2.4. Структура культури

Культура як об'єкт наукового дослідження має власну внутрішню структуру, тому вимагає ретельного вивчення й опису. Вона є надзвичайно складним і багатоваріантним утворенням, яке охоплює всі сфери свідомого буття людини. Власне кажучи, культура є системою систем (підсистем) і складається із неосяжної кількості складових, які не те що описати, але й виявити дуже непросто. Для побудови прийнят­ної моделі необхідно вирішити низку проблем суто понятій­ного характеру. Якщо звернутися до культурологічної літера­тури, то можна знайти великі розбіжності навіть у питанні визначення складових культури, їх називають і компонентами, і універсаліями, і формами, і галузями, і частками, однак це далеко не рівнозначні поняття.

ЗО

Найбільша складність структурування культури полягає в тому, що вона присутня тільки у свідомості вченого, конструю­ється й упорядковується ним. Неможливо наочно побачити структурованість і взаємні зв'язки різних частин культури. Не можна побачити культуру взагалі, оскільки завжди існують конкретні культури, часто не схожнэдна на одну, які немож­ливо звести воєдино. Культура - безмежна як в історичному, так і в гносеологічному й ціннісному аспектах. Та попри всю різноманітність культур і суспільств, які є їхніми носіями, куль­тури мають багато спільного.

Практично в усіх культурах відтворюється схожа струк­тура культуротворчої діяльності. Люди моляться богові, складають міфи й легенди, встановлюють правила поведін­ки, виховують дітей, займаються мистецтвом, наукою, роз­важаються, тобто вирішують життєво важливі завдання. І хоча в різних культурах у той чи той час це здійснюється в різний спосіб і у своєрідних формах, воно, все ж, дає змогу судити про певну "анатомічну" структуру культури, що має універсальне значення.

Особливо актуалізувалася ця проблема в надрах німецької культурологічної думки (І. Кант, Й. Гердер, В. Віндельбанд, Г. Ріккерт, Е. Кассирер і особливо В. Дільтей). Зокрема, Вільгельм Цільтей уводить поняття "система культури", пояснюючи, що культура є цілісним органічним утворенням, яке має свою структуру та внутрішню логіку.

На сьогодні існує безліч теорій щодо структури культури. Звернемо увагу на деякі з них:

1) російський філософ М. Каган вважає, що культура складається з матеріальної, духовної й художньої;

2) У. Гуденау в структурі культури виділяє поняття, від­носини, цінності, правила, а Е. Гідденс - цінності, норми та матеріальні блага;

3) Цж. Мердок розглядає культуру як безліч універсалій або визначений набір компонентів. Він сформулював уявлення спочатку про 70 універсалій, а потім скоротив їх до 47. Ці універсали, на його думку, були властиві будь-якій культурі;

4) Л. Уайт розглядає культуру як самоорганізовану систему з її підсистемами (системами) у формі трьох горизонтальних

31

прошарків-технологічного, соціального (соціонормативного) та філософського (символічного). Така картина відповідає їхнім ролям у культурному процесі. Технологічний фактор є детермінантою культурної системи загалом. Він визначає форму соціальних систем, а технологія із суспільством разом визначають зміст і напрямок філософії. Соціальна система є функцією від технологічної. Філософська система похідна від продуктивних сил і віддзеркалює соціальну систему.

5) К. Уіслер розробив універсальну модель культури. Вона містить дев'ять компонентів: мову, матеріальні особливості, мистецтво, знання, релігію, суспільство, власність, уряд, війну;

6) культура може бути представлена порівняно цілісним, системним утворенням, яке складається з безлічі елементів. Елемент є базовою одиницею (частиною) культури. Він само­стійний, має умовні межі та якісну визначеність, відносну неза­лежність, наповнений конкретним змістом, відображає ступінь пізнання природи та людини, має суспільне значення. Кожний елемент культури впливає на інші елементи та на всю куль­туру як ціле. Елементами культури, приміром, є: міф, релігія, архітектура, скульптура та ін. Своєю чергою, кожний елемент складається з часток (атомів), які відбивають ті чи ті його аспекти та властивості. Так, частками такого елемента, як релігія, можуть бути віра, ритуал, культ тощо;

7) культурна діяльність людей може розглядатися в широ­кому значенні й тому складається з трьох підсистем — духовної, матеріальної та соціальної. Вони, впливаючи одна на.одну, становлять єдине ціле, що називається культурою. Відповідно до логіки становлення й розвитку, пріоритетне значення має духовна культура. Саме у сфері духовного життя формується суспільна свідомість, зароджуються нові ідеї, як-от релігійні, художні чи політичні, економічні та ін. Навіть утилітарні речі (кам'яна сокира, автомобіль) з'явилися тому, що виникла відповідна думка.

Матеріальна культура значною мірою є породженням духовної культури, у будь-якому разі, ініціюється нею, потім одержує матеріальну реалізацію й теж появляється в соціаль­ній сфері через господарсько-економічні установи й органі-

32

зації, форми діяльності. Водночас вона володіє істотною автономією.

Нездоланних кордонів між духовною і соціальною, духов­ною та матеріальною, матеріальною й соціальною підсистема­ми культури не існує. Відзначимо найбільш важливі елементи кожної з вищезгаданих підсистем культури.

1. Духовна культура - це свідомість людей, світ їхніх ідей, її складники: мораль, міфи, релігія, ідеологія, філософія, наука, право, писемність тощо. Духовну культуру*можна роз­глядати як синтез моральної, художньої, філософської, наукової, естетичної й інших складових. Вона є символічно оформ­леною системою ідей, поглядів, еталонів поведінки.

2. Матеріальна культура - це, насамперед, світ речей. Вона охоплює: предмети та знаряддя праці, технології, власність тощо, тобто те, що спрямоване на розв'язання зав­дань нормального фізичного існування людини. При цьому ми маємо право говорити про культуру праці, виробництва, технологічну культуру, культуру побуту та ін.

3. Соціальна культура - фокусує світ людських стосунків. До неї належать: рід, плем'я, родина, етнос, клас, держава, церква тощо. Різновиди соціальної культури: етнічна, націо­нальна, елітарна, масова культури. Це також і культура спілку­вання, сімейних стосунків, правова культура та ін.

У структурі культури не всі елементи рівнозначні, хоча практично всі самодостатні. Провідні елементи на­зивають універсаліями. Найважливішим елементом, абсо­лютною універсалією, фундаментом культури є мова. Без неї культура б загалом не існувала, вона створює загальне поле культури.

Структура культури ніколи не лишається стабільною. Зміни, що відбуваються з окремими елементами, можуть зумовлю­вати істотні зміни не тільки в підсистемі, але й у всій системі культури, що дає підстави говорити частково про стан рівно­ваги й узгодженості. Одночасно культура, за слушним заува­женням П. Гуревича, явище суперечливе, бо, зазвичай, у ній містяться елементи й частки, що перебувають у конфронтації (релігійні та наукові, раціональні та емоційні).

33