5.3. Види культури

5.3.1. Домінантна культура

Домінантна культура є сукупністю цінностей, вірувань, традицій і звичаїв, котрими керуються більшість людей у су­спільстві, її ще називають панівною, провідною.

Домінантна культура може бути національною та етніч­ною, залежно від того, наскільки розпорошене суспільство.

Етнічна культура - сукупність культур, які стосуються, переважно, буденної життєдіяльності, побутової культури. Вона охоплює: знаряддя праці, звичаї, норми звичаєвого права, будівництво, одяг та інші елементи. Це культура людей, по­в'язаних між собою походженням і спільною господарською діяльністю. Місцева обмеженість, локалізація, виокремлення в порівняно вузькому соціальному просторі (плем'я, громада, етнічна група)—одна з основних рис цієї культури. У ній панує сила традицій, звичок і звичаїв, які передаються з покоління в покоління на сімейному чи сусідському рівні.

Якщо етнос вказує на соціокультурну спільність людей, то нація є територіальним, економічним і лінгвістичним об'єднанням людей, що мають соціальну структуру та політичну організацію.

Структура національної культури складніша за етнічну. До національної культури належать, поряд із традиційно-побутовою, професійною та повсякденною, також спеціалізо­вані галузі культури. Оскільки нація охоплює суспільство, а су­спільство має соціальну структуру, то поняття національної куль­тури містить субкультури всіх великих груп, яких може й не бути в етнічній культурі. Крім цього, етнічні культури входять до складу національної. Так, американська національна куль­тура вкрай гетерогенна, вона охоплює: ірландську, італійську, німецьку, китайську, японську, мексиканську, російську, єврей­ську та ін. Більшість сучасних національних культур поліетнічні.

Національна культура не зводиться до механічної суми етнічних культур. У неї є власні національні риси культури, що виникли тоді, коли представники всіх етносів усвідомили свою приналежність до нової нації. Усвідомлення великими соціальними групами власної належності до території свого роз­селення, загальнонаціональної літературної мови, національних традицій і символів становить сутність національної культури.

74

На відміну від етнічної, національна культура поєднує людей, що живуть на великих територіях і необов'язково по­в'язані спорідненими стосунками. Неодмінною умовою появи національної культури фахівці вважають новий тип соціальної комунікації, пов'язаний з винайденням писемності, з моментом народження літературної мови та національної літератури. Саме завдяки писемності, ідеї, котрі необхідні для національного об'єднання, поширюються серед писемної частини населення.

Отже, національна культура будується на фундаменті пи­семної культури, у той час як етнічна культура може бути цілком неписемною, скажімо, культура відсталих племен, які зберег­лися до наших днів. Однак, та і та культури, щодо решти видів культур на певній території, повинні називатися домінантними.

5.3.2. Субкультура та контркультура

Оскільки суспільство розпадається на безліч груп - націо­нальних, демографічних, соціальних, професійних, - то по­ступово в кожній з них формується власна культура, тобто система цінностей і правил поведінки. Маленькі культурні світи називають субкультурами.

Субкультура — це частина загальної культури нації, що подекуди відрізняється чи протистоїть їй (загальній куль­турі), але загалом продовжує культуру нації, тобто домінантну культуру. Субкультура відрізняється від домінантної мовою, поглядами на життя, манерами поведінки, одягом, звичаями. Розбіжності можуть бути значними, але субкультура не проти­стоїть домінантній культурі. До неї належить низка цінностей домінантної культури та додаються зовсім нові, характерні тільки для неї цінності.

Контркультура — це такий вид субкультури, що не лише відрізняється від домінантної культури, але протистоїть їй, перебуває в конфлікті з панівними цінностями.

Виникнення контркультури - це явище звичне та доволі по­ширене. Домінантна культура, котрій протистоїть контркультура, впорядковує тільки частину символічного простору певного су­спільства. Вона не може охопити все розмаїття явищ. Решту ж поділяють між собою суб- і контркультури. Вони вкрай важливі

75

для домінантної культури, хоча до одних вона ставиться з недо­вірою, а до інших - з ворожістю. Контркультурами на початку було раннє християнство, потім - релігійні секти, пізніше -середньовічні утопічні комуни, сьогодні-злочинний світ тощо.