Тема 9. Господарство та економічна думка в період державно-монополістичного розвитку суспільств європейської цивілізації (перша половина хх ст.) план

1. Вплив Першої світової війни на розвиток господарств європейсь­ких країн та США. Версальська угода та її економічна суть.

2. Світове господарство в роки стабілізації. План Дауеса та Юнга, їх суть та мета.

3. Криза світового господарства 1929-1933 рр. та шляхи виходу з неї. Сутність політики “нового курсу” Ф.Д. Рузвельта.

4. Економічне вчення Дж.М. Кейнса.

5. Теорії конкуренції Е. Чемберліна та Дж. Робінсон.

1. Вплив Першої світової війни на розвиток господарств європейських країн і сша. Версальська угода та її економічна суть

За роки Першої світової війни, яка тривала з літа 1914 р. до осені 1918 р., загальні людські втрати становили 36 млн. осіб. Війна принесла людству значні економічні, матеріальні й моральні втрати, призвела до загострення міждержавних економічних відносин. Значні території піддалися розграбуванню і руйнуванням. Було знищено близько 1/3 ма­теріальних цінностей країн-учасниць, а їх воєнні витрати становили 200 млрд. дол., у 12 разів перевищивши наявні золоті запаси [9, с. 166]. Мілітаризація економіки воюючих країн, їх господарська замкнутість, заміна ринкових господарських зв’язків неринковими, державне регу­лювання економіки досягли небаченого рівня. Виник дефіцит спожив­чих товарів, який змусив регулювати ціни та нормувати споживання.

Перша світова війна стимулювала економічний розвиток США. Воєнні дії не проводилися на їх території, США вступили у війну ли­ше в квітні 1917 р., а тому людські втрати не перевищували 50 тис. убитими та 230 тис. пораненими.

Сполучені Штати Америки були головним постачальником во­єнних матеріалів, продовольства та сировини для воюючих держав, вартість американського експорту за роки війни збільшилася більше ніж втричі. До початку 20-х років ХХ ст. США давали майже полови­ну світового видобутку вугілля, близько 3/5 світового виробництва чавуну та сталі, 2/3 світового видобутку нафти, 85 % світового випус­ку автомобілів. Змінюється й фінансовий статус США: вони перетво­рюються на основного кредитора європейських держав, а Нью-Йорк стає світовим фінансовим центром. Війна дозволила США захопити основні світові ринки збуту та джерела сировини. Вона прискорила процес концентрації промислового капіталу: до початку 20-х років бі­льше половини індустріальних робітників і більше 2/3 промислового виробництва було сконцентровано в руках найбільших монополій. Т а- ким чином, найважливішим підсумком розвитку США в 1914-1919 рр. було подальше збільшення їх економічної потужності, посилення по­зицій у світовій економіці, закріплення за ними становища наймогут- нішої держави світу.

Англія в роки війни втратила близько 750 тис. чол. вбитих та 1,7 млн. чол. поранених, а також близько третини національного ба­гатства. Була знищена більша частина військового флоту та 40 % тор­говельного, випуск промислової продукції зменшився на 20 %. Різко погіршився стан зовнішньої торгівлі, надзвичайно зріс дефіцит тор­говельного балансу. Загальні видатки на війну становили більше 10 млрд. фунтів стерлінгів, податки за роки війни зросли в 6 разів. Проте податки покрили менше третини воєнних видатків, решта коштів надійшла за рахунок внутрішніх та зовнішніх позичок, що призвело до зростання державного боргу. Внутрішній борг Англії зріс більше ніж у

9. разів, а зовнішній - майже в 1,4 раза, з яких більше 70 % припадало на США. Таким чином, Англія з кредитора перетворилася на борж­ника американських банків і за втратою промислової монополії почали втрачати й свою фінансову перевагу, поступаючись США.

