- •Тема 1. Культурологія як наука та навчальна дисципліна
- •Тема 2, Феномен культури
- •Тема 3. Основні концепції культури та культурологічні
- •Тема 4. Культурні сценарії діяльності та міжкуль-турна комунікація
- •Тема 5. Типологія культури
- •Тема 6. Первісна культура га стародавні цивілізації
- •Тема 7. Культура Середньовіччя
- •Тема 8. Культура Нового часу
- •Тема 9. Культура хх-ххі століть
- •Тема 1. Культурологія як наука та навчальна дисципліна
- •1.1. Статус науки про культуру
- •1.2. Предмет культурології та його специфіка
- •1.3. Методи дослідження культури
- •1.4. Структура культурології
- •1.5. Українська культурологічна думка
- •Тема 2. Феномен культури
- •2.1. Походження та сутність поняття "культура"
- •2.2. Сутність культури
- •2.3. Функції культури, їх визначення
- •2.4. Структура культури
- •Тема 3. Основні концепції культури та культурологічні школи
- •3.1. Культурологічні школи
- •3.1.1. Су спільно-історична школа
- •3.1.2. Натуралістична школа
- •3.1.3. Соціологічна школа
- •3.1.4. Символічна школа
- •3.2. Концепції культури
- •3.2.1. Еволюціоністська концепція культури
- •3.2.2. Аксіологічна концепція культури
- •3.2.3. Антропологічна, чи функціональна концепція культури
- •3.2.4. Концепція циклічного розвитку культури (або культурно-історичні коловороти)
- •3.2.5. Соціологічна концепція
- •3.2.6. Формаційна концепція культури
- •3.2.7. Теологічні концепції культури
- •3.2.8. Концепція "осьового часу"
- •3.2.9. Суть ігрової концепції
- •3.2.10. Структуралістська концепція
- •Тема 4. Культурні сценарії діяльності та міжкультурна комунікація
- •4.1. Культурні сценарії діяльності
- •4.1.1. Культура мислення
- •4.1.2. Поняття культури спілкування
- •1. Формальне:
- •2. Неформальне:
- •4.1.3. Культура навчання
- •4.1.4. Культура праці
- •4.2. Міжкультурна комунікація
- •4.2.1. Мова як символічний код культури
- •4.2.2. Невербальна комунікація
- •Тема 5. Типологія культури
- •5.1. Підстави типології культури
- •5.2. Галузі культури
- •5.3. Види культури
- •5.3.1. Домінантна культура
- •5.3.2. Субкультура та контркультура
- •5.3.3. Сільська культура
- •5.3.4. Міська культура
- •5.3.5. Повсякденна та спеціалізована культура
- •5.4. Комплексні види культури
- •5.5. Форми культури
- •5.6. Регіональна типологія культури
- •5.6.1. Особливості арабо-мусульманського культурного регіону
- •5.6.2. Африканський культурний регіон
- •5.6.3. Далекосхідний культурний регіон
- •5.6.4. Індійський культурний регіон
- •5.6.5. Латиноамериканський культурний регіон
- •5.7. Типи культури
- •Тема 6. Первісна культура
- •6.1. Первісна культура
- •6.1.1. Культурний зміст пізнього палеоліту
- •6.1.2. Ранні форми культури
- •6.1.3. Особливості первісної культури
- •6.2. Культура Стародавніх цивілізацій
- •6.2.1. Ознаки цивілізації
- •6.2.2. Відмітні риси Давньосхідної культури
- •6.2.3. Основні символи культури Стародавнього Єгипту
- •6,2.4. Культура Месопотамії
- •6.2.5. Культура Ірану
- •6.2.7. Основні досягнення культури Стародавнього
- •6.3. Антична цивілізація
- •6.3.1. Зміст і походження поняття "античність"
- •6.3.2. Основні періоди культури Стародавньої Греції
- •6.3.3. Історичні особливості культури Стародавнього Риму
- •7.1. Культура європейського Середньовіччя 7.1.1. Передумови формування середньовічної
- •7.1.2. Сенс середньовічної західноєвропейської культури
- •7.1.4. Романський стиль
- •7.2. Походження й особливості культури Візантії
- •7.3. Культура Відродження
- •7.3.2. Особливості культури Італійського Відродження
- •7.3.3. Художня культура епохи Відродження
- •7.3.4. Характеристика Відродження у романських країнах і на півночі Європи
- •7.3.5. Уплив Реформації на розвиток європейської культури
- •7.4. Особливості розвитку української культури в Середні віки.
- •7.4.1. Культура Київської Русі
- •7.4.2. Українське Відродження
- •Тема 8. Культура Нового часу
- •8.1. Культурна парадигма Нового часу
- •8.2. Культура XVII ст.
