7. Система " влада - власність” та її роль у розвитку господарства Стародавнього Сходу

Значна участь держави у господарському житті, чим відрізнялось східне рабство, яке виникло в ^ ст. до н.е., сприяла формуванню специфічного, так званого азіатського способу виробництва.

У країнах Стародавнього Сходу рабство мало патріархальний хара­ктер, сільська община була домінуючою в економіці цих країн. Голов­ними джерелами рабства були війни, піратство, заборгованість селян общинам [13].

Східній (азіатській) моделі господарського розвитку, що була ре­алізована, наприклад, у Стародавньому Єгипті, властиві такі риси, які характеризують і такий аспект, як система “влада - власність”: земля перебувала не в приватній, а в державно-общинній власності; між державою і общинниками-землеробами склалися відносини підданст­ва; держава набула форми деспотії, тобто повного безправ’я підданих перед державою; община характеризувалася стійкістю; раби не були основною виробничою силою суспільства, в “азіатських” общинах був надлишок трудових ресурсів (у період припинення сільськогосподар­ських робіт населення потрібно було залучити до роботи, тому майже всі держави Стародавнього Сходу будували величні культові та світ­ські споруди - піраміди в Єгипті, “висячі сади” в Месопотамії) [28].

Література: 13, 21, 28, 29.

Тема 3. Особливості господарського розвитку та економічної думки періоду формування світових цивілізацій (VIII ст. До н.Е. - V ст. Н.Е.) план

1. Осьовий час та його роль у формуванні Західної та Східної цивілі­зацій.

2. Господарський розвиток Стародавньої Греції в осьовий час. Рефо­рми Солона.

3. Економічні погляди Ксенофонта, Платона та Аристотеля.

4. Особливості господарського розвитку Стародавнього Риму доби республіки. Закони ХІІ Таблиць.

5. Вілли та латифундії. Характеристика аграрного господарства Старо­давнього Риму в працях Катона Старшого, Варрона та Колумелли.

6. Криза рабовласницької системи господарства та її висвітлення у працях Луція Колумелли.

1. Осьовий час та його роль у формуванні Західної та Східної цивілізацій

Осьовим часом, коли в людській цивілізації відбувся “первин­ний вибух", що породив Новий час, К. Ясперс називає період ЇІІІ-ІІ ст.

до н.е. Цитуючи К. Ясперса, слід зазначити, що “ нове, що виникло (в епоху “осьового часу”) у трьох згаданих культурах, зводиться до того, що людина усвідомлює буття в цілому, саму себе і свої межі. У цей час жили в Китаї Конфуцій та Лао Цзи, в Індії виникли Упанішади, жив Будда, у Греції - Парменід, Геракліт, Платон. У філософії Індії та Китаю були розглянуті всі можливості філософського осмислення дійсності, аж до скептицизму, матеріалізму, софістики та нігілізму... Усе те, що пов’язане з цими іменами, виникло майже одночасно, протягом небагатьох століть у Китаї, Індії на Заході незалежно одне від одного” [21].

Xарактеристика Східної цивілізації в осьовий час викладена в працях Конфуція, Каутілья (праця “Артхашастра”), в ідеях колектив­ного економічного трактату “Гуань Цзи”, Лао Цзи (Лао Цзи - один з учителів даосизму). Даосизм керується принципом наслідування при­родності й дотримання другого постулату - недіяння, тобто непроти- дії природному перебігу речей. Xарактеристика Західної цивілізації в осьовий час подається в працях Платона, Ксенофонта, Аристотеля, Геракліта, Парменіда.