2.2. Сутність культури

Оскільки культура є багатоплановим феноменом, то вини­кає питання: "Що жу ній головне?". Дослідники неодноразо­во намагалися визначити найважливіший, сутнісний початок культури. Як у розумінні культури, так і в оцінці її сутності є різні погляди.

Жан-Жак Руссо, наприклад, вважав, що найголовніше в куль­турі — проблема людського щастя. Іммануїл Кант убачав сутність культури у свободі особи. Ф. Шилінг-у самовдоско­наленні особистості. Альберт Швейцер - у пануванні розуму над силами природи. Марксисти - у розвиткові людини, в цілісності її існування та багатстві життя. Фрідріх Ніцше бачив суть культури в жорстокості меншості стосовно більшості, у її придушенні. Едвард Тайлор - у моральності, силі та щасті людини. Зигмунд Фрейд —у користі й насолоді. Інші дослідни­ки вбачали сутність культури в грі, творчості, дії тощо.

Прийнятна в цьому питанні позиція німецького вченого Георга Зіммеля. Він вважав, що культивованість є, передусім, емоцій­ним станом. І дійсно, коли люди звертаються до священних книг, беруть участь в обрядах, співають пісні, захоплюються архітектурою, шанують людей похилого віку, тоді вони по-справж­ньому відчувають, що таке культура. Емоції є найбільшою силою культури. Ніщо не може бути створене без упливу емоцій. Культура надихає особистість, дає людині задоволення та гіркоту, радість і насолоду, спонукає до шляхетних учинків.

27

Проте, як нам здається, сутність культури не можна окреслити однозначно. Для однієї людини основна проблема культури - особисте самовдосконалення, для іншої- проблема волі, ще для когось - практична користь або все назване разом. До того ж сутність культури ситуативна й конкретно-історична. Підтвердженням цієї думки є питання про функції культури, що поглиблюють проблему її сутності.

2.3. Функції культури, їх визначення

Коли говорять і пишуть про функції якогось предмета, явища, то мають на увазі коло його впливу, межу призначення. Поняття функції запозичене культурологами та соціологами (Б. Малиновським і Г. Спенсером) із біології, хоча його уперше застосував Готфрід Лейбніц. Функція є і цінність, і користь різних феноменів. Вони, функції, є технологіями здійснення життєдіяльності людини.

При бажанні можна сказати, що культура загалом і в кожному. конкретному випадку виконує єдину функцію - функцію задоволення. Зигмунд Фрейд намагався обмежитися двома основними функціями - користі та насолоди. Він вважав, що завдання культури - захищати людину від природи та регулю­вати стосунки між людьми. Зигмунд Фрейд мав рацію в тому, що зародження культури пов'язане з обмеженнями природної індивідуальної волі (табу). Людина з природного стану пере­ходить у культурний саме завдяки заборонам і встановленню життєрегулювальних норм. Але після того, як суспільство почало розвиватися, функціональна роль культури розширилася.

Розглянемо сучасні функції культури.

1. Творча (інструментальна, креативна) - культура є спосіб упорядкування світу, освоєння, перетворення та створення нового навколишнього середовища-гомосфери. І в прямому, і в переносному значеннях вона створює су­спільство та людину.

2. Символічна (знакова) - культура, за словами М. Ве­бера, це павутина змістів, які створила людина. Пізнаючи й перетворюючи світ, людина узагальнює пізнане; символізує та позначає його в мові, релігії, мистецтві, філософії,

28

сигналах й інших символах. Не випадково Л. Уайт розглядав символічну функцію культури як найважливішу.

3. Функція спілкування (комунікативна) - це перша функція культури. Як відомо, людина є істота суспільна. Та щоб стати співтовариством, люди повинні спілкуватися між собою. Саме в процесі спілкування формуються спів­товариства й реалізується решта функцій культури.

4. Інтегративна - культура не просто створює умови спілку­вання індивідів, але й створює систему стабільних зв'язків. Куль­тура поєднує людей у племена, етноси, нації, держави, релігійні, професійні, творчі співтовариства. Завдяки їй люди усвідом­люють себе частиною єдиного цілого, живуть і діють у ньому.

5. Регулятивна (нормативна, поведінкова) - завдяки культурі здійснюється впорядковане функціонування різних спів­товариств. У межах культури виникають правила, звичаї, закони, що засвоюються людьми, відіграють важливу роль у стабілі­зації громадського життя. Нормативність (моральна, правова та ін.) охоплює всі сфери культурного буття людини, дає їй чітке усвідомлення про те, що "можна", а чого "не можна".

6. Функція інкультурації (соціалізаційна, гуманістич­на) - культура залучає людину до соціуму. Людина не на­роджується істотою соціальною, культурною, духовною. Щоб стати особистістю, вона неодмінно повинна засвоїти все те, що необхідно для нормального життя в певному спів­товаристві, без чого не можна жити.

7. Господарсько-економічна - культура виконує не тільки духовні, але й господарсько-економічні завдання. У межах культури людина вчиться, що і як ефективно робити, розпо­діляти, кому та чим займатися, що, де та як зберігати. Завдан­ня цієї функції—задовольнити матеріальні потреби людей, за­безпечити їх соціальними благами.

8. Емоційна - полягає в тому, що культура приховує у собі ресурси, котрі дають людині змогу шукати та знаходити сенс життя, забувати тяготи повсякденного буття, відчувати світ чудовим.

9. Інформативно-пізнавальна (раціональна) - кожна культура є засобом задоволення пізнавальних інтересів

29

людей. Вона містить у собі величезний запас знань як прак­тичного, так і теоретичного характеру про навколишній світ. При цьому раціональність притаманна всім елементам куль­тури, і це робить людину істотою, що пізнає.

10. Захисна (охоронна) - культура не тільки породжує особистість, але й захищає її від природних і соціальних негараздів. І тільки завдяки творам культури можна почувати себе в безпеці. Родина, держава, право, мораль, економіка, наука, релігія, мова й інші елементи культури з'явилися саме як засоби захисту від небезпеки ззовні. Завдяки захисній функції особистість відчуває себе захищеною від руйнівних сил.

11. Функція наступності людського життя - людство має свою історію тому, що має власну культуру. Кожне нове покоління людей зважає на попередній культурний досвід. Культура — це сховище соціального досвіду. Ми рухаємося вперед, створюємо нове. Культурна спадщина є чинником об'єднання людей, інструментом їх відтворення.

12. Ціннісна (аксіологічна) - пояснює світ культури як світ цінностей. У своїй поведінці, судженнях, бажаннях люди орієнтуються на них, роблять власний вибір, селекцію, дозволені інтерпретації.

Усі функції є фундаментальними властивостями культури, що певним чином проявляються в будь-який час у кожній культурі.