- •Геодезія
- •Зображення земної поверхні на площині (план, карта, профіль)
- •Виміри й побудови в геодезії
- •Масштаби зображення на площині
- •Розділ 2 орієнтування на місцевості
- •2.1. Азимути, румби, дирекційні кути й залежності між ними
- •Залежність між азимутами й румбами
- •2.2. Прилади для орієнтування на місцевості
- •Розділ 3 топографічні карти й плани
- •3.1. Розграфка й номенклатура
- •1: 100000 - 1: 10000 На аркуші
- •3.2. Картографічна проекція й система плоских прямокутних координат
- •3.3. Умовні знаки на планах і картах
- •3.4. Визначення координат, відстаней і кутів на планах і картах
- •Розділ 4 рельєф земної поверхні і його зображення
- •4.1. Форми рельєфу і його зображення
- •4.2. Зображення земної поверхні в цифровому виді
- •4.3. Вирішення завдань по картах і планах з горизонталями
- •Розділ 5 загальні відомості з теорії помилок вимірів
- •5.1. Види помилок вимірів
- •5.2. Властивості випадкових помилок
- •5.3. Середня квадратичhа, гранична й відносна помилки
- •5.4. Позначка точності результатів вимірів
- •5.5. Помилка функції обмірюваних величин
- •5.6. Нерівноточні виміри
- •5.7. Основні правила обчислень
- •Розділ 6. Вимірювання довжини ліній
- •6.1. Вимірювання довжини ліній вимірювальними приладами
- •6.2. Вимір довжини ліній віддалемірами
- •Розділ 7 нівелювання
- •7.1. Нівеліри, нівелірні рейки, милиці й башмаки
- •7.2. Способи нівелювання
- •7.3. Перевірки і юстирування нівелірів
- •7.4. Виробництво геометричного нівелювання
- •Розділ 8 кутові виміри
- •8.1. Принципи виміру кутів. Теодоліти
- •8.2. Штативи, візирні цілі й екери
- •8.3. Перевірки і юстировки теодолітів
- •8.4. Вимір горизонтальних і вертикальних кутів на місцевості
- •8.5. Теодолітні ходи
- •Розділ 9 сучасні геодезичні прилади
- •9.1. Лазерні геодезичні прилади
- •9.2. Електронні теодоліти й тахеометри
- •9.3. Прилади вертикального проектування
- •Розділ 10 геодезичні мережі
- •10.1. Загальні відомості про геодезичні мережі
- •10.2. Планові геодезичні мережі
- •10.3. Висотні геодезичні мережі
- •10.4. Знаки для закріплення геодезичних мереж
- •Розділ 11 топографічні зйомки
- •11.1. Зйомка й знімальне обґрунтування
- •11.2. Аналітичний метод зйомки
- •11.3. Тахеометрична зйомка
- •11.4. Нівелювання поверхні
- •11.5. Аерофототопографічна й фототеодолітна зйомки
- •12.2. Дослідження площинних споруд
- •12.3. Дослідження для лінійних споруд
- •12.4. Сучасні методи інженерних досліджень
- •Розділ 13 інженерно-геодезичні опорні мережі
- •13.1. Призначення, види й особливості побудови опорних мереж
- •13.2. Принципи проектування й розрахунок точності побудови опорних мереж
- •13.3. Тріангуляційні мережі
- •13.4. Трилатераційні мережі
- •13.5. Лінійно-кутові мережі
- •13.6. Полігонометричні мережі
- •13.7. Геодезична будівельна сітка
- •13.8. Висотні опорні мережі
- •13.9. Особливості закріплення геодезичних пунктів на території міст і промислових площадок
- •Глава 14 супутникові методи вимірів в інженерно-геодезичних роботах
- •14.1. Глобальні системи визначення місця розташування навстар і глонасс
- •14.2. Системи відліку часу й координат
- •14.3. Орбітальний рух супутників. Ефемериди
- •14.4. Виміру, виконувані супутниковими приймачами
- •14.5. Виправлення, що вводять у результати вимірів
- •14.6. Перетворення координат
- •Глава 15 загальні положення про геодезичний розбивочных роботах
- •15.1. Призначення й організація розбивочных робіт
- •15.2. Норми й принципи розрахунку точності розбивочних робіт
- •15.3. Винос у натуру проектних кутів і довжин ліній
- •15.4. Винос у натуру проектних позначок, ліній і площин проектного ухилу
- •Глава 16 способи розбивочних робіт
- •16.1. Основні джерела помилок при розбивочних роботах
- •16.2. Способи прямої й зворотної кутових зарубок
- •16.3. Спосіб лінійної засічки
- •16.4. Спосіб полярних координат
