5. Підходи та критерії періодизації господарського розвитку суспільства

Досить важливим і в той же час дискусійним є питання щодо пе­ріодизації економічної історії. За час існування історико-економічної науки розроблено багато варіантів періодизації господарської історії людства. На сьогодні переважають три основні підходи до цієї про­блеми:

• трактування економічної історії людства як сходження по висхід­ній;

• теорія історичного кругообігу;

• теорія цивілізацій.

Останнім часом більш значного поширення набуває цивілізацій- ний підхід. Цивілізації - це прогресивний рух суспільства від простого до складного, а соціально-економічні формації - сходинки цивілізації, які з часом, зживши себе, вимагають заміни.

Важливу роль у періодизації історії відіграла формаційна теорія К. Маркса. Маркс розглядав лінійну модель розвитку суспільства, аналі­зував його еволюцію як закономірну зміну соціально-економічних фор­мацій, в основу якої покладено суперечність розвитку продуктивних сил і виробничих відносин [8].

У 60-х роках XX ст. популярними стали теорії “індустріально­го суспільства” французького соціолога Р. Арона і “стадії економі­чного розвитку” американського соціолога У. Ростоу. Продовжен­ням цих теорій стала концепція постіндустріального суспільства, а видатними її представниками - Д. Белл, Г. Кант та інші науковці. В основу поділу всесвітньої історії (зокрема й економічної історії світу) вони поклали поділ на доіндустріальне (аграрно-ремісниче, традиційне) та індустріальне (прогресуюче) і постіндустріальне суспі­льство. В основу цього поділу покладено рівень розвитку виробництва, а також галузевий і професійний поділи праці. Відповідно до кон­цепції “постіндустріального суспільства”, залежно від технічного рівня суспільства, послідовно відбувається перехід від “первинної” сфери господарської діяльності (сільське господарство) до “вто­ринної’ сфери економічної діяльності (промисловість) та на сучас­ному етапі до “третинної” сфери (сфери послуг та інформатики, в якій провідне місце належить науці та освіті) [13].

6. Цивілізаційний підхід в аналізі стадій господарського розвитку

У сучасній західній літературі цивілізаційний фактор розгляда­ється не як історичне явище, а як найважливіша обставина, яка визна­чає розвиток [28].

Цивілізаційний підхід - концепція періодизації історії суспільст­ва, що передбачає історичний кругообіг різних типів суспільства та історичних епох через декілька стадій від зародження до завершення. У такому кругообігу одні дослідники виділяють багато стадій, інші - лише три. Всесвітньовідомий філософ і історик А. Тойнбі виділяв у світовому розвитку 21 цивілізацію, а відтак скоротив їх до 13. Якщо в марксистській теорії основою періодизації людського суспільства є матеріальне виробництво, розвиток продуктивних сил, то в теорії А. Тойнбі основою періодизації людського суспільства були культур­но-історичні чинники, тобто наявність самозамкнених дискретних одиниць (цивілізацій). Саме на такі цивілізації розкладається історич­ний процес. Водночас вони формують її цикли. Розвиток цивілізації А. Тойнбі пояснює світовими релігіями, в межах яких відбувається ві­льне самовизначення людини. Зокрема, у період знаходження при владі творчої меншості відбувається консервація влади, така меншість втра­чає здатність до самовдосконалення і прогресу, що призводить до над­лому, а за наявності відповідних умов цивілізація гине. Згідно з цивілі- заційним підходом рушійною силою цивілізації проголошено “творчу меншість ”, а визначальною сутністю майбутнього розвитку - духовне оновлення людства.

В основі поділу людської цивілізації на три етапи - аграрний, індустріальний, постіндустріальний - лежить передусім критерій розвитку техніки. Приблизно 40 тисяч останніх років триває актив­не втручання людини у природу, що зумовлено виснаженням при­родних ресурсів і переходом від привласнюючого до відтворюючого господарства. Цей перехід отримав назву неолітичної революції, яка була першою у світі технологічною революцією, що знаменувала пе­рехід людства від етапу варварства до етапу цивілізації (згідно з характеристикою видатного ученого-етнографа Л. Моргана). Аграрна цивілізація існувала до кінця XVIII - початку XIX сторіччя, тобто пе­ріоду розгортання промислової революції, наслідком якої стала поява індустріального суспільства (термін введений соціологом Р. Ароном). Наступним етапом розвитку економічної системи за критерієм засобів праці є постіндустріальне суспільство. Ця назва введена в науковий обіг соціологом Д. Беллом. Її різновидом є нове індустріальне суспільст­во Дж. Гелбрейта, інформаційне суспільство Д. Стіглера, К. Ерроу, су- періндустріальне суспільство А. Тоффлера. Початок цьому суспільст­ву поклала науково-технічна революція, яка розгорнулась в середині 50-х років XX сторіччя [6].

Література: 8, 6, 13, 28, 29.