
- •Витоки й еволюція класичного розуміння громадянського суспільства
- •Контекст Західної цивілізації і свобода
- •Аристотель про громадянську спільність
- •Politike koinonia – солідаристська основа соціальності
- •Римська доба: від Ціцерона до Марка Аврелія
- •Християнське одкровення
- •Августин
- •Св. Тома з Аквін
- •Дискурсивні особливості поширення сенсу свободи
- •Висновки
- •Від міської громади до республіки
- •Значення міста
- •Рецепт Мак’явеллі
- •Жан Бодуен
- •Г. Гроцій
- •Раціоналістичний виклик нового часу
- •Т. Гоббс про свободу, громадянське
- •Методологія матеріалістичного редукціонізму
- •Свобода і соціальні засади держави
- •Розрізнення природного права і природного закону
- •Значення дискурсу
- •Висновки
- •Дж. Лок: спільнотворення громадянського суспільства
- •Семіотична контекстуальність розуміння і розуму
- •Закон природи і функція розуму
- •Природна і громадянська свобода – основа „спільнотворення”
- •Громадянське суспільство як політичне спільнотворення
- •Толерантність як семіотично-дискурсивний чинник громадянського „спільнотворення”
- •Християнський контекст добровільності і розуміння толерантності
- •Дискурс свободи і практика добровільного „спільнотворення”
- •Емпіричні обмеження свободи
- •Висновки
- •Диференціація суспільства і держави: концептуальні засади й суперечності XVIII століття
- •Пошуки республіканських передумов соціальності
- •Ш. Монтеск’є: передумови правової держави
- •Шотландська школа морального глузду і скептицизм Девіда г’юма
- •Адам Сміт: знак „невидимої руки”
- •Адам Ферґюсон: етичний дискурс громадянського суспільства
- •Суспільна ввічливість
- •Публічне і приватне
- •Свобода і громадське благо
- •Позаімперський контекст людяності
- •Дискурсивні особливості теоретизуваня
- •Громадянське суспільство з погляду консерватора і революціонера: полеміка про свободу і рівність між е. Берком і т. Пейном
- •Дилема свободи – рівності
- •Едмунд Берк: свобода в контексті традиції
- •Томас Пейн: права людини
- •Висновки
- •І. Кант: громадянський стан як здійснення свободи
- •Свобода в аспекті універсальних принципів розуму
- •Спроба розрізнення об’єкта і фізичних речей в аспекті семіотичних відношень
- •Суб’єктивні засади автономії
- •Соціальність як “мережа об’єктів” у сукупності з їх сприйняттям
- •Між естетичним смаком і суверенністю знань
- •Самозумовлювальна свобода приватності
- •Дилема громадянського (публічного) і приватного
- •Передумови міжнародного громадянського світу
- •Культурні засади громадянського стану
- •Висновки
- •Громадянське суспільство як проблема метафізики геґеля
- •Теоретичні засади
- •Ідейні передумови концепції громадянського суспільства
- •Інституалізовані форми свободи
- •Етичність і громадянське суспільство
- •Від сім’ї до національної держави
- •Громадянське суспільство як дихотомія свободи і звичаєвості
- •Критика громадянського суспільства
- •Громадянське суспільство і держава: відчуження і автентичність
- •Держава і “влада розуму”
- •Умови соціальної єдности (інтеґрації)
- •Висновки
- •Громадянське суспільство як умова підтримки демократії: теорія а. Де токвіля
- •Свобода, рівність і демократія
- •Чинники громадянського суспільства у сша
- •Громада
- •Взаємодоповнювальна сила громади і сила влади
- •Громадський дух і соціальний капітал
- •Громадянське суспільство і демократія: вади і переваги
- •Значення добровільних об’єднань
- •Чинники підтримки демократії і свободи
- •Громадські організації
- •Комерційні інтереси
- •Інтелектуальний чинник
- •Значення релігії
- •Література й естетика
- •Мова і мовлення
- •Між „новим націоналізмом” і „новою свободою”
- •Висновки
- •Антоніо росміні: релігійно-правова модель громадянського суспільства
- •Концепція суспільства
- •Права людини
- •Цивілізаційні стадії громадянського суспільства
- •Інтелектуальні чинники соціального прогресу
- •Визначення громадянського суспільства
- •Спільне благо і публічне благо
- •Етичність у громадянському суспільстві
- •Соціальний і сеньйоральний чинники
- •Інтерпретація Великої Французької революції і “Декларації прав людини і громадянина”
- •Висновки
- •„Царство свободи” поза громадянським суспільством: марксистська компенсація рівності
- •Промислова революція і національна спільнота
- •Свобода в пастці необхідності
- •Інтернаціоналізм versus націоналізм
- •Свобода й самоздійснення особи
- •Свобода й національна емансипація
- •Дискурсивні принципи і соціально-політична практика марксизму
- •Богоборство (“Бога – немає”)
- •Принцип матеріалізму
- •Інтернаціоналізм
- •Приватна власність - зло
- •Альтернатива Масарика – Неру
- •Висновки
- •Особливості інтерпретації громадянського суспільства у хх столітті
- •У заручниках політичних ідеологій
- •Громадянське суспільство як соціальна спільнота т. Парсонса
- •Спроба неомарксистського ревізіонізму
- •Юрген Габермас: дуалізм системи і життєвого світу
- •Концептуальні розмежування під впливом центрально- і східноєвропейського оновлення
- •„Умови свободи” Ернеста Ґеллнера
- •Теорія Джорджа Макліна
- •Криза “об’єктивного розуму”
- •Громадянське суспільство як конкретизація людської свободи
- •Культурна традиція як форма удосконалення
- •Культурна традиція як акумульована свобода
- •Громадянське суспільство за умов глобалізації
- •Соціальний прогрес і громадянський поступ
- •Загрози громадянському суспільству
- •Контури семіотичної інтерпретації
- •Дійсність життєвого світу641
- •Етика і мораль
- •Екологічна вимога
- •Етика життя як етика свободи
- •Дискурсивні практики суспільства
- •Акратичне та енкратичне мовлення
- •Права людини як прагнення гідності
- •Насильство
- •Критика як знак свободи
- •Солідарність: світ без насильства
- •Поняття і структура громадянського суспільства
- •Європа і україна: ретроспектива зближення
- •Здійснення громадянського суспільства: від громадянської свідомості до національної держави
- •Дискурсивні практики і соціальний капітал
- •Соціальний капітал і громадянський поступ
- •Україна: соціальний марґінес чи самоврядна спільнота?