Надзвичайно постраждала від війни Франція. Вона втратила 1,3 млн. чол., 750 тис. чол. залишилися інвалідами. На території Франції протягом війни велися бойові дії, десять департаментів, найбільш промислово розвинутих, були спустошені війною. З ладу виведено 6 тис. км залізничних та 52 тис. шосейних шляхів, зруйновано 550 тис. житло­вих будинків та близько 23 тис. фабрик, заводів і шахт, загинула поло­вина торговельного флоту. Загальні збитки оцінювалися в 134 млрд. зол. франків. Фінанси Франції були підірвані, з країни-кредитора вона перет­ворилася на країну-боржника, державний борг Франції у 1920 р. стано­вив 300 млрд. франків. У той же час певні умови Версальської угоди надзвичайно сприятливо вплинули на економіку Франції, на посилен­ня її економічного потенціалу, сировинної бази та матеріального по­тенціалу важкої індустрії, що дозволило Франції, першій серед країн, що воювали, подолати наслідки війни та вийти на довоєнний рівень (1925 р.).

За роки війни Німеччина втратила 1,8 млн. чол. загиблих, 1,5 млн. - поранених, 900 тис. загинуло в результаті епідемій та голоду. У країні панував економічний хаос, матеріальні ресурси були майже вичерпані, різко зменшилася продуктивність праці. Порівняно з 1913 р. обсяг про­мислового виробництва зменшився на 43 %. Була підірвана й фінансова система, адже лише прямі воєнні видатки становили 150 млрд. золотих марок. До того ж за рішеннями Паризької конференції Німеччина по­винна була, крім значних територіальних поступок, ще й сплатити зна­чні репарації країнам-переможницям.

Справжньою катастрофою для країни і народу став Версальський договір, підписаний 28 червня 1919 р. Згідно з цим документом тери­торія Німеччини скоротилася порівняно з 1914 р. на 1/8, а населення - на 1/10. Умови угоди передбачали повернення Німеччиною провінцій Ельзасу та Лотарингії Франції, округів Мальмеді та Ейпен - Бельгії; Познань, частина Помор’я та Східної Пруссії передавалися Польщі, яка знову виникла на карті Європи. Данциг (Гданськ) проголошувався віль­ним містом, Мемель (Клайпеда) передавався під протекторат Ліги Націй (з 1923 р. - Литві). За рішенням плебісциту частина Шлезвігу перейшла до Данії (1920 р.), частина Верхньої Сілезії - до Польщі (1922 р.).

Як компенсація за зруйновані вугільні копальні Північної Фран­ції та в рахунок репарацій Франції передається у користування Саар- ський вугільний басейн терміном на 15 років. До того ж демілітариза­ції підлягала Рейнська область Німеччини.

Німеччина втратила також усі свої колонії загальною площею 3 млн. км² з населенням 13 млн. чол., які були переділені між держа- вами-переможницями. Втрата цих територій істотно звужувала площу виробничих та сировинних можливостей Німеччини.

За Версальською угодою Німеччина позбавлялася військово-мор­ського флоту, армія обмежувалася 100 тис. чол. з 4-тисячним офіцерсь­ким корпусом. !стотному скороченню підлягало виробництво озброєння та військових матеріалів. Зі складу німецьких збройних сил повністю вилучалися військова авіація та підводний флот. Заборонявся також випуск танків, військових кораблів, отруйних та інших газів.

Відповідно до Версальської угоди Німеччина повинна була також відшкодувати збитки, яких зазнали країни-переможниці, у вигляді ре­парацій. Система репарацій (пізніше визначена у розмірі 132 млрд. золотих марок), економічні та фінансові зобов’язання включали виплати в золоті та товарах, поставки різного обладнання, вугілля, худоби, буді­вельних та хімічних матеріалів, утримання окупаційних військ, встанов­лення найбільш сприятливого режиму для судноплавства та торгівлі з країнами союзних держав.

Отже, умови Версальської угоди об’єктивно звужували сировин­ну базу Німеччини та погіршували умови розвитку галузей важкої ін­дустрії взагалі. Значну роль у погіршенні економічної ситуації у пово­єнній Німеччині відіграла також необхідність сплати репараційних ви­плат країнам-переможницям.