3. Вплив інформаційно-технологічної революції 60-х рр. Хх ст. На розвиток господарства провідних країн світу

До інформаційних технологій зазвичай відносять сукупність технологій у мікроелектроніці, створенні обчислювальної техніки (машин та програмного забезпечення), телекомунікації, мовлення та оптико-електронної промисловості. Останні два десятиліття XX ст. виникають значні технологічні прориви у сфері нових матеріалів, джерел енергії, в медицині, у виробничій техніці, зокрема в транспор­тній технології. Сучасний процес технологічної трансформації розши­рюється по експоненті. Нові інформаційні технології - це не просто інструменти, якими необхідно користуватися, а процеси, які необхідно розробляти.

Суттєвими відкриттями у сфері інформаційних технологій вважа­ються такі: поява мікропроцесора як ключового пристрою в поширенні мікроелектроніки (1971 р.); винайдення мікрокомп’ютера в 1975 р. (пе­рший успішний комерційний варіант з’явився у квітні 1977 р.); виробни­цтво операційних систем для мікрокомп ’ютерів компанією Місгозой (середина 1970-х рр.); промислове виробництво оптичних волокон компанією Согпіпд 01а§8 на початку 1970-х рр.; промислове вироб­ництво відеомагнітофонів компанією 8опу у середині 1970-х рр. на основі відкриттів, зроблених у 1960-х роках в Америці та Англії; створення в 1969 році компанією Аіїуапсеії Кезеагск Рщесї Лдатсу (АКРА) Міністерства оборони США нової, революційної електрон­ної комунікаційної мережі, яка згодом перетворилася на сучасний Інтернет.

Усі ці відкриття мають спільні характеристики. Ґрунтуючись головним чином на наявних знаннях і розвиваючись як продовження ключових технологій, вони завдяки доступності й падінню ціни та зростанню якості являють собою кардинальний прорив у масовому поширенні технології у сфері комерційного та суспільного викорис­тання.

Під час третьої хвилі НТП розпочалося й господарське освоєння навколоземного космічного простору, були синтезовані матеріали, яких раніше не існувало в природі, створено промислові роботи, здат­ні практично повністю замінити людину на виробництві, а персональ­ний комп’ютер перетворив і примножив потоки інформації. Досяг­нення науки і техніки у поєднанні з високим рівнем політичних, економічних та соціальних інститутів уможливили вихід країн Заходу на небачений раніше рівень економічного розвитку - рівень задово­лення різноманітних, зокрема зовсім нових потреб переважної части­ни свого населення.

Усе це дало підстави для висновку про завершення індустріаль­ного періоду в розвитку таких західних країн: США, Великої Британії, Франції, ФРН, Японії, Швеції, Норвегії, Швейцарії, Г олландії, Бельгії, Австрії, Ізраїлю та ін.

А втім, скороченню кількості та частки зайнятих у промисловості цих країн сприяло також перенесення виробничих потужностей, особ­ливо “екологічно сумнівних”, до таких країн із середнім рівнем еко­номічного розвитку і відносно дешевою робочою силою, як Туреччина, Південна Корея, Індонезія, Бразилія, Мексика, Таїланд. Перенесення технологій і цілих виробництв до цих та інших країн, поряд із негати­вними ефектами, мало наслідком їх індустріалізацію, перетворення на нові індустріальні країни або нові індустріальні економіки.

У цей період країни Латинської Америки, Східної Європи та ко­лишнього Радянського Союзу перебувають на етапі переходу не лише від планово-директивної до ринкової економіки, а й до постіндустріа- льної структури виробництва та зайнятості. Та попри те, що нова тех­нологічна структура і нова постіндустріальна, сервісно-інформаційна економіка відіграють дедалі більшу роль у світовому співтоваристві, говорити про остаточне і глобальне завершення доби індустріалізму зарано. Про це свідчить принаймні те, що такі країни, як Китай та Ін­дія, зі своїм величезним економічним потенціалом, зовсім нещодавно вступили у стадію зрілого індустріалізму, а більшість країн Африки його ще навіть не досягли.