5. Економічні погляди Фоми Аквінського

Особливістю економічної думки раннього канонізму було те, що в період зародження Середньовіччя засуджувався торговельний при­буток і лихварський процент, які розглядалися як результат нечесного обміну і присвоєння чужої праці, тобто як гріх. Зміна поглядів каноні- стів найбільш яскраво простежується у працях Фоми Аквінського. У тра­ктаті “Сума теологій” Фома Аквінський, на відміну від ранніх кан­тоністів, підтримує становий поділ суспільства. Якщо ранні каноністи вважали, що безмежне нагромадження золота і срібла не відповідає моральним нормам суспільства, то Фома Аквінський вважав, що “справедливі ціни” можуть бути джерелом зростання особистої влас­ності і створення “поміркованого” багатства, що не є гріхом. Визна­чення “справедливої ціни” як витрат Фома Аквінський вважає недо­статньо вичерпним. На його думку, необхідно визнати, що “продавець має право продавати речі дорожче, ніж вони коштують самі по собі”, і при цьому річ “не буде коштувати дорожче, ніж коштує власнику”, в іншому випадку продавець зазнає збитків, бо не отримує винагороду, яка відповідає його соціальному стану, втратить певну кількість гро­шей як винагороду за те, що втрачає дану річ. Саме тому, на думку вченого, дозволено продавати речі дорожче, ніж вони коштують.

Торговельний прибуток і лихварський процент засуджувалися каноністами. На думку Фоми Аквінського, потрібно, щоб торговель­ний прибуток і процент на позику були не самоціллю, а заслуженою платою і нагородою за те, що в торгівлі та позикових операціях є пра­ця, транспортні та інші матеріальні витрати і навіть ризик [29].

6. Господарство Київської Русі. “Повість временних літ”

УІХ ст. виникла сильна феодальна держава східних слов ’ян (Ки­ївська Русь). Відбувається встановлення системи її відносин із насе­ленням, яка передбачала виробництво продукції, збирання податків, несення військової служби. Проявом встановлення першої форми па­нування й підлеглості було збирання данини на користь держави - по­люддя. Вона виражала верховне право князя на землю і встановлювала поняття підданства. Першим досвідом регламентації повинностей за­лежного населення стала податкова реформа княгині Ольги, згідно з якою було встановлено “уроки¹” - норми данини, а також час і місце її збирання у визначених пунктах - “становищах” (це були пункти, де здійснювалася торгівля). Вводилась одиниця обкладання “дим” - сім’я або “плуг” - окреме господарство.

Основою господарства слов’янських земель було орне землероб­ство, розвивалось тваринництво. Допоміжну роль у господарстві віді­гравали полювання та рибальство. Значного успіху досяг розвиток ре­месла. !снували спеціалізовані центри з виплавлення заліза на території сучасної Вінниччини та Львівщини. З VIII ст. слов’янські племена ово­лоділи гончарним кругом. Розвивались обмін і торгівля [28].

У видатному творі “Повість временних літ” (кінець XI - початок XII ст.), автором якого був чернець Києво-Печерського монастиря Не- стор, стверджується, що джерелом всякого багатства є праця. Автор визнає природним поділ праці на розумову і фізичну, але підкреслює, що для добробуту держави ці види праці однаково важливі - і мудре­ця, і ремісника. Важливим також є поділ праці у процесі виробництва, що удосконалює майстерність. Суспільно значущими, на думку авто­ра, були всі види виробництва, які збагачують державу [29].