. Трансакційний сектор економіки, теорія прав власності та трансакційних витрат. Теорема р. Коуза

Трансакційні витрати - це витрати, що забезпечують перехід прав власності із одних рук до інших і охорону їх прав. На відміну від трансформаційних витрат трансакційні витрати не пов’язані із самим процесом створення вартості. Вони забезпечують трансакцію.

Уперше поняття “трансакційні витрати” використав Рональд Коуз. У своїй статті “Природа фірми” (1937) він визначив трансакційні витрати як витрати функціонування ринку. У середині ХХ-го ст. трансакційні витрати переважна більшість вчених розуміє інтеграль­но, як втрати функціонування системи. Трансакційні витрати - це ви­трати, що виникають, коли індивіди обмінюють свої права власності за умов неповної інформації або підтверджують їх за тих самих умов. У зв’язку із виявленням трансакційних витрат можна вести мову і про трансакційний сектор економіки. Якщо донедавна основний економі­чний аналіз було спрямовано на вивчення економіки в межах інститу- ціональної структури, то у 1937 р. Р. Коузу вперше вдалося порушити і частково розв’язати питання, яке традиційна теорія навіть не ста­вила: чому існує фірма, якщо є ринок. Ще однією фундаментальною проблемою неоінституціональної економічної теорії є система прав власності. Під системою прав власності, згідно з поглядами А. Алчіана та Г. Демсеця, мають на увазі усю сукупність норм, що регулюють доступ до рідкісних ресурсів. Ці норми можуть встановлюватися і за­хищатися не тільки державою, а й іншими соціальними механізмами . Заснований Коузом напрям економічної науки дістав назву “проблеми соціальної вартості”. Праця Р. Коуза була спрямована проти пану­вання в економічній теорії тенденції усюди, де тільки можна, шукати так звані “провали ринку” й закликати до державного втручання з ме­тою подолання їх. У ній він також запропонував новий поворот у дискусії про значення прямої взаємодії між фірмами та домашніми го­сподарствами. Висновки, що підтверджують радикальний вплив ви­трат на діловодство, - основний результат аналізу Р. Коуза. Па­радоксально, але саме висновок про наслідки передбачення витрат з діловодства дістав назву “теореми Коуза”, згідно з якою “якщо права власності чітко визначені і трансакційні витрати дорівнюють нулю, то розміщення ресурсів (структура виробництва) залишатиметься незмінним та ефективним незалежно від змін у розподілі прав влас­ності”. Нині теорема Коуза вважається одним із найяскравіших до­сягнень економічної думки повоєнного періоду. Із теореми Коуза ви­пливає декілька важливих теоретичних і практичних висновків. По- перше, вона висвітлює економічний зміст прав власності. По-друге, теорема Коуза знімає з ринку звинувачення в “провалах”. По-третє, вона виявляє ключове значення трансакційних витрат. По-четверте, вона доводить, що посилання на зовнішні ефекти - недостатня підста­ва для державного втручання. Йому вдалося досягти багато чого. Зок­рема, пояснити структуру й еволюцію інститутів з урахуванням понят­тя трансакційних витрат. Саме у відсутності ринкових інститутів, що забезпечують мінімізацію трансакційних витрат, Коуз вбачає голов­не лихо постсоціалістичних країн.

Література: 12, 13, 28, 29.