8.3. Суть ідеології Просвітництва

Просвітництво є широким антифеодальним рухом періоду становлення капіталізму (XVII-XVIH століття). Воно охопило практично всі європейські країни. Навіть абсолютизм, посту-паючись потребам часу, ставав освіченим. Монархи Австрії, Пруссії, Росії використовують ідеї Просвітництва для зміцнен­ня централізованої системи управління. Розум і Просвітництво перетворилися на основні гасла епохи. Розробка цієї ідео­логії відповідала інтересам інших соціальних сил. Новий про­гресивний клас буржуазії через своїх ідеологів проголосив культ Розуму та Природи. Просвітники були переконані в тому, що роз­виток розуму й прогрес науки та просвіта народу можуть карди­нально вплинути на всі сфери життя суспільства, перебудувати його на засадах загальної рівності, відповідної законам Природи.

Ідеологія Просвітництва найяскравіше проявила себе в Англі ї, Німеччині й особливо - у Франції. На відміну від консерва­тивних англійських просвітників, стурбованих закріпленням завоювань буржуазної революції, французькі просвітники, фактично, готували революцію в своїй країні, відштовхуючись від англійського досвіду. Такі вчені як Ф. Вольтер, III. Мон-теск'є, Д. Дідро, П. Гольбах, Ж.-Ж. Руссо й інші були вихідцями з різних соціальних прошарків, але їх об'єднали ненависть до пережитків феодального ладу, вимога рівності, оцінка людей за їхні особисті заслуги, а не за походження.

148

Просвітники вважали, що причини суспільних негараздів криються в неуцтві людей та помилках розуму. Тож основ­ним своїм завданням вони вважали пропаганду знань, зокрема, наукових, спрямовану на виховання в народу сміливих думок, незалежних поглядів.

Важко переоцінити роль видання, якому судилося стати най­більшим культурним досягненням XVIII ст. Ідеться про 35-том-ну "Енциклопедію, або Тлумачний словник наук, мистецтв і ре­месел" (1751-1780 pp.). Ідейним натхненником і організатором видання був відомий філософ Цені Цідро, котрий зумів залучити до співпраці багатьох видатних учених і філософів - Вольтера, НІ. Монтеск'є, Ж.-Ж. Руссо, Ж. Д'аламбера, П. Гольбаха та ін. Вони сприяли поширенню реальних знань і вдосконаленню си­стеми освіти, акцентували соціальний інтерес до природознав­ства, котре підпорядкували суспільній користі.

Нові аспекти в розробку природно-правової теорії, в особі просвітників, вносять у XVIII ст. Природний стан перестає трактуватися як "війна всіх проти всіх", природа людини -як зла й агресивна, а природна рівність - як причина нестійкості та анархії. У просвітників з'являються сумніви щодо природ­ності права власності. З одного боку, Жан-Жак Руссо, на відміну від Т. Гоббса вважав, що в природному стані людина не була ні доброю, ні злою, що це був стан ізольованих індивідів, а до виникнення держави призвели власність і нерівність. З іншого боку, Поль Гольбах вважав соціальні риси людини такими ж природними, як і біологічні, також критикував "право сили". Г. Маблі, французький комуніст-утопіст, вважав, що власність виникає як результат зловживань посадовців, і право на неї не є природним.

Просвітники зробили істотний внесок в розробку теорії "су­спільного договору". Вони подавали різне тлумачення при­чин, які спонукали людей до укладення гіпотетичного су­спільного договору на зорі людської історії: припинення "війни всіх проти всіх", охорона власності тощо.

Одні вважали виникнення держави благом, інші — злом. Та навіть найвидатніший представник буржуазної "робін­зонади" Ж.-Ж. Руссо дійшов висновку, що громадянське су­спільство, виникає в результаті суспільного договору, значно

149

перевищує первинне "природного стану". Французьких про­світників, як і їхніх попередників у XVII ст., хвилює питання, як не допустити переродження державної влади в деспотизм. Відповідаючи на нього й розвиваючи ідеї Дж. Локка, Шарль Монтеск'є попереджає про неприпустимість поєднання в одній особі законодавчої, виконавчої та судової влади.

Отже, у XVIII ст. просвітники запропонували низку істотно нових моментів у розробці ідеалів ліберальної демократії. Ліберальна ідея починає поширюватися по країнах і континентах, утілюючись у практику державного будівництва різних народів.