- •16.5. Способи створной і створно-линейной зарубок
- •16.6. Спосіб прямокутних координат
- •16.7. Спосіб бічного нівелювання
- •Глава 17 загальна технологія розбивочных робіт
- •17.1. Геодезична підготовка проекту
- •17.2. Основні розбивочні роботи
- •17.3. Закріплення осей споруд
- •Глава 18 геодезичні роботи при плануванні й забудові міст
- •18.1. Планування й проектування міської території
- •18.2. Складання й розрахунки проекту червоних ліній
- •18.3. Винесення в натуру й закріплення червоних ліній, осей проїздів, будинків і споруд
- •18.4. Складання плану організації рельєфу
- •18.5. Складання плану земляних мас
- •18.6. Винесення в натуру проекту організації рельєфу
- •Глава 19 геодезичні роботи при будівництві й експлуатації підземних комунікацій
- •19.1. Загальні відомості про підземні комунікації
- •19.2. Розбивка підземних комунікацій і геодезичні роботи при їхньому укладанні
- •19.3. Зйомка підземних комунікацій
- •19.4. Пошук підземних комунікацій
- •Глава 20 геодезичні роботи при будівництві цивільних будинків
- •20.1. Цивільні будинки й склад геодезичних робіт при їхньому зведенні
- •20.2. Геодезичні роботи при зведенні підземної частини будинків
- •20.3. Побудова базисних осьових систем і розбивка. Осей на вихідному обрії
- •20.4. Перенос осей й позначок на монтажні обрії
- •20.5. Геодезичні роботи при зведенні надземної частини збірних будинків
- •20.6. Геодезичні роботи при зведенні будинків з монолітного залізобетону й цегельних будинків
- •Глава 21 геодезичні роботи при будівництві промислових споруд
- •21.1. Розбивка промислових споруд
- •21.2. Розбивка й вивірка підкранових колій
- •21.3. Геодезичні роботи при будівництві споруд баштового типу
- •21.4. Геодезичні роботи при будівництві аес
- •Глава 22
- •22.2. Способи планової установки й вивірки конструкцій й устаткування
- •22.3. Способи вивірки прямолінійності
- •22.4. Способи установки й вивірки будівельних конструкцій й устаткування по висоті
- •22.5. Способи установки й вивірки конструкцій й устаткування по вертикалі
- •22.6. Особливості монтажу технологічного встаткування підвищеної точності
- •22.7. Система забезпечення геометричних параметрів у будівництві й порядок розрахунку їхньої точності
- •Глава 23 геодезичні роботи для земельного кадастру
- •23.1. Загальне поняття про земельний кадастр
- •23.2. Склад геодезичних робіт для кадастру
- •23.3. Способи й точність визначення площ земельних ділянок
- •23.4. Винос у натуру й визначення границь землекористування
- •Глава 24 спостереження за деформаціями споруд геодезичними методами
- •24.1. Види деформації й причини їхнього виникнення
- •24.2. Завдання й організація спостережень
- •24.3. Точність і періодичність спостережень
- •24.4. Основні типи геодезичних знаків й їхнє розміщення
- •24.5. Спостереження за опадами споруд
- •24.6. Спостереження за горизонтальними зсувами споруд
- •24.7. Спостереження за кренами, тріщинами й зсувами
- •24.8. Обробка й аналіз результатів спостережень
- •Глава 25 геодезичні роботи при дослідженнях і будівництві доріг і мостів
- •25.1. Камеральне трасування
- •25.2. Польове трасування
- •25.3. Відновлення дорожньої траси й розбивка кривих
- •25.4. Розбивка земляного полотна дороги
- •25.5. Розбивка верхньої будови дороги
- •25.6. Побудова бруківці розбивочної основи
- •25.7. Розбивочні роботи при зведенні опор і пролітних будов моста
- •Глава 26 геодезичні роботи при будівництві гідротехнічних споруд
- •26.1. Гідротехнічні споруди й склад геодезичних робіт при їхньому зведенні
- •26.2. Винос у натуру проектного контуру водоймища
- •26.3. Геодезичне обґрунтування для будівництва гідротехнічних споруд
- •26.4. Розбивочні роботи на площадці гідровузла
- •26.5. Геодезичне забезпечення монтажних робіт на гідровузлі
- •26.6. Геодезичні роботи при гідромеліоративному будівництві
- •Глава 27 геодезичні роботи при будівництві тунелів.