- •Стадії громадянського поступу в Україні
- •Громадянський поступ під призмою
- •Громадянська катастрофа хх століття
- •Громадянське суспільство і національна правова держава
- •Громадянське суспільство в українській перспективі
- •Післямова
- •Використана література
- •Іменний та предметний покажчик
- •79000 Львів, вул. Дорошенка, 41.
- •80300 М. Жовква
-
Права людини як прагнення гідності
Потреба в етиці й етичності, що стверджують свободу людського життя та його можливості, переважує теоретичні дебати і пошуки аксіологічних принципів. Водночас можливості свободи й гідного спільного життя залежать від адекватних суджень про людину та іманентного дискурсу.
Адекватність суджень досягається навколо визнання за людиною значення гідності, рівновеликої для кожного. Таке значення складається як здатність і потреба ставитися до людини не так, як до власного “Я”, а як до іншого – до іншого життя, сповненого свободи волі та гідності її здійснювати.
Людині дарована свобода як її природне право на життя, що не може бути ні передароване, ні позичене, ні суджене. Взаємовизнання такого природного права за кожною людиною долучає до дійсності додатковий природний чинник – розум. Існування природного права за участю розуму людини перетворюється на “буття гідності”, що притаманне саме людській істоті в її суспільному житті. Визнання за життям стану гідності ставить табу на застосування насильства, передбачаючи, що життя має змінюватися на краще.
Йдеться про життя не в біологічному значенні, а в людському – в значенні здійснюваної свободи в суспільстві за участю кожної людини. Людина за природою свого життя прагне визнання, яке може здобути (чи не здобути) лише від іншої людини. Природа такого прагнення є спільною для всіх. Люди об’єднуються не лише зверху – державою і політичною владою. Вони передусім об’єдну-ються знизу спільним прагненням визнання гідності, заради чого, буває, виникає готовність пожертвувати майном і навіть добробутом. Людина, сповнена гідності, житиме інакше, аніж людина без прагнення до неї. Звідси якість життя – це не стільки добробут і достаток, як гідне життя, як визнання, як людяність та безпека. Етика забезпечення гідностей людини або якості життя в соціальному контексті перетворюється на дотримання прав людини. Р.Рорті з цього приводу пише, що “подібно до того, як нестача почуття власної гідності перешкоджає проявляти моральну сміливість особи, так недолік національної гідності мало що може дати для повнокровної і дієвої дискусії про національну політику”648. Очевидно, що не може бути будь-якої дискусії про “національну політику” народу невільного, залежного від чужої політичної влади. Обмежена національна гідність обертається обмеженням прав тих людей, з яких складається конкретна спільнота. Соціальні особливості су-спільного життя індивідів, незважаючи на формально добру конституцію, лімітують можливості здійснення гідности особи і забезпечення прав людини. Адже за протилежного припущення гідність життя, перетворюючись у засіб не цілком ясної мети, зводиться до соціальної фактуальності або ж ідеї.
Гідність людини також не належить до апріорних значень, що сягають поза людський досвід; навпаки, вона виходить з людського життя й існує через нього. Філософія прав людини дозволяє тримати під інтелектуальною увагою розрізнення гідності людського життя від спокуси редукціонізму й ідентифікації його конкретного історичного стану зі станом натуралістичного, економічного, соціального, політичного, релігійного, культурного чи ще іншого ґатунку. Навпаки, спроба ототожнення й спрощення сприймається як форма насильства над можливостями життя. “Звести людське буття до простого факту означає вчинити насилля щодо гідності самого існування” (Мальдонадо).
Усунення насилля і здійснення прав людини поєднуються в одному етичному дискурсі. Значення прав людини полягає передусім: а) у здатності інтелектуального, артикульованого виокремлення загрози насильства задля його критики; б) у поступовому усуненні будь-яких форм насилля проти людської гідності, що перешкоджають розгортанню можливостей життя, перетворюючи його в боротьбу за виживання.
Дотримання прав людини передбачає таку етику, яка покликана змінити ставлення людини до Іншого й прийняти його становище на рівні гідності особи. Насильство має перестати бути індивідуальною проблемою людини; його усунення ставатиме спільною турботою про життя, в якому стосунки між людьми уникатимуть приниження й навмисної образи, а гідність не відчуватиме тиску обставин.