10.3. Висотні геодезичні мережі

Державні висотні геодезичні мережі створюють для поширення по всій території країни єдиної системи висот. За початок висот у РФ і ряді інших країн прийнятий середній рівень Балтійського моря, визначення якого проводилося в період з 1825 р. до 1840 р. Цей рівень відзначений горизонтальною рисою на мідній металевій пластині, укріпленої в підвалині моста через обвідної канал у Кронштадті.

Між пунктами державних висотних геодезичних мереж високої точності (1-го класу) розміщають пункти висотних мереж нижчих класів (2, 3-го й т.д.). Якщо на малюнку, де розміщені пункти висотної мережі, з'єднати ці пункти лініями, вийдуть фігури, які називають ходами. Кілька пересічних ходів називають мережами. Як правило, мережі створюють із ходів, що прокладають між трьома або більше точками (рис. 10.2). У цілому точки (репери) висотних мереж, називаних нівелірними, досить рівномірно розподілені на території країни. У незабудованій території відстані між реперами коливаються в межах 5...7 км, у містах мережа реперів в 10 разів щільніше.

Рис. 10.2. Схема державної висотної мережі.

Для рішення обмеженого кола питань при дослідженнях, будівництві й експлуатації будинків і споруд створюють висотну мережу технічного класу.

Нівелірні мережі на будівельних майданчиках і при створенні зовнішніх розбивочних мереж створюють на базі планових мереж, тобто для частини планових мереж визначають висотні позначки.

Як правило, мережі утворять полігони з вузловими точками (загальними точками перетинання двох або більше ходів того самого класу). Кожен нівелірний хід опирається обома кінцями на реперів ходів більше високого класу або вузлові точки.

10.4. Знаки для закріплення геодезичних мереж

Точки геодезичних мереж закріплюються на місцевості знаками. По місцю розташування знаки бувають ґрунтові й стінні, закладені в стіни будинків і споруд; металеві, залізобетонні, дерев'яні, у вигляді відкраски й т.д.; по призначенню - постійні, до яких ставляться всі знаки державних геодезичних мереж, і тимчасові, установлювані на період досліджень, будівництва, реконструкції, спостережень і т.д.

Постійні знаки закріплюють підземними знаками - центрами. Конструкції центрів забезпечують їхня схоронність і незмінність положення протягом тривалого періоду часу. Як правило, підземний центр являє собою бетонний моноліт, що закладає нижче глибини промерзання ґрунту й не в насипний масив. У поверхні землі в моноліті встановлюють чавунну марку, на якій наносять центр у вигляді хреста або точки. Положенню цього центра відповідають координати X й Y і в багатьох випадках позначки Н.

Для того щоб з одного знака був видний інший (суміжний), над підземними центрами встановлюють зовнішній знак у вигляді металевих або дерев'яних трьох- або чотиригранних пірамід або сигналів.

Піраміди або сигнали мають висоту 3...30м і більше. Геодезичний сигнал 3 з підземним центром 2, столиком 5 для установки вимірювальних приладів і настилу 4 для роботи з його спостерігача зображені на Рис. 10.3.

Верх сигналу або піраміди закінчується візирною ціллю 6, на яку при вимірі кутів направляють зорову трубу теодоліта. На столик установлюють також відбивач, якщо вимірюють відстані між пунктами світловіддалеміром. Для супутникових вимірів сигнали й піраміди будувати не треба.

Як правило, пункти розбивочних мереж і мереж згущення закріплюють підземними центрами, такими ж як і пункти державних мереж. Тому що відстані між цими пунктами порівняно невеликі, оформлення їхніми зовнішніми знаками не потрібно. Іноді над ними встановлюють Г-образні металеві або дерев'яні віхи. У містах знаки оформляють у вигляді спеціальної надбудови на дахах будівель. Знаки можуть закладати в будинках і спорудах, у цьому випадку їх називають стінними.

Державні висотні мережі всіх класів закріплюють на місцевості ґрунтовими реперами. Стінні репери закріплюють у фундаментах стійких споруд - водонапірних вежах, капітальних будинків, кам'яних підвалин мостів і т.д. У стінних реперах (рис. 10.4, а) висоту визначають для центра отвору асферичної голівці.

Тимчасові знаки. Точки знімальних, а іноді й розбивочних мереж закріплюють тимчасовими знаками - дерев'яними або бетонними стовпами, металевими штирями, відрізками рейок і т буд. (рис. 10.4, а - з). Їх закріплюють у землі на глибину до 2 м. У верхній частини такого знака хрестом, точкою або рискою відзначають місце розташування центра або точки з висотною оцінкою.

При тривалості використання (більше 0,5 р.) тимчасові знаки закладають на глибину 0,5м (мінімальна відстань до підземних комунікацій від поверхні ґрунту прийнято 0,7м). При наявності твердого покриття й відсутності інтенсивного руху транспорту використовують штирі з відрізків арматур і труб, дерев'яні стовпчики (рис. 10.4, д - з). У процесі будівництва на зведених конструкціях і поблизу розташованих будинках висоти й створи осей фіксують відкрасками (рис. 10.4, до - м).

Рис.10.4. Знаки закріплення основних та головних розбивочних осей і позначок:

а - знак закріплення основних або головних розбивочних осей будинків висотою до п'яти поверхів, споруд висотою до 15м із тривалістю будівництва до 0,5 р., б - те ж, більше 0,5 р., в - те ж, із глибиною промерзання відповідно до таблиці, г - огородження знаків, д закріплення розбивочних осей на скелях й бетоні огородження у вигляді тура з каменів, е, ж, з - знаки закріплення осей й позначок лінійних споруд, і - знак закріплення осей й позначок дюбелями на будинках, твердих покриттях доріг, к - замальовка закріплення створу осі, л - те ж орієнтирною рискою, м - те ж, позначки; 1 - металевий стрижень, 2 - бетон, 3 - дерев'яна кришка, 4 - металева пластина, 5 - якір, 6 - пісок, 7 - анкер, 8 - дерев'яні металеві стовпи і поперечина, 9 - скельний ґрунт, бетон, 10 - замальовка перетинання осей, 11 - орієнтирна віха, 12 - поличка-карб на дерев'яному стовпі для установки рейки, 13 - дерев'яний стовп-репер, 14 - постійний знак - дерев'яний кіл, 15 - олівцева риса створу вісі й орієнтирної риски, 16 – закраска.