляху до утвердження на всіх територіальних рівнях управління принципів, які РЄ проголоси­ла і захищає з моменту свого створення з метою захисту прав люди­ни, формування демократичної суспільної свідомості в європейських країнах.