- •8.3. Суть ідеології Просвітництва
- •8.4. Основні напрями художньої культури Нового часу
- •8.5. Як розвивалася українська культура в Новий час?
- •Тема 9. Культура хх-ххі століть
- •9.1. Особливості розвитку культури XX ст.
- •9.2. Модернізм
- •9.3. Постмодернізм
- •9.3.1. Зміна світогляду XXI ст. Під упливом постмодернізму.
- •9.3.2. Роль засобів масової комунікації в сучасній культурі
- •9.3.3. Суть сучасної глобальної соціокультурної кризи
- •9.4. Поняття "масової культури"
8.5. Як розвивалася українська культура в Новий час?
Україна XVII ст. тісно пов'язана з подіями, що відбувалися на європейському континенті, як у соціально-політичній, так і в культурній сферах. Вона все більше відчувала на собі вплив Заходу. Однією з характерних особливостей розвитку української культури цього періоду було творче й оригінальне змішування різних художніх стилів. Процес утворення стилів в західноєвропейській культурі тривав цілі епохи й чергувався. В Україні ж концентрація в часі всього того, що відбувалося в культур-, ному житті Європи за багато століть, частково компенсувала деякі відставання від неї. У цей час ідеї Реформації та бароко співіснували з ідеями Відродження.
Ренесансний гуманізм приніс із собою нове бачення людини. Реформація показала зростання релігійної самосвідомості європейських народів, підкреслила значення народу, нації, що реалізувалися в національно-визвольній боротьбі під проводом Б. Хмельницького. Факт зростання національної активності свідчив про високий рівень політичної культури в Україні. Цього не могло бути без розвитку освіти й високого рівня писемності українців (були засновані Львівський університет і Києво-Могилянська академія).
Зі стилем бароко пов'язане широке коло явищ української культури Нового часу. Це й літературне бароко та виникнення національного театру, а також козацьке бароко, що проявилося, переважно, в архітектурному будівництві (Вознесенський собор у Переяславі-Хмельницькому та По-кровський собор у Харкові тощо).
Доля української культури в епоху Просвітництва була суперечливою. Україна поступово втрачала значення культурного провідника між Росією та Західною Європою. Переміщення культурного центру в Росію викликало масовий від'їзд культурної еліти з українських територій. Піднесення російської культури відбувалося і внаслідок занепаду української.
Зміною культурноїситуаціїзавершується період розвитку всієї ' давньої української культури, ідеологічною основою якої була релігія, а суспільною - військово-земельна аристократія 156
та міщанство. Церква вже не консолідувала суспільство, а це змушувало свідому частину українського суспільства шукати іншого варіанту для подальшого культурного розвитку народу. Колишню еліту було зденаціоналізовано. Відбувається перехід до нового етапу української культури зі світською і демократичною домінантою. Наступний етап розвитку української культури пов'язується з національно-культурним відродженням.
Українське національне відродження, попри регіональні особливості, характеризувало всеукраїнські перетворення. Процес українського національного відродження, зазвичай, поділяють на три етапи: збирання спадщини (академічний) - (кінець ХУШ -40-і pp. XIX століть); українофільський (культурницький) -(40-і pp. - кінець XIX ст.); політичний - (з кінця XIX ст.).
Істотний уплив на початок українського національного відродження справила революція у Франції, котра проголосила "права народів". Це стимулювало інтерес до неповторних рис своєї етнічної спільноти, таких як фольклор, історія, мова й література. Національному відродженню сприяло й поширення романтизму, який зруйнував зверхнє ставлення до народної культури, стверджуючи, що саме з народного джерела інтелектуальна еліта може черпати кращі зразки для своєї творчості.
Варто зауважити, що романтичне світобачення мусило завойовувати собі місце в душах людей у боротьбі з класицистичними вподобаннями творців Російської та Австрійської імперій, такими як: раціоналізм, одноманітність, універсальність і своєрідне уявлення про належний державний "порядок".
Отже, період українського національно-культурного відродження став часом принципової' реорганізації в розвитку української культури, часом небувалого злету творчої думки нашого народу. Воно дало людству таких геніїв, як: Т. Шевченко, І. Франко, М. Грушевський, М. Лисенко та ін. На жаль, творчість практично всіх діячів культури цієї доби ставала відомою широким колам української громадськості зі значним запізненням, а інколи так і лишалася невідомою внаслідок несприятливих суспільних умов. XX ст. почалося бурхливо та продовжилося, переважно, вороже щодо української національної культури. Однак усупереч грандіозним соціальним потрясінням, які принесло XX ст., подальший культурний поступ було гідно продовжено.
157