1.2. Предмет культурології та його специфіка

Культурологія, як би вона не трактувалася, повільно, але ж інституалізується, набуває права власного громадянства. В Україні вона його швидко завоювала та з 2003 р. стала базовою навчальною дисципліною у вищих навчальних за­кладах. Останнім часом у загальних рисах визначився предмет культурології, точніше - предметна галузь. Звісно, що її не можна визначити двома-трьома словами, на кшталт, культурологія -це наука про культуру.

Насамперед, підкреслимо, що культурологія — одна з най­важливіших спроб вивчити світ свідомого буття людини. Вона орієнтується на науковий, а не аксіологічний (ціннісний) аналіз культури. Культуролог не має права давати оцінку "погана" чи "добра" культура, якою їй бути та в якому напрямку розвива­тися. Про різні культури він судить об'єктивно й неупереджено.

Визначимо найбільш важливі проблеми, що утворюють предмет культурології. Необхідною частиною її предметної складової є історія культурологічної думки, позаяк кожна наука має свою історію та передісторію⁴. Дослідження цього питання є ніщо інше як культурологічне самопізнання та самостверджен­ня. Кожна наука лише тоді і сприймається як самостійна, коли вона виробила свій понятійний (категорійний) апарат та має певні методи науковогоаналізу, що становлять частину дослід­ницького поля. Культуролог предметом свого вивчення робить не тільки культуру, але й різні способи її осмислення - філософ­ський, соціологічний та ін., тобто він балансує на межі пізнання

сущого й пізнаного. Серед інших важливих проблем, на­лежних до змісту предмета культурології, визначимо такі:

• дослідження феномена культури (поняття культури, її сут­ність, кордони, структура та функції), співвідношення таких понять і явищ як культура та цивілізація, культура і природа, культура та суспільство, культура й особистість;

• культура та субкультури (аналіз того, що називають етніч­ною, народною, національною, елітарною та масовою культу­рами, а також культури побуту, спілкування, господарювання, виховання, освіти тощо);

• генеза та динаміка культури (дослідження походження культури, її еволюції, шляхів і засобів поширення, причин роз­квіту, занепаду та гибелі різних культур);

• вивчення культур і цивілізацій (грецької, китайської та ін.);

• типологія культури (тобто спроба знайти загальне, специ­фічне й особливе в різних культурах, їх підсистемах і окремих елементах);

• проблеми збереження та виживання загальнолюдської культури тощо.

Тільки перелік цих проблем свідчить про намагання культуро­логії до всеохопності. На відміну від інших наук, вона формува­лась як новий спосіб осмислення культури, що увібрав у себе досягнення різних галузей, перетворив їх структурно, надав ви­значеної логічноїта концептуальної спрямованості. Із різних уяв­лень- історичних, філософських, етнологічних, археологічних, соціологічних- виростає фундаментальна наука про культуру, котра має фактично міждисциплінарний характер. Становлення культурології як науки йде через інтеграцію таких дисциплін:

• культурознавство - опис досягнень якоїсь культури;

• культурогенези - учення про походження культури;

• культурфілософії - учення про сенс і можливі перспек­тиви розвитку культури;

• соціології культури-розгляд культури з позицій її функціо­нування в конкретній суспільній організації.