Глава 23 геодезичні роботи для земельного кадастру

23.1. Загальне поняття про земельний кадастр

Кадастр визначається як «систематизований звіт відомостей, що становить періодично або шляхом безперервних спостережень над відповідним об'єктом». Таким об'єктом у земельному кадастрі є земля, і всі що перебуває на ній, над нею й під нею. Існують різні формулювання й тлумачення поняття «земельний кадастр». Юридично ж у нашій країні воно визначено відповідною постановою Уряду Російської Федерації «як державну систему необхідних відомостей і документів про правовий режим земель, їхньому розподілі по власниках землі, землевласникам, землекористувачам й орендарям, категоріям земель, про якісну характеристику й народногосподарську цінність земель». Із цього визначення випливають завдання й зміст земельного кадастру.

Державний земельний кадастр ведеться з метою:

• своєчасного забезпечення органів державної влади й керування, підприємств, організацій, установ і фізичних осіб достовірною інформацією про земельні ресурси території;

• забезпечення обліку, раціонального використання й охорони земель;

• захисту прав землевласників, землекористувачів, орендарів;

• створення основи для встановлення нормативної ціни землі, земельного податку й орендної плати;

• збереження границь історичних землеволодінь, об'єктів історико-культурної спадщини.

Об'єктом державного земельного кадастру є всі землі території незалежно від форм власності, цільового призначення й характеру їхнього використання.

Ведення державного земельного кадастру містить у собі: збір, облік, обробку й аналіз земельно-кадастрової інформації, її зберігання, розробку рекомендацій зі зміни характеру правового стану земель і видачу інформації користувачам.

Базовою одиницею в кадастрі є ділянка. Ділянка обмежується площею з певним видом використання землі, або площею, що перебуває в руках одного або декількох осіб. Володіння може складатися з декількох ділянок.

У кадастрі про кожну ділянку записана інформація про його місце розташування, площі, вартості, наявності об'єктів нерухомості (будинку, будови, комунікації, дороги й т.п.), екологічному середовищу, кому ця ділянка належить або зданий в оренду й інші відомості природного, суспільного і юридичного характеру.

Інформація, що втримується в кадастрі, використається при проведенні державної земельної політики в таких питаннях, як, наприклад, перерозподіл земель, їхнє об'єднання, відвід і продаж, підтримка земельного ринку й т.п. Кадастрова інформація служить також для цілей оподатковування.

Кадастр може розрізнятися по своєму призначенню: міський, лісовий, водний і т.п. Особливо складним і значним по змісту й обсягу інформації є міський кадастр. Для міст характерна висока концентрація матеріальних ресурсів, складна соціальна й екологічна обстановка зі швидкоплинною зміною її в часі, різноманітність розв'язуваних на міських землях завдань.

Кадастрова інформація може бути представлена у вигляді книги, картотеки або автоматизованої (комп'ютерної) бази даних.

Історичні коріння виникнення кадастру йдуть у глибоку стародавність. Так, перші відомості про кадастрові роботи, проведених у Древньому Єгипті з метою обліку земель із вказівкою границь і площ ділянок, ставляться до 3000 року до в. е. Сам термін «кадастр» відбувається із часів римського правителя Августа (27 - 14 р. до н.е.), коли була затверджена одиниця обліку збору данини (податку) на землю й уведений перепис населення. У цей час кадастр ведеться у всіх країнах миру.

У Російській Федерації ведення кадастру законодавчо доручено Державної організації по земельних ресурсах і землевпорядженню і її підрозділам при місцевих органах державної влади.