16.5. Способи створной і створно-линейной зарубок

Способи створної і створно-лінійної зарубок широко застосовують для виносу в натуру розбивочних осей будинків і споруд, а також монтажних осей конструкцій і технологічного встаткування.

Положення проектної точки С у способі створної засічки визначають на перетині двох створів, що задають між вихідними точками 1 – 1' и 2 – 2' (рис. 16.5). Створ задають звичайно теодолітом, що центрують над вихідним пунктом (наприклад 1), а зорову трубу орієнтують по візирній меті, відцентрированної на іншому вихідному пункті (у цьому випадку – 1'). Положення точки C фіксують у заданому створі.

Середня квадратична помилка створної засічки залежить від помилок побудови першого m_C1, і другого m_C2 створів, а також помилки фіксації

(16.37)

Основними помилками при побудові кожного зі створів є помилки положення вихідних точок, помилки центрування теодоліта й візирних цілей, помилка візування й зміни фокусування зорової труби при наведенні на візирну мету й на обумовлену точку, тобто

(16.38)

Рис. 16.5. Схеми розбивки способами створної (а) і створно-лінійної (5) зарубок

Помилки положення вихідних точок для завдання створу мають значення тільки в напрямку, перпендикулярному створу, тобто для кожного створу по одній з координат х або y. Їхній вплив визначається формулою

(16.39)

де d - відстань від точки установки теодоліта до обумовленої точки; S - відстань між вихідними точками (довжина створу).

Спільний вплив помилок центрування теодоліта й візирної мети виражається формулою

(16.40)

Аналізуючи формули (16.39) і (16.40), можна зробити висновок, що найменший вплив помилки вихідних даних і центрування роблять на положення обумовленої точки в середині створу. У міру наближення її до вихідних пунктів ці помилки зростають.

Помилку візування в кутовій або лінійній мері підраховують відповідно по формулах (16.1) і (16.2).

При побудові створу доводиться візувати двічі: спочатку на візирну мету, установлену на вихідній точці, потім на мету, що фіксує положення розбиває точки, що, у створі. В обох випадках лінійна величина помилки візування для обумовленої точки буде пропорційна відстані d від теодоліта до цієї точки. Отже, для створних побудов помилка візування (у мм) буде дорівнює

(16.41)

або з урахуванням формули (16.1)

(16.42)

При побудові створу доводиться візувати на точки, розташовані від теодоліта на різних відстанях, що приводить до необхідності міняти фокусування труби. Зміна ходу фокусуючої лінзи викликає зсув візирної осі труби й приводить до помилки, яку необхідно враховувати при точних роботах.

У сучасних високоточних теодолітах помилка через перефокусування труби приблизно дорівнює помилці візування. Тому для наближених розрахунків можна прийняти m_фок=m_виз. З обліком цього спільний вплив помилок візування й фокусування при створних побудовах може бути виражено формулою

(16.43)

Для приклада оцінимо точність розбивки проектного положення точки способом створної засічки, якщо точка перебуває посередині обох створів. Приймемо d=100 м, Г^x=25, m_x,y=5 мм, е=1 мм, m_ф=1 мм.

Тому що в кожному створі обумовлена точка перебуває в однакових умовах, то досить зробити розрахунок для одного створу. Використовуючи формулу (16.39), для помилок вихідних даних будемо мати

За формулою (16.40) для помилки центрування одержимо

На підставі формули (16.43) для помилок візування й фокусування запишемо

Загальна помилка розбивки з урахуванням помилок двох створів буде дорівнює

У наведеному розрахунку найбільш істотної виявилася помилка вихідних даних.

Створно-лінійний спосіб дозволяє визначити проектне положення точки, що виносить у натуру точки С (см. Рис. 16.5) шляхом відкладення проектної відстані d по створі АВ.

Середня квадратична помилка положення точки С у цьому способі може бути підрахована по формулах створної засічки (16.38) - (16.42) з обліком у вираженні (16.38) помилки m_d відкладення проектної відстані d.