6. Дискурсивні принципи і соціально-політична практика марксизму

Загалом спадщину марксизму не варто сприймати однозначно. Це стосується також національних візій. Упродовж творчості Маркс і Енгельс корегували погляди під впливом соціально-політичних подій. Проте головні ідеї марксизму в принципі залишалися незмінними і слугували інтелектуальною, ідеологічною й політичною матрицею для розгортання комуністичного експерименту в світі і найбільше в Росії. Загалом в арсеналі найважливіших марксистських, по суті метафізичних, ідей – принципів розгортання комуністичного соціального порядку перебувають: віра в родову сутність людини, історичний матеріалізм, класова боротьба, економічний детермінізм, вторинність культури й духовності, науковий діалектико-матеріалістичний метод, об’єктивна реальність, відображення, соціальне відчуження, гегемонія пролетаріату та його диктатура, а також інші, більш і менш універсальні. Цікаво, що на рівні масової суспільної свідомості людей, які недавно вийшли з комуністичної дійсності, а також тих, кому нині до двадцяти літ, переважає стихійна асоціація марксизму зі словами рівність, справедливість, гуманізм, свобода, соціальне визволення тощо. Очевидно, тут маємо справу з особливостями психологічного сприйняття людиною світу як деякої “об’єктивної реальності”, що складається, проте, не без впливу пануючої дискурсивної практики (елементами якої є освіта, література, ЗМІ, гуманітарні дисципліни і т.п.). Саме запровадження марксистської дискурсивної практики за допомогою “залізної” партійної дисципліни та ЧК, НКВД і ГПУ відіграло вирішальну роль у створенні комуністичного типу соціального ладу. До речі, відбувалося це в повній протилежності до марксистської сентенції про визначальну роль “базису” над “надбудовою”. “Соціалістичний базис”, заснований на суспільній формі власності, за визнанням вождів КПРС, склався щойно в середині 1930-х років. До того часу (і після нього теж) “до кореня” винищувалися “контрреволюціонери”, “націоналісти”, “куркулі”, “гнила інтелігенція” й кожен, хто сумнівався в неминучості комуністичного прогресу.

Радянська практика, започаткована й запроваджувана відповідно до приписів марксистської теорії свободи, безперечно, заприязнилася з усіма артикульованими головними (метафізичними) ідеями марксистського інтелектуального „прозріння”. Проте з відстані 12-ти років падіння комуністичного режиму мовби крізь збільшувану лінзу виокремилися найуніверсальніші ідеї – принципи марксистського дискурсу. Вони були найочевиднішими в ньому від початку; сила крилася в їхньому загальносвітоглядному значенні, що забезпечувало їх масове сприйняття, бо їх розуміння не обов’язково потребувало вищої освіти завдяки зовнішній безмежній простоті. Назвемо чотири універсальні метафізичні ідеї: а) “Бога – немає” (атеїзм); б) матерія (економіка, хліб, добробут) первинна; в) інтернаціоналізм; г) „приватна власність – джерело всесвітнього зла”.

Виокремлені ідеї прислужилися за наріжні камені фундаменту марксистського пояснення та зміни світу і людини. Решта ідей марксизму мали переважно похідне значення або ж стосувалися спеціальних теоретичних сфер філософії, політекономії й політики. Вони лише були доповнювальними рисами грандіозної марксистської соціальної онтології, що визначалася вказаними чотирма принципами. Достатньо пригадати недавнє минуле⁵²⁹.