- •Тема 1. Культурологія як наука та навчальна дисципліна
- •Тема 2, Феномен культури
- •Тема 3. Основні концепції культури та культурологічні
- •Тема 4. Культурні сценарії діяльності та міжкуль-турна комунікація
- •Тема 5. Типологія культури
- •Тема 6. Первісна культура га стародавні цивілізації
- •Тема 7. Культура Середньовіччя
- •Тема 8. Культура Нового часу
- •Тема 9. Культура хх-ххі століть
- •Тема 1. Культурологія як наука та навчальна дисципліна
- •1.1. Статус науки про культуру
- •1.2. Предмет культурології та його специфіка
- •1.3. Методи дослідження культури
- •1.4. Структура культурології
- •1.5. Українська культурологічна думка
- •Тема 2. Феномен культури
- •2.1. Походження та сутність поняття "культура"
- •2.2. Сутність культури
- •2.3. Функції культури, їх визначення
- •2.4. Структура культури
- •Тема 3. Основні концепції культури та культурологічні школи
- •3.1. Культурологічні школи
- •3.1.1. Су спільно-історична школа
- •3.1.2. Натуралістична школа
- •3.1.3. Соціологічна школа
- •3.1.4. Символічна школа
- •3.2. Концепції культури
- •3.2.1. Еволюціоністська концепція культури
- •3.2.2. Аксіологічна концепція культури
- •3.2.3. Антропологічна, чи функціональна концепція культури
- •3.2.4. Концепція циклічного розвитку культури (або культурно-історичні коловороти)
- •3.2.5. Соціологічна концепція
- •3.2.6. Формаційна концепція культури
- •3.2.7. Теологічні концепції культури
- •3.2.8. Концепція "осьового часу"
- •3.2.9. Суть ігрової концепції
- •3.2.10. Структуралістська концепція
- •Тема 4. Культурні сценарії діяльності та міжкультурна комунікація
- •4.1. Культурні сценарії діяльності
- •4.1.1. Культура мислення
- •4.1.2. Поняття культури спілкування
- •1. Формальне:
- •2. Неформальне:
- •4.1.3. Культура навчання
- •4.1.4. Культура праці
- •4.2. Міжкультурна комунікація
- •4.2.1. Мова як символічний код культури
- •4.2.2. Невербальна комунікація
- •Тема 5. Типологія культури
- •5.1. Підстави типології культури
- •5.2. Галузі культури
- •5.3. Види культури
- •5.3.1. Домінантна культура
- •5.3.2. Субкультура та контркультура
- •5.3.3. Сільська культура
- •5.3.4. Міська культура
- •5.3.5. Повсякденна та спеціалізована культура
- •5.4. Комплексні види культури
- •5.5. Форми культури
- •5.6. Регіональна типологія культури
- •5.6.1. Особливості арабо-мусульманського культурного регіону
- •5.6.2. Африканський культурний регіон
- •5.6.3. Далекосхідний культурний регіон
- •5.6.4. Індійський культурний регіон
- •5.6.5. Латиноамериканський культурний регіон
- •5.7. Типи культури
- •Тема 6. Первісна культура
- •6.1. Первісна культура
- •6.1.1. Культурний зміст пізнього палеоліту
- •6.1.2. Ранні форми культури
- •6.1.3. Особливості первісної культури
- •6.2. Культура Стародавніх цивілізацій
- •6.2.1. Ознаки цивілізації
- •6.2.2. Відмітні риси Давньосхідної культури
- •6.2.3. Основні символи культури Стародавнього Єгипту
- •6,2.4. Культура Месопотамії
- •6.2.5. Культура Ірану
- •6.2.7. Основні досягнення культури Стародавнього
- •6.3. Антична цивілізація
- •6.3.1. Зміст і походження поняття "античність"
- •6.3.2. Основні періоди культури Стародавньої Греції
- •6.3.3. Історичні особливості культури Стародавнього Риму
- •7.1. Культура європейського Середньовіччя 7.1.1. Передумови формування середньовічної
- •7.1.2. Сенс середньовічної західноєвропейської культури
- •7.1.4. Романський стиль
- •7.2. Походження й особливості культури Візантії
- •7.3. Культура Відродження
- •7.3.2. Особливості культури Італійського Відродження
- •7.3.3. Художня культура епохи Відродження
- •7.3.4. Характеристика Відродження у романських країнах і на півночі Європи
- •7.3.5. Уплив Реформації на розвиток європейської культури
- •7.4. Особливості розвитку української культури в Середні віки.
