6.2.7. Основні досягнення культури Стародавнього

Китаю

До середини І тис. до Р. X. через міжусобні війни з безліччю царств, які раніше існували на території Китаю, їх залишилося не більше десяти. Найбільш могутніми були царства Чу, Цинь, Вей, Чжао, Хань, Ци таЯнь. Літературні джерела називають їх як "сім сильних". У період з 481 до 221 pp. до Р. X. (період Чжаньго) були створені передумови для утворення величез­ної китайської імперії- від пустелі Гобі на півночі до Південно-китайського моря на півдні, від Ляодунського півострова на сході до гір Паміру на заході.

Культура цього періоду яскраво відображає різні особливості життя Китаю. Потреби землеробства сприяли ранньому виник-

109

ненню астрономічних знань. Китайські астрономи вміли об­числювати час зимового та літнього сонцестояння, сонячних і місячних затемнень. У період Чжаньго в Китаї набув поширення місячно-сонячний календар. У IV ст. до Р. X. учений Ши Шен уклав перший у світовій історії зоряний каталог на 800 світил.

Необхідність створення іригаційних споруд сприяла роз­виткові геометрії. Джерела дають відомості про розвиток знань з анатомії й медицини в період Чжаньго. Натурфілософ­ські трактати свідчать про пошуки китайськими вченими якихось першооснов світу, їх вони бачили у воді, вогні, дереві, металі та землі. Дата створення цих творів - близько XI-VII століття до Р. X.

Періодом інтенсивного розвитку філософського мислення є V-II століття до Р. X. До нього належить зародження основних шкіл китайської філософії: даосизму та конфуціан­ства. Засновником даосизму був Лао-цзи (VI ст. до Р. X.), ідеї котрого були викладено в "Дао де цзине". Усі речі склада­ються з найдрібніших частинок. Основною філософською категорією є дао, що означає "шлях", "закон". Світ підпорядко­ваний дао, а дао, своєю чергою, є джерелом усього того, що існує. Другою найважливішою категорією було те, що є про­явом дао. Завдяки йому дао, саме по собі, з'являється в світі речей та явищ і, зокрема, у людині. Обидва ці поняття становлять основу й обоє наслідують "природності".

Іншим поширеним ученням було конфуг/іанство, засноване Конфуцієм (551^78 pp. до Р. X.). Він зібрав велику кількість історичного матеріалу та переказував стародавні документи. У конфуціанстві погляди про безформний хаос переосмислю­ються. Із нього виділилися "чисті частинки", що утворили небо, і "каламутні", ті, що утворили землю. Небо - божественна істота, що керує земним життям. Конфуцій доводив, що по­ведінка людей повинна визначатися в суспільстві, захищав прин­цип етичного вдосконалення, проповідував ідеї гуманізму, пошани до себе та до інших старших і доводив необхідність закону. Разом з Лао-Цзи і Конфуцієм, в історії китайської філософії залишилися Мо-Цзи (469-381 pp. до Р. X.), Ян Чжу (бл. 395-335 pp. до Р. X.), Ван Чун (104-27 pp. до Р. X.).

ПО

6.3. Антична цивілізація

6.3.1. Зміст і походження поняття "античність"

Античність разом з цивілізаціями Стародавнього Сходу є складовою частиною культури стародавнього світу. Термін "античний" (з лат. antiquus - давній, старожитній) був уведе­ний італійськими гуманістами епохи Відродження для по­значення греко-римської (передовсім римської) культури, що вважалася у XV ст. найдавнішою з відомих на той час культур. Після сенсаційних археологічних відкриттів у XIX ст. давніших за греків і римлян цивілізацій Стародавнього Сходу термін "античний" набув цілком умовного значення й може охоплювати весь стародавній світ.

Під поняттям "антична культура" слід розуміти формуван- -ня, розквіт і занепад цивілізацій басейну Середземномор'я, Причорномор'я та територіальне близьких до них земель з III тис. до Р. X. до середини V ст. Р. X. Найвагоміший слід залишили культури Стародавньої Греції та Стародавнього Риму, що протягом багатьох віків об'єдналися в єдиний і неповтор­ний образ античності, характерними рисами якого були міфо­логічний спосіб мислення, рабовласницький тип економіки, полісна система державності, політеїзм у релігійному житті й тонке естетичне чуття як обов'язковий елемент світобачення.

Культура античності, проіснувавши понад три тисячоліття, залишила настільки глибокий слід в історії людства, що навіть її трагічна загибель унаслідок навали варварів і тривале пану­вання християнської релігії не спромоглися стерти цей слід остаточно.