4. Середньовічне місто та його роль у становленні ринкових відносин у Західній Європі. Корпоративні форми організації' господарської діяльності в середньовічному місті

Спочатку середньовічні міста (крім старих римських центрів) бу­ли власністю феодалів, які надавали міським жителям деякі права, ви­конували певні обов’язки. Феодали судили, накладали і збирали пода­тки, встановлювали митні збори, дні торгу, шляхи проїзду купців; захищали місто від нападів і грабежів. З кінця XI ст. зростанню і про­цвітанню міст сприяли хрестові походи. У XI-XII ст. міста Європи до- сягли значного економічного розвитку, зріс добробут їхніх жителів, майже повністю зникла зовнішня загроза. У цей період у країнах Захі­дної Європи відбулися комунальні революції, внаслідок яких міста до­билися незалежності та самоврядування. Утворилися міста-комуни або міста- держави, які мали повну свободу, власні органи управлін­ня. Доступ до міст був широко відкритий для нових громадян. Xто прожив у місті один рік і один день, той мав право розраховувати на охорону з боку міської влади. Міста стали осередками ремесла. Най­більш поширені галузі міського ремесла: текстильне виробництво, ви­плавка і обробка металів. Xарактерною рисою середньовічного ремес­ла була його цехова організація - об’єднання ремісників однієї чи ряду професій в межах міста у спілки - цехи.

Цехи - ремісничі об’єднання економічного характеру, які викону­вали завдання організації виробництва та збуту продукції, охорони економічних інтересів ремісників.

Основними причинами виникнення цехів були:

• необхідність згуртування проти об’єднаного розбійницького дворянства;

• потреба ремісників у спільних ринкових приміщеннях;

• зростання конкуренції з боку сільських ремісників.

Ремісничий цех як корпорація володів сумою прав і привілеїв, за­кріплених у відповідних документах: пожалуваннях, постановах місь­ких властей, статутах. Внутрішні правила ремісничих об’єднань були спрямовані на підтримання економічної рівності серед їхніх членів шляхом стримання надмірного збагачення та недопущення збідніння окремих майстрів. Цех був військовою організацією, що брала участь в охороні та обороні міста. Цех поділявся на соціально-вікові групи (учні - підмайстри - майстри (молодші майстри) - старші майстри). Кожна група мала юридичний статус, права та обов’язки, зафіксовані в цеховому статуті. Членами цехів офіційно вважалися лише молодші та старші майстри. Цехова організація у ХІІІ-ХУ ст. мала прогресивне значення у розвитку середньовічної економіки. Вона сприяла вироб­ництву високоякісної продукції. Але згодом цехи стали стримувати розвиток продуктивних сил. Сувора регламентація виробництва і збу­ту призвела до застою у розвитку науки, техніки і, як наслідок, до за­непаду промисловості [13].

Зростання міст як центрів торгівлі і культури породило нову фо­рму економічних відносин між містом і селом. У зв’язку зі збільшен­ням попиту на різноманітні товари і для зміцнення міжтериторіаль- них зв’язків мав з’явитися купець, який почав закуповувати продукцію сільських ремісників, а потім постачав їм сировину, забезпечував грі­шми. Розширення і збільшення попиту породило таку форму органі­зації праці, як мануфактура, де вже працювали ремісник-власник і найманий робітник.

Середньовічні міста нагромаджують економічний потенціал і на цій підставі набувають значної свободи дій. У містах Італії, Ні­меччини, Нідерландів, Англії, Іспанії, Португалії з’являються купці, котрі мають зв’язки не тільки з внутрішнім національним ринком, а й з міжнаціональним. У найсприятливішому становищі опинилися міста Південної Європи у ХIV-ХV ст. Тут виникають міста-держави, непідвладні сеньйорам. Місто притягувало село (Північна й Середня Італія), в якому селянство було вільним, а значить, могло бути резер­вом розширення ремісничого виробництва. Посилилась ремісницька діяльність у Мілані, Флоренції, у Луцці (тут вироблялись шовкові тка­нини). У Генуї, Венеції будувалися кораблі, завдяки чому були встанов­лені зв’язки з Алжиром, Тунісом, Марокко, Єгиптом. Тут концентру­валися значні грошові капітали. Однак до ХШ ст. Італія втрачає своє панівне становище.

У містах формувалися гільдії. Гільдії - купецькі об’єднання, куди входили особи зі схожими професійними інтересами; гільдії мали свої статути і, як правило, спеціалізувалися на торгівлі одним чи кількома товарами, Створювали для своїх членів монопольні умови в торгівлі, забезпечували правовий захист. Деякі об’єднання виходили за межі одного міста, утворюючи асоціації купців кількох міст. Великий вплив на розвиток європейської цивілізації справив торговельно-політичний союз купецтва північноєвропейських міст Ганзи, який до початку ХV ст. налічував до 170 німецьких та західнослов’янських міст. Ганзейський союз серед іншого охороняв своїх членів від пограбування та насильства з боку феодалів, піратів, місцевої влади [21]. Активно розвивалася то­ргівля з країнами Леванту (Сходу). Особливо активно з країнами Ле­ванту торгували італійські купці, тому їхня торгівля отримала назву левантійської [13].

Отже, у V-ХІ ст. середньовічні європейські міста досягли значних успіхів і стали динамічними центрами господарського розвитку.