6.1.3. Особливості первісної культури

Спосіб життя первісних людей свідчить про те, що техно­логічна підсистема первісної культури (збирання та полювання) вплинула на її сощ'онормативну й символічну підсистеми. Дивні

94

та негуманні із сучасного погляду звичаї, тобто узвичаєні норми поведінки й уявлення про цінності, відповідали тій формі взаємо­дії з природою, що була можлива з використанням кам'яних знарядь праці. Міркування Леслі Уайта про оптимальну для за­безпечення основних функцій життя кількість племені по­казують, що первісні люди вели з природою жорстоку гру, правила якої вони не могли змінити. Виживали лише ті племена, котрі досить суворо обмежували себе в репродуктивній функції тау функції збереження носіїв соціальної пам'яті (старшого по­коління). Вдалі форми поведінки запам'ятовувались і ставали обов'язковими для всіх.

Кожний член племені до певного віку повинен був засвоїти всю інформацію, котрою володіли люди первісного суспіль­ства. Така інформація подавалася як система обов'язкових і заборонених форм поведінки. Набір нормативів і заборон складав відповідну програму, засвоєння якої робило підлітка повноправною людиною.

Первісна культура найближча серед інших культур до ре­гламентованої послідовності дій-команд. Вони спільні для всіх членів суспільства: керівників (вождя, шамана) і рядових общинників. Порушення спільних для всіх цінностей каралося смертю. Відсутність поділу за протилежними економічними інтересами та відсутність суперечок у сфері ціннісних орієнти­рів сформували першу особливість первісної культури - гомо­генність (однорідність).

Спільність умов життя, взаємна залежність первісних людей, стереотипна та проста діяльність, у якій відхилення від стандарту вважалося небезпечним, створювали однорідний масив неспадко­вої інформації (культуру), що програмує поведінку людей. У цьому суспільстві не було класових сутичок, здобич була спільною, тому його іноді називають "золотим віком" людства. Та первісне су­спільство і його культура дуже далекі від ідеалу, бо тогочасні люди нагадують соціальні автомати, а не особистостей.

За цією рисою первісна культура принципово відрізняється від сучасної, котру можна назвати гетерогенною, оскільки вона складається з величезної кількості професійних, станових і віко­вих субкультур. Наше суспільство втратило нерозчленовану єдність первісної культури, але здобуло розмаїтість.

95

Єдність первісної культури називають синкретичністю і вважають її другою особливістю. Це доволі складне для ро­зуміння явище. У сучасній культурі воно зберігається тільки в дитячій психіці. Сучасні дорослі люди досить чітко відріз­няють людей від тварин, а останніх - від рослин, слова — від речей, думки - від емоцій. Для первісних людей ці явища однотипні, всі речі, рослини та тварини одухотворені, а мислен­ня анімістичне (від лат. апіта - душа). Воно мало дві моди­фікації: уявлення про переселення душ, яке збереглося в су­часному індуїзмі, та вчення про існування особистої душі після смерті тіла, котре сприйняло та розвиває християнство.

Окрім загальної одухотвореності, про синкретизм (неподільність) первісної культури свідчить і явище тотемізму (коли люди вважають своїм священним предком якусь твари­ну чи рослину). Цих тварин не можна було вбивати та вживати в їжу за звичайних умов, але в деяких ритуальних ситуаціях таке вживання передбачалося й гарантувало проникнення "духу предка" в тіла людей, забезпечувало їхню тотожність.

Третя особливість первісної культури - табу (заборона). Цим полінезійським словом позначають не будь-які заборони, а лише ті, які не можна порушувати. Предметом накладання табу могли бути найрізноманітніші явища, предмети, відносини. Табу накладалося на екзогамію (шлюби в межах певної соціаль­ної групи), певну їжу, тварин (тотемних) та ін. Первісні ж люди вважали, що в разі порушення табу не тільки вони самі за­гинуть, а й ще три покоління їхніх нащадків будуть покарані.

Видатний дослідник первісних культур Цж. Фрезер звертав увагу на те, що особа вождя вважалася недоторканною та на­водить приклад, як один французький місіонер доторкнувся до кучерявого волосся вождя своїм гребінцем, за що був негайно вбитий і з'їдений, незважаючи на добрі попередні стосунки з цим племенем.

Четвертою особливістю первісної культури є ритуал. Усі розглянуті риси стають зрозумілішими, якщо брати до уваги те, що вони є складовими цілісного ритуалізованого життя первіс­них людей. Саме в ритуалі найкраще реалізуються гомо­генність і синкретичність, про що йшлося раніше. Його викону-

96

I

ють усі, це обов'язкове дійство, де нерозривно пов'язані емоції, уявлення та дії. Ритуал - основа первісної культури. Основна мета ритуальної поведінки - відновлення порушеного порядку. Це й дає можливість відрізнити ритуал від схожих дій.

Ритуал - це суворо регламентована послідовність дій (найчастіше - колективних), які мають на меті вплинути на недосяжні для людини сили з метою стабілізації світу.

Із ритуалом пов'язані такі явища, як міфологія, магія та ша-манізм. Вони забезпечують цілісне емоційне світосприйняття, котре в сучасних культурах дає тільки мистецтво. Та останнє могло з'явитися тільки після порушення первісного синкрети­зму з появою наукового й філософського (дискретного) став­лення до світу (малюнки первісних людей були скоріше прото-письменністю, а не мистецтвом). Протиставлення емоційно­го та логічного відбувається лише на наступному етапі роз­витку культури, що називається цивілізацією. Це такий рівень культури, на якому ставиться під соціальний контроль не лише внутрішня природа людини (статеві та харчові заборони), а й навколишня.