- •Тема 1. Культурологія як наука та навчальна дисципліна
- •Тема 2, Феномен культури
- •Тема 3. Основні концепції культури та культурологічні
- •Тема 4. Культурні сценарії діяльності та міжкуль-турна комунікація
- •Тема 5. Типологія культури
- •Тема 6. Первісна культура га стародавні цивілізації
- •Тема 7. Культура Середньовіччя
- •Тема 8. Культура Нового часу
- •Тема 9. Культура хх-ххі століть
- •Тема 1. Культурологія як наука та навчальна дисципліна
- •1.1. Статус науки про культуру
- •1.2. Предмет культурології та його специфіка
- •1.3. Методи дослідження культури
- •1.4. Структура культурології
- •1.5. Українська культурологічна думка
- •Тема 2. Феномен культури
- •2.1. Походження та сутність поняття "культура"
- •2.2. Сутність культури
- •2.3. Функції культури, їх визначення
- •2.4. Структура культури
- •Тема 3. Основні концепції культури та культурологічні школи
- •3.1. Культурологічні школи
- •3.1.1. Су спільно-історична школа
- •3.1.2. Натуралістична школа
- •3.1.3. Соціологічна школа
- •3.1.4. Символічна школа
- •3.2. Концепції культури
- •3.2.1. Еволюціоністська концепція культури
- •3.2.2. Аксіологічна концепція культури
- •3.2.3. Антропологічна, чи функціональна концепція культури
- •3.2.4. Концепція циклічного розвитку культури (або культурно-історичні коловороти)
- •3.2.5. Соціологічна концепція
- •3.2.6. Формаційна концепція культури
- •3.2.7. Теологічні концепції культури
- •3.2.8. Концепція "осьового часу"
- •3.2.9. Суть ігрової концепції
- •3.2.10. Структуралістська концепція
- •Тема 4. Культурні сценарії діяльності та міжкультурна комунікація
- •4.1. Культурні сценарії діяльності
- •4.1.1. Культура мислення
- •4.1.2. Поняття культури спілкування
- •1. Формальне:
- •2. Неформальне:
- •4.1.3. Культура навчання
- •4.1.4. Культура праці
- •4.2. Міжкультурна комунікація
- •4.2.1. Мова як символічний код культури
- •4.2.2. Невербальна комунікація
- •Тема 5. Типологія культури
- •5.1. Підстави типології культури
- •5.2. Галузі культури
- •5.3. Види культури
- •5.3.1. Домінантна культура
- •5.3.2. Субкультура та контркультура
- •5.3.3. Сільська культура
- •5.3.4. Міська культура
- •5.3.5. Повсякденна та спеціалізована культура
- •5.4. Комплексні види культури
- •5.5. Форми культури
- •5.6. Регіональна типологія культури
- •5.6.1. Особливості арабо-мусульманського культурного регіону
- •5.6.2. Африканський культурний регіон
- •5.6.3. Далекосхідний культурний регіон
- •5.6.4. Індійський культурний регіон
- •5.6.5. Латиноамериканський культурний регіон
- •5.7. Типи культури
- •Тема 6. Первісна культура
- •6.1. Первісна культура
- •6.1.1. Культурний зміст пізнього палеоліту
- •6.1.2. Ранні форми культури
- •6.1.3. Особливості первісної культури
- •6.2. Культура Стародавніх цивілізацій
- •6.2.1. Ознаки цивілізації
- •6.2.2. Відмітні риси Давньосхідної культури
- •6.2.3. Основні символи культури Стародавнього Єгипту
- •6,2.4. Культура Месопотамії
- •6.2.5. Культура Ірану
- •6.2.7. Основні досягнення культури Стародавнього
- •6.3. Антична цивілізація
- •6.3.1. Зміст і походження поняття "античність"
- •6.3.2. Основні періоди культури Стародавньої Греції
- •6.3.3. Історичні особливості культури Стародавнього Риму
- •7.1. Культура європейського Середньовіччя 7.1.1. Передумови формування середньовічної
- •7.1.2. Сенс середньовічної західноєвропейської культури
- •7.1.4. Романський стиль
- •7.2. Походження й особливості культури Візантії
- •7.3. Культура Відродження
- •7.3.2. Особливості культури Італійського Відродження
- •7.3.3. Художня культура епохи Відродження
- •7.3.4. Характеристика Відродження у романських країнах і на півночі Європи
- •7.3.5. Уплив Реформації на розвиток європейської культури
- •7.4. Особливості розвитку української культури в Середні віки.
