- •Тема 1. Культурологія як наука та навчальна дисципліна
- •Тема 2, Феномен культури
- •Тема 3. Основні концепції культури та культурологічні
- •Тема 4. Культурні сценарії діяльності та міжкуль-турна комунікація
- •Тема 5. Типологія культури
- •Тема 6. Первісна культура га стародавні цивілізації
- •Тема 7. Культура Середньовіччя
- •Тема 8. Культура Нового часу
- •Тема 9. Культура хх-ххі століть
- •Тема 1. Культурологія як наука та навчальна дисципліна
- •1.1. Статус науки про культуру
- •1.2. Предмет культурології та його специфіка
- •1.3. Методи дослідження культури
- •1.4. Структура культурології
- •1.5. Українська культурологічна думка
- •Тема 2. Феномен культури
- •2.1. Походження та сутність поняття "культура"
- •2.2. Сутність культури
- •2.3. Функції культури, їх визначення
- •2.4. Структура культури
- •Тема 3. Основні концепції культури та культурологічні школи
- •3.1. Культурологічні школи
- •3.1.1. Су спільно-історична школа
- •3.1.2. Натуралістична школа
- •3.1.3. Соціологічна школа
- •3.1.4. Символічна школа
- •3.2. Концепції культури
- •3.2.1. Еволюціоністська концепція культури
- •3.2.2. Аксіологічна концепція культури
- •3.2.3. Антропологічна, чи функціональна концепція культури
- •3.2.4. Концепція циклічного розвитку культури (або культурно-історичні коловороти)
- •3.2.5. Соціологічна концепція
- •3.2.6. Формаційна концепція культури
- •3.2.7. Теологічні концепції культури
- •3.2.8. Концепція "осьового часу"
- •3.2.9. Суть ігрової концепції
- •3.2.10. Структуралістська концепція
- •Тема 4. Культурні сценарії діяльності та міжкультурна комунікація
- •4.1. Культурні сценарії діяльності
- •4.1.1. Культура мислення
- •4.1.2. Поняття культури спілкування
- •1. Формальне:
- •2. Неформальне:
- •4.1.3. Культура навчання
- •4.1.4. Культура праці
- •4.2. Міжкультурна комунікація
- •4.2.1. Мова як символічний код культури
- •4.2.2. Невербальна комунікація
- •Тема 5. Типологія культури
- •5.1. Підстави типології культури
- •5.2. Галузі культури
- •5.3. Види культури
- •5.3.1. Домінантна культура
- •5.3.2. Субкультура та контркультура
- •5.3.3. Сільська культура
- •5.3.4. Міська культура
- •5.3.5. Повсякденна та спеціалізована культура
- •5.4. Комплексні види культури
- •5.5. Форми культури
- •5.6. Регіональна типологія культури
- •5.6.1. Особливості арабо-мусульманського культурного регіону
- •5.6.2. Африканський культурний регіон
- •5.6.3. Далекосхідний культурний регіон
- •5.6.4. Індійський культурний регіон
- •5.6.5. Латиноамериканський культурний регіон
- •5.7. Типи культури
- •Тема 6. Первісна культура
- •6.1. Первісна культура
- •6.1.1. Культурний зміст пізнього палеоліту
- •6.1.2. Ранні форми культури
- •6.1.3. Особливості первісної культури
- •6.2. Культура Стародавніх цивілізацій
- •6.2.1. Ознаки цивілізації
- •6.2.2. Відмітні риси Давньосхідної культури
- •6.2.3. Основні символи культури Стародавнього Єгипту
- •6,2.4. Культура Месопотамії
- •6.2.5. Культура Ірану
- •6.2.7. Основні досягнення культури Стародавнього
- •6.3. Антична цивілізація
- •6.3.1. Зміст і походження поняття "античність"
- •6.3.2. Основні періоди культури Стародавньої Греції
- •6.3.3. Історичні особливості культури Стародавнього Риму
- •7.1. Культура європейського Середньовіччя 7.1.1. Передумови формування середньовічної
- •7.1.2. Сенс середньовічної західноєвропейської культури
- •7.1.4. Романський стиль
- •7.2. Походження й особливості культури Візантії
- •7.3. Культура Відродження
- •7.3.2. Особливості культури Італійського Відродження
- •7.3.3. Художня культура епохи Відродження
- •7.3.4. Характеристика Відродження у романських країнах і на півночі Європи
- •7.3.5. Уплив Реформації на розвиток європейської культури
- •7.4. Особливості розвитку української культури в Середні віки.
- •7.4.1. Культура Київської Русі
- •7.4.2. Українське Відродження
- •Тема 8. Культура Нового часу
- •8.1. Культурна парадигма Нового часу
- •8.2. Культура XVII ст.
- •8.3. Суть ідеології Просвітництва
- •8.4. Основні напрями художньої культури Нового часу
- •8.5. Як розвивалася українська культура в Новий час?
- •Тема 9. Культура хх-ххі століть
- •9.1. Особливості розвитку культури XX ст.
- •9.2. Модернізм
- •9.3. Постмодернізм
- •9.3.1. Зміна світогляду XXI ст. Під упливом постмодернізму.
