Тема 7. Ринкове господарство країн європейської цивілізації в період монополістичної конкуренції (друга половина хіх - початок хх ст.) план

1. Основні тенденції розвитку світового господарства.

2. Характерні риси та особливості господарського розвитку провід­них країн світу.

3. Маржинальний напрям економічної думки.

4. Виникнення інституціоналізму та його напрями.

1. Основні тенденції розвитку світового господарства

Наприкінці ХІХ ст. в країнах Західної Європи, США, Росії та Україні спостерігався бурхливий розвиток наукової та технічної дум­ки. Наукові відкриття та винаходи даного періоду отримали назву дру­гої науково-технічної революції. Вона вплинула на господарський розвиток більшості країн світу та обумовила появу низки нових тен­денцій: концентрації виробництва і капіталу; монополізації економіч­них систем; формування світового ринку.

У даний період були винайдені нові технології отримання, пере­дачі та приймання електроенергії; використання електричної енергії спричинило нововведення в металургії, машинобудуванні та хімії; бу­ли винайдені двигуни, що працювали на основі енергії спалювання вуглеводневого палива; винайдення двигунів внутрішнього згорання призвело до революційних змін у розвитку транспорту; розроблюва­лись та впроваджувались у життя нові технології в галузі хімії; розви­вались різноманітні засоби зв’язку.

Друга науково-технічна революція змінила технологічну базу усіх галузей промисловості та стала основою для виникнення і швидкого розвитку нових галузей. У результаті таких змін значно збільшився світовий промисловий потенціал та зросли темпи економічного розви­тку промислово розвинутих країн.

Нові тенденції в розвитку техніки і технологій змінили структуру виробництва: почала формуватись нова галузева структура, а також змінилась питома вага окремих галузей. У даний період з’являються нові галузі, такі як виробництво електроенергії, електротехнічна, хімі­чна, нафтодобувна, нафтопереробна, автомобіле- та літакобудування, залізничний транспорт, які мали високі темпи розвитку. У той же час відбувалось уповільнення темпів зростання традиційних галузей про­мисловості, а саме: текстильної, вугільної та чорної металургії, хоча обсяги виробництва цих галузей в абсолютному вираженні зростали. Зміни в галузевій структурі виявились у більшому розвитку вироб­ництв групи А та в уповільненні розвитку підприємств групи В.

Наслідком революційних змін у техніці і технології стали проце­си концентрації виробництва. Концентрація виробництва - це зосе­редження значної частини виробничих потужностей та робочої сили на одному промисловому підприємстві.

Даний процес вимагав залучення великих капіталів, що й зумовило процес концентрації капіталу. Концентрація капіталу відбувалась як процес накопичення та централізації. Централізація відбувалась шля­хом утворення великих банків та інвестування банками промислового виробництва. У результаті утворювались фінансово-промислові групи та відбувалось формування фінансового капіталу. ^шим способом централізації капіталу стало акціонування підприємств, в результаті чого виникла акціонерна форма власності. Провідною формою органі­зації бізнесу стають корпорації.

Процеси концентрації і централізації виробництва і капіталу ста­ли основою створення монополій. Монополія - (від грец. топо — один і роїео - продаю) - форма організації виробництва, що передбачає об’єд­нання підприємств, які виробляють продукцію певного виду, виникає на основі високого рівня концентрації виробництва та капіталу з ме­тою встановлення контролю над ринком для обмеження конкуренції та отримання високих (монопольних) прибутків. Основні форми монопо­лій: картель, синдикат, трест, концерн.

Картель - об’єднання декількох підприємств однієї галузі ви­робництва, учасники якого зберігають власність на засоби виробниц­тва і виготовлений продукт, виробничу та комерційну самостійність, домовляються про частку кожного у загальному обсязі виробництва, ціни, ринки збуту, обмінюються патентами на нову техніку тощо.

Синдикат - об’єднання підприємств, в якому розподіл замовлень на купівлю сировини і реалізацію продукції здійснюється через єдину збутову контору або інший аналогічний орган. Учасники синдикату збе­рігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність.

Трест - об’єднання підприємств однієї або кількох технологічно пов’язаних між собою галузей промисловості, учасники якого втрачають свою комерційну і виробничу самостійність, підкоряючись єдиному контролю. Юридично створення тресту означає передачу контро­лю над колись незалежними підприємствами (у формі контрольного пакета акцій або особливого довірчого сертифіката) його заснов­никам.

Нерідко трест очолює холдинг - держательська компанія, яка зо­середжує у своїх руках акції учасників цього об’єднання і здійснює контроль за їх діяльністю.

Концерн - об’єднання підприємств різних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, банків, науково-дослідних та навчальних центрів тощо зі спільною власністю і єдиним фінансовим контролем, метою якого є здійснення спільної діяльності. Оперативне керівництво здійс­нює рада директорів.

Зростання обсягів промислового виробництва призвело до роз­ширення міжнародних економічних зв’язків та формування світового господарства як цілісної системи, яка об’єднала усі регіони землі. Мі­жнародний обмін виявився у русі товарів, трудових ресурсів, капіта­лів. Одним із аспектів формування світової системи господарства стає колонізація. У період, що розглядається, завершився поділ світу між невеликою кількістю держав.