Глава 25 геодезичні роботи при дослідженнях і будівництві доріг і мостів

25.1. Камеральне трасування

Камеральне трасування виконують в основному на стадії проекту. При цьому використовують топографічні карти масштабу 1:25000 або 1:50000, фотосхеми, а також цифрову модель місцевості.

Трасування по топографічній карті залежно від умов місцевості виконують або способом спроб або побудовою лінії припустимого ухилу.

Спосіб спроб, застосовуваний у рівнинній місцевості, полягає в наступному. Між заданими точками намічають на карті найкоротшу трасу, по якій становлять поздовжній профіль із проектом лінії майбутньої дороги. На підставі аналізу поздовжнього профілю виявляють місця, у яких трасу доцільно зрушити вправо або вліво, щоб позначки місцевості збіглися із проектними. Ці місця знову трасують і становлять поліпшений проект траси.

В умовах місцевості зі складним рельєфом найпоширеніший прийом камерального трасування - побудова на топографічній карті в заданому напрямку лінії гранично припустимого ухилу для даної категорії траси. Для цього по карті даного масштабу 1: М и по висоті перетину рельєфу А визначають величину закладення а для гранично припустимого ухилу і_пред. Наприклад, для карти масштабу 1:25000 при h = 5м й i_пред=0,020а=5000:(0,020х25000)=10мм.

По знайденому закладенню а на карті виділяють ділянки, що відрізняються по характері трасування, так називані ділянки вільного й напруженого ходів. Ділянки місцевості, для яких середній ухил i_мeст більше гранично припустимого ухилу і_пред, називають напруженим ходом. Ділянки, де i_мeст менше і_пред називають ділянками вільного ходу.

На ділянці вільного ходу трасу намічають по найкоротшому напрямку, обходячи лише контурні перешкоди. При цьому, щоб подовження траси було мінімальним, кути повороту траси повинні бути не більше 15...25.

На ділянках напруженого ходу для дотримання граничного ухилу попередньо намічають лінію нульових робіт, для якої заданий проектний ухил витримують без пристрою насипів і виїмок (грабарств).

Наприклад, необхідно на карті із точки А (рис. 25.1) провести трасу до точки К с заданим гранично припустимим ухилом. Для цього, дотримуючись основного напрямку траси, із точки А розчином циркуля, рівним закладенню а, засікають сусідню горизонталь. З отриманої точки Б знову засікають цим же розчином циркуля точку В наступній горизонталі й т.д. При перетинанні ярів (ділянка ВГ) до тальвегу не спускаються, а переходять на іншу сторону, засікаючи однойменну горизонталь. Так само надходять при перетинанні рік, прагнучи, щоб траса була приблизно перпендикулярна напрямку плину ріки. У місцях, де відстань між горизонталями більше величини закладення (ділянка ГД), тобто і_мест менше і_пред, точки вибирають за принципом вільного ходу.

У такий спосіб одержують на карті точки А, Б, В, Г, Д, ..., К, твірну лінію нульових робіт. Однак лінія нульових робіт ще не може бути віссю майбутньої дороги, тому що сну складається з великої кількості коротких ланок, сполучення яких кривими неможливо через обмеження мінімальних радіусів. Тому лінію нульових робіт заміняють ділянками більше довгих прямих (спрямляють). Випрямлення викликає необхідність грабарств. Після випрямлення лінії нульових робіт транспортиром вимірюють кути повороту траси й, дотримуючи нормативних вимог, призначають радіуси кругових кривих.

Потім по трасі намічають положення пікетів і характерних точок рельєфу. Пікет - точка осі траси, призначена для закріплення заданого інтервалу. Характерні перегини рельєфу або контурні точки, що визначають пересічні трасою споруди, водотоки, границі вгідь, лінії зв'язку й т.д., називають

Рис. 25.1. Трасування заданим ухилом

плюсовими точками. Пікетаж траси - система позначення й закріплення її точок (розбивка пікетажу, побудова поздовжнього профілю й проектування профілю дороги розглянуті в § 12.3). Для того щоб не завантажувати креслення, розбивку пікетажу по карті роблять скорочено: через два або п'ять пікетів. Закріплення пікетів починають із нульового. Плюсові точки позначають по номері попереднього пікету й відстані до нього в метрах, наприклад, ПК2+35.7.

Позначки пікетів і плюсових точок знаходять інтерполяцією по горизонталях. По позначках і пікетажу будують поздовжній профіль місцевості по трасі, а потім, керуючись технічними нормативами, проектують профіль майбутньої дороги.

Трасування може бути виконане в декількох варіантах, з яких після складання поздовжнього профілю й проектування проектної лінії може бути обраний найкращий (оптимальний).

У цей час є автоматизовані системи проектування трас. Ці системи засновані на поданні всієї інформації про місцевості у вигляді цифрової моделі, застосуванні ЕОМ великої потужності для розрахунків і проектування варіантів і графобудівника для автоматичного складання проектної документації.