11.2. Аналітичний метод зйомки

Горизонтальну зйомку виконують у масштабах 1:2000,1:1000 й 1:500. Зйомці підлягають фасади будинків і ситуація проїздів, а також внутріквартальна (внутрішньозаводська) забудова й ситуація. Зйомку роблять із ліній і точок теодолітних ходів знімального обґрунтування.

Результати зйомки відображають на схематичному кресленні - абрисі (рис. 11.1,11.2), на якому дається замальовка всіх контурів і предметів місцевості (наприклад, трамвайний шлях, канава, трамвайна щогла, будинку № 10,12, 14 кам'яні (к), житлові (ж), нежилі (н) і відповідні проміри).

Рис. 11.1. Приклад абрису

Абрис ведуть на щільному папері в довільному масштабі, але дотримуючись умовних знаків, прийнятих для складання плану. Прямі лінії вичерчують по лінійці, криві - від руки. Ситуацію вичерчують більше товстими лініями, допоміжні проміри - тонкими. При веденні абрису деякі деталі зображують в укрупненому масштабі. Перпендикуляри й засічки креслять пунктиром або тонкими суцільними лініями, довжини їх підписують у середині ліній або під ними. Відстані по лінії знімального ходу наростаючим підсумком підписують у підошов перпендикулярів або зарубок із протилежної сторони. При обмірюваннях напису розташовують перпендикулярно фасадної лінії. Нульовий відлік промірів по фасаду беруть від надійно визначеної точки, всі інші відліки записують наростаючим підсумком від нульового. Проміжні відліки беруть у дужки.

Зйомку виконують різними способами.

Спосіб перпендикулярів застосовують в основному для зйомки проїздів, коли знімальний хід проходить від фасадів не далі 8 м при зйомці в масштабі 1:2000, не далі 6м - у масштабі 1:1000 і не далі 4 м при зйомці в масштабі 1:500. Якщо довжина перпендикуляра більше зазначених розмірів, застосовують екер або підкріплюють промір по перпендикулярі ще зарубкою зі стрічки. При зйомці сталеву стрічку укладають по точках, відзначеним у створі лінії знімального теодолітного ходу за допомогою теодоліта.

Способом лінійних засічок стрічку, так само як і способом перпендикулярів, укладають у створі знімальної лінії. Від двох точок на стрічці, що відповідають цілим метрам і складових підстава приблизно рівностороннього трикутника, рулеткою вимірюють відстані до точки контуру, яку визначають. При цьому довжина зарубок не повинна перевищувати довжини рулетки. Для контролю роблять третій промір.

Способом кутової засічки може бути виконана зйомка недоступних точок. Засічки наносять не менш чим із трьох напрямків.

Спосіб полярних координат (див. рис. 11.2, а) застосовують для зйомки точок ситуації, вилучених від знімального ходу. Найчастіше цей спосіб застосовують при зйомці забудови, що знаходиться в середині кварталу, а також нетвердих контурів (границі угідь, кущі, дерева). Теодоліт встановлюють над відповідною точкою знімального ходу (наприклад, точка 2). Відстані від знімальної точки до точок ситуації (наприклад, ГК, кутів будинків) вимірюють мірним приладом або далекоміром, кути — при одному колі з орієнтуванням нульового штриха лімба на суміжну точку знімального ходу.

Рис. 11.2. Абриси зйомок, виконаних способами полярних координат (а) і створним (б)

По цьому напрямку (показано стрілкою) в абрисі роблять запис 0°0'. З напрямку полярного променя може бути зроблена зйомка ситуації, як з лінії знімального обґрунтування способом перпендикулярів і зарубок.

Створний спосіб (див. рис. 11.2, б), як правило, застосовують при зйомці ситуації в середині кварталу, коли зйомка основних контурів проведена. Створ може бути заданий продовженням лінії будинку; лінією, що з'єднує два твердих контури. Від лінії створу (наприклад, ВС) роблять зйомку ситуації способом перпендикулярів і лінійних зарубок (зйомка дерева, ГК). Відстань ВС вимірюють повністю.

Крім зйомки всіх точок ситуації зі знімальних ліній для уточнення плану, що становить, роблять обмірювання по фасадах всіх будов з архітектурними виступами, уступами, ґанками, сходами, приямками. Обмірювання роблять також по всіх заборах і границям між точками зламів. При наявності будинків зі складною конфігурацією роблять додаткові контрольні проміри між кутами. На перехрестях проїздів вимірюють діагональні відстані між кутами кварталів і ширину проїздів. Крім того, у характерних місцях вимірюють ширину між протилежними фасадами проїзду. Контрольні проміри роблять також і між знятими зі знімальної лінії оглядовими колодязями підземних комунікацій, щоглами, стовпами повітряних ліній зв'язку й між іншими точками ситуації.

Результати польових вимірів, відбиті в абрисі, використовують для складання топографічного плану, наносячи їх на планшет. Планшет являє собою тонкий аркуш фанери або алюмінію, обклеєний зверху креслярським папером. На планшеті попередньо розбивають координатну сітку квадратів зі стороною 10 см і загальним розміром 50 х 50 см. По координатах на планшет наносять пункти геодезичного й знімального обґрунтування. Правильність накладки пунктів контролюють по відстанях між ними. Розбіжності не повинні перевищувати 0,2 мм на плані. У кожного пункту пишуть його номер або назва, а також наносять оцінку пункту з округленням до сантиметрів.

Положення контурів ситуації визначають на планшеті по промірах, даним в абрисі. При цьому з урахуванням масштабу плану виконують ті ж побудови, що й при польових вимірах. Наприклад, якщо зйомка контуру велася способами перпендикулярів і лінійних зарубок, на планшеті за допомогою циркуля-вимірника також будують перпендикуляри й лінійні засічки; якщо застосовувався полярний спосіб, на планшеті відкладають полярні кути й відстані.

Як правило, висотну зйомку виконують методом геометричного нівелювання після того, як вся ситуація знята й нанесена на планшет.

Нівелювання починають із точок висотного знімального обґрунтування. На всіх характерних точках площі, яку нівелюють, але не рідше чим через 50 м при зйомці в масштабі 1:2000 й 20м - при зйомці в масштабі 1:500, визначають висоти знімальних точок (пікетів). Відстань від нівеліра до рейки не повинне перевищувати 150м. Положення пікетів на плані визначають по ситуації, для чого в поле використовують копію планової зйомки.

Вулиці (проїзди) нівелюють по поперечниках, що розбивають за допомогою рулетки через 20...40м. Крім того, поперечники розбивають у місцях перегину рельєфу, по осях пересічних вулиць й у місцях їхнього зламу. При нівелюванні поперечників визначають висоти фасадної лінії, бордюрного каменю тротуару, осі вулиці й інших характерних точок рельєфу, висоти землі у входів, порогів і підлог у будинках.