- •7.4.1. Культура Київської Русі
- •7.4.2. Українське Відродження
- •Тема 8. Культура Нового часу
- •8.1. Культурна парадигма Нового часу
- •8.2. Культура XVII ст.
- •8.3. Суть ідеології Просвітництва
- •8.4. Основні напрями художньої культури Нового часу
- •8.5. Як розвивалася українська культура в Новий час?
- •Тема 9. Культура хх-ххі століть
- •9.1. Особливості розвитку культури XX ст.
- •9.2. Модернізм
- •9.3. Постмодернізм
- •9.3.1. Зміна світогляду XXI ст. Під упливом постмодернізму.
- •9.3.2. Роль засобів масової комунікації в сучасній культурі
- •9.3.3. Суть сучасної глобальної соціокультурної кризи
- •9.4. Поняття "масової культури"
9.3.2. Роль засобів масової комунікації в сучасній культурі
Розвиток засобів масової комунікації (радіо, кіно, телебачення, преса та ін.) відображає істотні зрушення в механізмі
168
дії сучасної культури. Запровадження нових інформаційних зв'язків і комп'ютеризованих мереж яскраво показує, що друкована й електронна продукція з кожним днем охоплює все більшу частину суспільства.
Світ перебуває наразі на порозі перебудови масово-інформаційних процесів - швидкими темпами збільшується обсяг інформації, накопичуваної людством. Підраховано, наприклад, що сучасний десятикласник володіє кількістю інформації, що перебільшує ту, котра міститься в "Енциклопедії" Д. Дідро і Ж. Д'аламбера, що була випущена французькими просвітниками в XVIII ст. От чому питання про поширення й сприйняття культури за допомогою засобів масової комунікації здобуває на сьогодні особливу актуальність. Теорія масової комунікації, що перетворилася в останні десятиліття на самостійну дисципліну, ставить низку питань. Чи відіб'ються процеси поширення нової техніки комунікацій назмісті сучасної культури, наїї внутрішньому стані? Настає запитання: яке реальне співвідношення між культурою та масовим поширенням її продукції?
Різні тлумачення цієї проблеми сучасними культурологами вимагають критичного аналізу. Тож варто навести деякі погляди американських вчених з цього питання:
Л. Лоуэнпголь вважає, що конкретний спосіб спілкування людей не стосується глибинних закономірностей самої культури. 3. Бжезинський думає, що саме засоби інформації визначають процес спілкування та фактичний зміст духовних феноменів.
"Масова комунікація, - пише Вільбур Шромм, - це технічна форма комунікації, що дає змогу майже одночасно робити швидку передачу інформації суспільству для гетерогенних і безособових аудиторій".
О. Ларсен розуміє під масовою комунікацією "порівняно одночасний вплив на великі гетерогенні аудиторії яких-небудь символів, переданих з організованого джерела, для яких члени аудиторії анонімні".
О'Хара під терміном "масова комунікація" має на увазі процес передачі ідентичних повідомлень великій кількості людей, що перебувають в різних сферах життя та фізично
169
роз'єднані. Поняття "засоби масової комунікації" належить до інструментів, за допомогою яких цей процес стає можливим". Звісно, ніхто не заперечує факту, що нові засоби культурної комунікації звільнили людину від тягаря виснажливої фізичної праці, надавши йому можливість відкривати нові джерела відчуттів, пізнавати радість буття, займатися самовдосконаленням. Залишається фактом те, що моральна згода й державний порядок, якого дотримується більшість дорослого населення, були досягнуті тільки в масовому суспільстві. Для цього суспільства характерні такі риси, як: індивідуалізм, готовність до надбання досвіду, розквіт почуттів і чуйності, повага до діяльності інших. Воно дало змогу розвинути в індивіді здатність пізнавати явища, розуміти їхнє значення й давати моральні оцінки. У багатьох сферах життя люди стали набагато вільніш имиу виборі, цей вибір уже не обов'язково витікає із традицій. Однак це не означає, що індивідуальність, якою вона стала в масовому суспільстві, існує всюди.