- •Тема 1. Культурологія як наука та навчальна дисципліна
- •Тема 2, Феномен культури
- •Тема 3. Основні концепції культури та культурологічні
- •Тема 4. Культурні сценарії діяльності та міжкуль-турна комунікація
- •Тема 5. Типологія культури
- •Тема 6. Первісна культура га стародавні цивілізації
- •Тема 7. Культура Середньовіччя
- •Тема 8. Культура Нового часу
- •Тема 9. Культура хх-ххі століть
- •Тема 1. Культурологія як наука та навчальна дисципліна
- •1.1. Статус науки про культуру
- •1.2. Предмет культурології та його специфіка
- •1.3. Методи дослідження культури
- •1.4. Структура культурології
- •1.5. Українська культурологічна думка
- •Тема 2. Феномен культури
- •2.1. Походження та сутність поняття "культура"
- •2.2. Сутність культури
- •2.3. Функції культури, їх визначення
- •2.4. Структура культури
- •Тема 3. Основні концепції культури та культурологічні школи
- •3.1. Культурологічні школи
- •3.1.1. Су спільно-історична школа
- •3.1.2. Натуралістична школа
- •3.1.3. Соціологічна школа
- •3.1.4. Символічна школа
- •3.2. Концепції культури
- •3.2.1. Еволюціоністська концепція культури
- •3.2.2. Аксіологічна концепція культури
- •3.2.3. Антропологічна, чи функціональна концепція культури
- •3.2.4. Концепція циклічного розвитку культури (або культурно-історичні коловороти)
- •3.2.5. Соціологічна концепція
- •3.2.6. Формаційна концепція культури
- •3.2.7. Теологічні концепції культури
- •3.2.8. Концепція "осьового часу"
- •3.2.9. Суть ігрової концепції
- •3.2.10. Структуралістська концепція
- •Тема 4. Культурні сценарії діяльності та міжкультурна комунікація
- •4.1. Культурні сценарії діяльності
- •4.1.1. Культура мислення
- •4.1.2. Поняття культури спілкування
- •1. Формальне:
- •2. Неформальне:
- •4.1.3. Культура навчання
- •4.1.4. Культура праці
- •4.2. Міжкультурна комунікація
- •4.2.1. Мова як символічний код культури
- •4.2.2. Невербальна комунікація
- •Тема 5. Типологія культури
- •5.1. Підстави типології культури
- •5.2. Галузі культури
- •5.3. Види культури
- •5.3.1. Домінантна культура
- •5.3.2. Субкультура та контркультура
- •5.3.3. Сільська культура
- •5.3.4. Міська культура
- •5.3.5. Повсякденна та спеціалізована культура
- •5.4. Комплексні види культури
- •5.5. Форми культури
- •5.6. Регіональна типологія культури
- •5.6.1. Особливості арабо-мусульманського культурного регіону
- •5.6.2. Африканський культурний регіон
- •5.6.3. Далекосхідний культурний регіон
- •5.6.4. Індійський культурний регіон
- •5.6.5. Латиноамериканський культурний регіон
- •5.7. Типи культури
- •Тема 6. Первісна культура
- •6.1. Первісна культура
- •6.1.1. Культурний зміст пізнього палеоліту
- •6.1.2. Ранні форми культури
- •6.1.3. Особливості первісної культури
- •6.2. Культура Стародавніх цивілізацій
- •6.2.1. Ознаки цивілізації
- •6.2.2. Відмітні риси Давньосхідної культури
- •6.2.3. Основні символи культури Стародавнього Єгипту
- •6,2.4. Культура Месопотамії
- •6.2.5. Культура Ірану
- •6.2.7. Основні досягнення культури Стародавнього
- •6.3. Антична цивілізація
- •6.3.1. Зміст і походження поняття "античність"
- •6.3.2. Основні періоди культури Стародавньої Греції
- •6.3.3. Історичні особливості культури Стародавнього Риму
- •7.1. Культура європейського Середньовіччя 7.1.1. Передумови формування середньовічної
- •7.1.2. Сенс середньовічної західноєвропейської культури
- •7.1.4. Романський стиль
- •7.2. Походження й особливості культури Візантії
- •7.3. Культура Відродження
- •7.3.2. Особливості культури Італійського Відродження
- •7.3.3. Художня культура епохи Відродження
- •7.3.4. Характеристика Відродження у романських країнах і на півночі Європи
- •7.3.5. Уплив Реформації на розвиток європейської культури
- •7.4. Особливості розвитку української культури в Середні віки.
- •7.4.1. Культура Київської Русі
- •7.4.2. Українське Відродження
- •Тема 8. Культура Нового часу
- •8.1. Культурна парадигма Нового часу
- •8.2. Культура XVII ст.