- •9.3.2. Роль засобів масової комунікації в сучасній культурі
- •9.3.3. Суть сучасної глобальної соціокультурної кризи
- •9.4. Поняття "масової культури"
3.2.6. Формаційна концепція культури
У XX ст. набула поширення формаційна концепція культури. Запропонували її Карл Маркс (1818-1883 pp.) та Фрідріх Енгельс (1820-1895 pp.). У радянській гуманітарній науці ця концепція більш відома як "марксистська".
В її основу закладено вчення про "економічний базис" як осердя матеріально-перетворювальної суспільної діяльності людей, що спрямована на задоволення їхніх матеріальних потреб,
49
та "ідеологічну надбудову", до якої належить і культура. Базис є первинним, але з надбудовою він перебуває в діалектичному взаємозв'язку, тому основою формування висококультурної людини як суб'єкта суспільної діяльності є саме матеріальне виробництво. У системі культури марксизм виділяє два рівні - матеріальну та духовну культури, вказуючи на їхній умовний поділ. Проте вони дають уявлення про цілісний характер культури.
Особливістю марксистської концепції є те, що вона ґрунтується на принципі формаційного підходу до аналізу культури. Учені К. Маркс і Ф. Енгельс розглядають історію розвитку людства, розділяючи її на п'ять великих соціально-економічних формацій: первіснообщинну, рабовласницьку, феодальну, капіталістичну та комуністичну. Перша й остання -безкласові. Іншим формаціям відповідали "три великі форми поневолення" — рабство, кріпацтво та наймана праця. У культурі кожноїз цих формацій, зазначали вони, існують дві культури: культура "панівної еліти", правлячої меншості, та культура підпорядкованого їй класу більшості "мовчазнихрабів".
Загальний розвиток культури К. Маркс і Ф. Енгельс вбачали в динаміці боротьби між цими двома культурами. Із завершенням первісного (доісторичного) суспільства його історія -це історія боротьби класів і відповідних їм культур. Аналізуючи історію людства, вони також дійшли висновку, що в епоху капіталізму подальше зростання продуктивних сил суспільства призвело до того, що приватна власність стала перешкодою до розвитку суспільного виробництва. Вихід з такої ситуації -соціалістична революція, котра повинна знищити приватну власність на засоби виробництва, а отже, усунути антагонізм класів і побудувати нове, комуністичне, суспільство- "асоціацію вільних громадян" і відповідний йому Івомуністичний тип культури.
3.2.7. Теологічні концепції культури
Серед культурологічних теорій теологічні концепції посідають важливе місце, їхня суть зводиться до розгляду релігії як вирішальної основи розвитку культури. Так, на думку С. Пуфендорфа, культура - це проміжна ланка між людиною та Богом. Саме за велінням Божим культура впливає на природу людини й визначає її діяльність.
50
Концептуальні основи теологічного пояснення культури започаткували філософи-схоласти Аврелій Августин (354-ЧЗО pp.), М. Боецій (480-524 pp.), П. Абеляр (1079-1142 pp.), T. Аквін-ський (1225-1274 pp.) та ін. Сучасна католицька культурологія ґрунтується на тому, що культура є наслідком божественного одкровення, а культурний процес - це спроба пізнати Божу мудрість і божественну першооснову світу. Усі досягнення культури, особливо духовної, пов'язані з волею Божою.
Представники православної культурологічної думки (М. Бердяев, П. Флоренський та ін.) доводять, що культура виникла з релігійного культу. Саме розвитком релігійності, що є сутністю культурно-історичного процесу, можна врятувати західну цивілізацію, в цьому аспекті завдання православної культури, на думку Лев Карсавіна, є універсальним і водночас індивідуально-національним.
У протестантській культурології релігія розглядається як форма осмислення культурних цінностей: лише Бог є першоосновою виникнення та розвитку культури. Цю концепцію розробив німецький теолог Пауль Тілліх (1886—1965 pp.). Культура, на його думку, містить у собі релігійний досвід, тому релігія є субстанцією культури, а культура—функцією релігії. Його ідеї покладені в основу екуменічного руху, спрямованого на подолання міжконфесійних відмінностей на засадах християнства. Ідеї культурно-релігійного екуменізму обстоює й німецький соціолог Р. Демоль, котрий розглядає культуру як прагнення людини до розвитку своїх здібностей, як найблагородніший культи душі, несення служби Богові в самій людині. Він пропонує принцип відповідності всієї творчої діяльності людини нормам релігійної моралі.
У наш час активно розвивається мусульманська культурологія, що вирішальну роль у розвитку культури, науки, мистецтва, етики відводить Корану. Характерною рисою всіх теологічних концепцій є протиставлення духовної культури матеріальній. Перша, на думку теологів, досягає високого розвитку тільки на основі релігії, оскільки юна пронизана світлом Божого розуму. Що ж до виробничої сфери людей і матеріальної культури, то вони вражені уособленням та атеїзмом, що є причиною занепаду життя суспільства й гальмом культурного прогресу людства.
51