- •7.4.1. Культура Київської Русі
- •7.4.2. Українське Відродження
- •Тема 8. Культура Нового часу
- •8.1. Культурна парадигма Нового часу
- •8.2. Культура XVII ст.
- •8.3. Суть ідеології Просвітництва
- •8.4. Основні напрями художньої культури Нового часу
- •8.5. Як розвивалася українська культура в Новий час?
- •Тема 9. Культура хх-ххі століть
- •9.1. Особливості розвитку культури XX ст.
- •9.2. Модернізм
- •9.3. Постмодернізм
- •9.3.1. Зміна світогляду XXI ст. Під упливом постмодернізму.
- •9.3.2. Роль засобів масової комунікації в сучасній культурі
- •9.3.3. Суть сучасної глобальної соціокультурної кризи
- •9.4. Поняття "масової культури"
7.3. Культура Відродження
7.3.1. Значення терміна "відродження"
У сучасній культурології існує кілька думок щодо терміна "відродження". У широкому значенні він означає етнокультурне піднесення національної самосвідомості, активізація розвитку національної культури (наприклад, "процес національ- * ного відродження в Україні"). У вузькому- йдеться про певний розвиток європейської культури в період з кінця XIII ст. (Італія) до початку XVII ст. (у деяких країнах - Англії, Португалії, Польщі, Україні) та пізніше. Протягом цього часу більшість європейських країн проявили у своїх національних культурах ознаки типологічної спільності, що визначають їх як ренесансні. Саме таке "відродження" (чи Ренесанс) ми й розглянемо.
Термін було уведено італійськими гуманістами (вважають, що першим це зробив Ц. Базарі). Генетичне пов'язаний з релігійно-етичним поняттям "відновлення", він набуває в зазначений період принципово іншого змісту: відновлення культури, підйом літератури, мистецтва, науки після їх тривалого занепаду в Середні віки (термін теж був винаходом ренесансних гуманістів: "епоха посередині", між античністю та Ренесансом), Отож уже в оцінках діячів епохи Відродження усвідомлювалося як етап культурного розквіту, що настав після тисячолітнього панування "середньовічного варварства". У такому сприйнятті власних культурних витоків небагато об'єктивності.
Епоху Відродження потрібно сприймати як період в історії європейської культури, переважно XIV-XVI століть, який характеризується переносом культурних інтересів зі сфери
130
вищого (небесного) світу, з царини сакрального в сферу матеріальних проявів життя, аж до створення культури антропоцентризму. Ця епоха характеризується сплеском художньої творчості, насамперед, у галузі пластичних мистецтв (живопису, скульптури), кристалізацією на основі церковної латини та місцевих народних діалектів національних мов і становленням національних літератур. Відбувається процес формування національних держав з королівських доменів як форми феодального володіння. Прискорюється торгово-економічний розвиток, завдяки якому розвиваються міста й пов'язані з ними цивілізації. Покращується духовна секуляризація (розвиток світської культури) та зростають індивідуалістичні тенденції в суспільному житті та побуті.
Не кожна з європейських країн пройшла шлях у напрямку формування нових культурних цінностей до кінця. Однак духовне розкріпачення, дух індивідуалізму, секуляризація духовних цінностей, звернення до людини як до центральної фігури буття є необхідними та достатніми ознаками ренесансного типу будь-якої національної культури.
Процес Відродження нерівномірно протікав у різних європейських країнах. Найважливіші риси ренесансної культури - це розвиток індивідуалізму; емансипація особистості, внаслідок чого "героєм епохи" стає героїчна особистість; світський характер мислення і суспільної поведінки. Цими рисами Відродження, певною мірою, здійснило переворот у сформованому середньовіччям життєвому укладі й феодально-католицькому світогляді.
Виділяються три основних типи ренесансних культур: італійське Відродження, північний Ренесанс і часткове Відродження в периферійних щодо центру країнах.