7.4. Особливості розвитку української культури в Середні віки.

7.4.1. Культура Київської Русі

Давня Русь (термін "Київська Русь" використовується в історичній науці з минулого століття), найдавніша форма державної та культурної інтеграції східнослов'янських племен, є своєрідною середньовічною культурою європейського типу, що в період свого розквіту відігравала провідну роль у слов'ян­ському світі й була яскравим явищем на загальному тлі роз­витку європейської культури.

138

Важливе значення у формуванні протоукраїнської культури мали землеробська культура Трипілля, ареал поширення якої протягом IV-III тисячоліть до Р. X. охоплював територію від Подніпров'я до Балкан і басейна Дунаю. Трипільці досягли високого рівня розвитку та мали широкі культурні зв'язки із суміжними регіонами, деякі елементи трипільської культури (зокрема й архітектура житла) збереглися в побуті українців Середнього Подніпров'я аж до початку XX ст.

Трипільці не розводили коней, тож образ козацького коня, що носить вільним степом свого вільного хазяїна, пов'язаний, радше, з кочовиками-кіммерійцями, котрі з'явилися в май­бутніх українських степах у II тис. до Р. X. "Землі кіммерійців" згадує у VIII-VII століттях до Р. X. Гомер, і це була перша згадка про територію України в писемній традиції.

У V ст. до Р. X. "батько історії" Геродот розповів про дивну країну Скіфію, давши, фактично, найдавніший опис України. Із греками, носіями найвищої культури в тодішньому Серед­земномор'ї, скіфи активно контактували через численні грецькі міста-колонії. Торговельно-економічні зв'язки долучали Скіфію до досягнень античної цивілізації.

УIII ст. до Р. X. скіфські степи приваблюють інших кочо­виків - савроматів (сарматів), котрі покінчили з пануванням скіфів - великих воїнів, які першими завдали поразки славно­звісному Дарію І, були воєнними найманцями навіть у Малій Греції - і витіснили їх у Таврію (Крим).

Згодом український південь перетворюється на широкий коридор, яким проходять різні етноси під час Великого пере­селення народів IV-V століть Р. X., що завдало останніх ударів античній культурі та змінило етнічну карту Європи. Після сарматів тут були і гуни, і готи. Потім у степовій частині України майже тисячу років домінували народи тюрк­ського походження. Важливу роль у культурній передісторії України відіграли хозари. Деякі вчені пов'язують з хозарами за-снування'Києва, а в преамбулі Конституції Пилипа Орлика 1714р. пропагується думка про походження українського козацтва від хозар.

Починаючи з V ст. Р. X., можна говорити про початок форму­вання протоукраїнського етносу, тобто слов'янських племен,

139

які в майбутньому ста угь "матеріалом" подальших етніч­них процесів. ЦеГ е r jc формувався під упливом культур, пов'язаних з узбер жжям Чорного моря та Дунаю. Загалом, уплив вказаних факторів на формування культури прото-українців є надзвичайно серйозною науковою проблемою, що піддається нині все більш глибокому дослідженню. Та за будь-яких обставин необхідно зазначити, що розвиток культури на території сучасної України неможливо зрозуміти, певним чином, без факторів всесвітнього культурного контексту.

Культура Київської Русі, або києво-руська культура, становить перший етап власне української культури. Слід акцентувати увагу на проблемі формування української нації та національної культури. Це важливо тому, що донедавна історич­ний зміст києво-руської культури трактувався дуже тенденцій­но. У російській, а згодом і радянській політично ангажованій історичній науці поняття "Київська Русь" було замінено слово­сполученням "Стародавня Русь", хоча ці поняття ніяк не можна вважати синонімами: адже в епоху Середньовіччя, крім Русі Київської, існували Русь Біла, Русь Червона (Підкарпатська), Новгородська земля, а згодом Московська. Протягом трьох століть східнослов'янські землі, за влучним висловом одного з дослідників, були втягнуті в орбіту києво-руської культури.

Київська Русь - держава східних слов'ян, яка утворилася на території Східної Європи в IX ст. Р. X. Культура та світо­гляд її населення, загалом, відповідали за змістом і рівнем розвитку культурі решти слов'янських племен і нагадували культуру інших ще не християнізованих європейських народів (скандинавів, угро-фінів та ін.).