8.2. Культура XVII ст.

Початковий період у становленні буржуазного способу виробництва припадає на XVII ст. Це вкрай складна й супереч­лива епоха в житті європейських держав. Епоха ранніх буржуаз­них революцій (Нідерланди 1566-1609 pp., Англія 1640-1688 pp.), розквіту абсолютистських монархій (Франція - "доба Людо­вика XIV"), час бурхливого наукового прогресу - заключна стадія Контрреформації, посилення позицій церкви, епоха грандіозного, експресивного бароко та сухого, розсудливого класицизму.

У промисловому значенні Європа XVII ст. - це Європа ману­фактури й водяного колеса, двигуна мануфактурного вироб­ництва. Мануфактура стала таким же звичним фактом євро­пейського життя, як фондові й товарні біржі, банки, ярмарки та ринки. Росте торговельний капітал, експлуатуються багат­ства колоніальних країн, до ринкових відносин залучаєтьсясело. Мануфактура доводить свою раціональність величезним зростанням продуктивності праці, зумовленим кооперацією та спеціалізацією працівників. Збільшилася роль механізмів, основним з яких усе ще залишався годинниковий.

Розвиток раціонального буржуазного способу виробництва по­роджував гостру необхідність у прикладних науках. Провідне

146

місце зайняла механіка, що, базуючись на математичних роз­робках, досягла найбільших успіхів. Особливістю нової епохи було те, що наука перестала бути кабінетним заняттям ученого-одинака. Виникли нові форми організації дослідницької роботи -наукові товариства, академії наук. Завдяки новим теоріям і методам у XVII ст. була зроблена надзвичайна кількість від­криттів і винаходів: створені алгебра й аналітична геометрія, відкриті диференціальне рівняння та інтегральне числення в ма­тематиці; сформульовано низку найважливіших законів у фізиці (/. Ньютон), хімії (Бошь), астрономії (Г. Галілей). У працях Паскаля, Ферма й Гюйгенса була розроблена теорія імовірності, винайдені мікроскоп (Левенгук) і телескоп (Г. Галілей) та ін. Усе це дає можливість говорити про широкомасштабну науко­ву революцію "століття геніїв", як іноді називають XVII ст. І це століття овіяне прогресом не тільки природничонаукової думки. Це період розробки нового буржуазного світогляду, створення цілісних картин всесвіту. Серед них - теорії при­родного права та суспільного договору. Т. Гоббс (1588-1679 pp.) і Дж. Локк (1632-1704 pp.) стоять біля витоків тієї лінії утилі­таризму та прагматизму, що створюють культуру Нового часу. У створенні своєї природно-правової теорії Томас Гоббс ви­ходить із того, що природа людини зла й егоїстична, її "природ­ний стан" - "війна всіх проти всіх", в якій вона послуговується природним правом - правом сили. Інстинкт самозбереження штовхає людей до укладення суспільного договору та створен­ня держави. Держава, за Т. Гоббсом, є найважливішим про­дуктом людської творчості й необхідною умовою культури.

На відміну від Т. Гоббса, Джона Локка понад усе цікавило питання, яким чином держава може забезпечити невід'ємні права особи? Основними природними правами Дж. Локк вважає не право сили, а право на власність і право на працю, що дають людям свободу, рівність та незалежність. Невід'ємні права забезпечуються принципом розподілу влади. В історії політичної думки ця ідея була вперше сформульована в працях . засновника буржуазного лібералізму Дж. Локка. В інтер­претації мислителя вона припускала закріплення законодавчої влади за парламентом, федеральної - за королем і міністрами, а виконавчої - за судом та армією.

147

У ранню буржуазну епоху починає формуватися класична буржуазна мораль, принципи якої істотно відрізнялися і від дворян­сько-аристократичної етики, і від офіційної церковної моралі. Нове буржуазне євангеліє праці та накопичення, за словами М. Вебера, було тісно пов'язане з протестантською етикою і значно сприяло прогресові капіталізму, насамперед, у про­тестантських країнах. Кальвіністська теза про богообраність, показником якої був успіх у мирських справах, про необхідність сприяти славі божій невпинною працею в земному житті, орієнтація на ощадливість, що переходила в аскетизм і за­судження неробства, стимулювали активність буржуазних підприємців. Свої успіхи в професійній діяльності вони роз­глядали як прояв ласки і божественної благодаті до них.