- •8.3. Суть ідеології Просвітництва
- •8.4. Основні напрями художньої культури Нового часу
- •8.5. Як розвивалася українська культура в Новий час?
- •Тема 9. Культура хх-ххі століть
- •9.1. Особливості розвитку культури XX ст.
- •9.2. Модернізм
- •9.3. Постмодернізм
- •9.3.1. Зміна світогляду XXI ст. Під упливом постмодернізму.
- •9.3.2. Роль засобів масової комунікації в сучасній культурі
- •9.3.3. Суть сучасної глобальної соціокультурної кризи
- •9.4. Поняття "масової культури"
Тема 6. Первісна культура
та стародавні цивілізації
6.1. Первісна культура
6.1.1. Культурний зміст пізнього палеоліту
В усталеній класифікації первісна епоха людства (кам'яний вік) охоплює палеоліт (від грецьк. palaios - стародавній і lithos -камінь), мезоліт (середній кам'яний вік) і неоліт (новий кам'яний вік). Палеоліт поділяється на ранній (нижній) і пізні» (верхній). Камінь слугував наскрізним емпіричним джерелом класифікацій і гіпотез про найдавніше минуле. Позбавлене індивідуальних свідчень, біографій та образів, безмовне минуле є ідеальним прикладом історії без подій, призначеної для відпрацювання природничонаукової логіки, кількісних методів або доктрин первинного суспільства.
У ракурсі таких пояснень пізній палеоліт відіграє вирішальну роль у кам'яному віці. По-перше, на рубежі середнього та верхнього палеоліту закінчується еволюція гоминідів і з'являється "справжня" людина - homo Sapiens. По-друге, стрибкоподібне збільшується розмаїття кам'яних та інших знарядь, з'являються наконечники, шитий одяг. Нарешті, головною соціальною інновацією нижнього палеоліту була екзогамія - відмова від шлюбних стосунків з найближчими родичами. Заборона інцестів (кровозмішання) вимагала суспільної регуляції шлюбу, з'явилися рід і сім'я. Заміна біологічно-еволюційного типу розвитку історичним спричинила радикальні зміни в настільки стислі порівняно з темпами антропогенезу терміни, що може бути визначена як палеолітична революція. Продуктом цієї революції стало фундаментальна антропологічна, психофізіологічна, духовна єдність людства, що збережеться в історії всупереч розбіжностям в економічному, політичному, соціальному, мовному й побутовому розвиткові людських співтовариств.
Стає зрозуміло, що верхній палеоліт - це та епоха, коли людство, на додаток до біологічно-видової однаковості, набуває такого рівня зв'язків, який уже називається культурою. Культура народжується наприкінці давнього кам'яного віку як сформована
91
система, тоді яку висхідній точці антропогенезу можна говорити тільки про кілька зон культурної поведінки. Специфіка палеолітичної культурології полягає в тому, що її типології спираються на дуже локальний і обмежений матеріал, а загальнолюдські закономірності, що вийшли з пізнього кам'яного віку, належать до найглибших, аморфних, темних констант культурного буття. Архаїчна база цивілізації сприймається як колективне несвідоме, сформоване з низки відкриттів "прометеєвої епохи", як доісторія, на відміну віддовербальної еволюції та писемної історії.
Свідомість, мова, релігія, мистецтво виникли приблизно одночасно в результаті могутнього перевороту, що закінчив тримільйонну еволюцію гоминідів. Епоха людини розумної живе наслідками цієї події. Тож всі люди пізнають одне одного, а всі людські співтовариства в межах 30-40 тис. років є сучасниками. Гуманітарний пошук спрямований на встановлення споріднення цивілізацій, що мають нижню межу в палеолітичній революції. Гуманітарна інтерпретація проводить загальнолюдську експертизу експонатів доісторичного музею, окреслюючи нові межі колективного "ми".
Зигмунд Фрейд, який любив порівнювати психоаналіз з археологією, знаходив на кожному прошарку "розкопок" свою мову. Основним досягненням "перекладацької" діяльності психо-аналітика він вважав відкриття "мови бажання", зібраної зі сновидінь, обмовок, описок, галюцинаторних асоціацій та інших лінгвістичних нашарувань. Тут, на межі читабельності, відбувається перше опосередкування поки неясної реальності незрозумілою мовою. Приховані зв'язки психіки з колективним несвідомим внесені в роботу мови зі структурування розмитої зони між мовою та домовою, індивідуальним і колективним, сучасним та міфічним. Думка дослідника, спускаючись з площини читабельного в сферу прихованого, неминуче знаходить еквіваленти своїм не зовсім оформленим станом десь на межі історії. Гуманітарію вдається включити в комунікацію з доісторією прошарки свого, ледь відчутного підсвідомого. Еманація гуманітарного розуму на нижче лежачу темряву має характер значеннєвого олюднення фізичних і фізіологічних фактів, які поставляються природознавством.
92