- •27.1. Загальні відомості про тунелі й способи їх споруди
- •27.2. Основні елементи траси тунелю
- •27.3. Аналітичний розрахунок траси тунелю
- •27.4. Схема побудови геодезичного обґрунтування траси тунелю
- •27.5. Передача координат і орієнтування геодезичного обґрунтування в підземних виробках
- •27.6. Передача відмітки в підземні вироблення
- •27.7. Геодезичне обґрунтування в підземних виробках
- •27.8. Геодезичні роботи при щитовій проходці
- •27.9. Геодезичні розбивочні роботи при підземному будівництві
- •Глава 28 геодезичне забезпечення будівництва ліній електропередач, зв'язку й магістральних трубопроводів
- •28.1. Повітряні лінії електропередач і зв'язку
- •28.2. Магістральні трубопроводи
- •Глава 29 виконавчі зйомки
- •29.1. Призначення й методи виконавчих зйомок
- •29.2. Виконавчі зйомки в будівництві
- •29.3. Складання виконавчих генеральних планів
- •Глава 30 організація інженерно-геодезичних робіт. Техніка безпеки
- •30.1. Організація геодезичних робіт у будівництві
- •30.2. Ліцензування геодезичних робіт
- •30.3. Стандартизація в інженерно-геодезичних роботах
- •30.4. Техніка безпеки при виконанні інженерно-геодезичних робіт
- •Глава 21. Геодезичні роботи при будівництві промислових споруд
- •Глава 22. Геодезичні роботи при монтажі будівельних конструкцій н технологічного встаткування
- •Глава 28. Геодезичне забезпечення будівництва ліній електропередач, зв'язку я магістральних трубопроводів........... 435
- •Глава 29. Виконавчі зйомки ............... 440
- •Глава 30. Організація інженерно-геодезичних робіт. Техніка безпеки..... 449
- •28,42 Уел кр -отт., 28,74 уч. Взд. Л. Тираж 10000 экз.
14.5. Виправлення, що вводять у результати вимірів
1. Виправлення за обертання Землі
Координати супутників обчислюють на певний момент часу щодо геоцентричної системи координат. За час поширення сигналу т від супутника до приймача внаслідок обертань Землі приймач переміститься на деяку величину. Тому що час поширення сигналу від супутника до приймача становить ≈0,07-0,08 с, Земля за цей час повернеться на кут ≈1,5", і приймач переміститься на 40 - 50 м (рис. 14.14). У зв'язку із цим виникає необхідність приведення координат супутника або приймача до єдиного моменту часу. Якщо координати приймача в момент випромінювання сигналу із супутника були X, Y, Z, а в момент прийому сигналу стали X’, Y’, Z’, то можна записати наступні співвідношення:
де =w0 - кут повороту Землі навколо осі обертання - за час поширення сигналу .
2. Виправлення за релятивістські ефекти
Необхідність введення виправлень за релятивістські ефекти пов'язана з тим, що основний годинник, що визначають шкалу часу системи GPS і годинники на супутнику розташовані в різних місцях з різними гравітаційними потенціалами й переміщаються з різними швидкостями. Релятивістські ефекти є причиною зсуву частот генераторів на супутниках (основна частота генератора супутника зміщається на величину 0,0045 Гц). Величина зсуву містить невеликий постійний компонент, що залежить від орбітальної висоти супутника й періодичний компонент. Постійна частина зсуву годин врахована в
Рис. 14.14. Зсув приймача за час розповсюдження сигналу
виправочному коефіцієнті годин супутника а1. Періодичну частину виправлення обчислюють за формулою:
Дрейф супутникових годин характеризується формулою:
Максимальна величина виправлення в супутникові годинники становить 70 наносекунд, а дрейф годин - 0,01 наносекунди.
3. Вплив іоносфери й тропосфери
У різних галузях науки й техніки атмосферу розділяють по висоті над поверхнею Землі на різні ділянки із самостійними назвами. У табл. 14.2 наведені основні принципи розподілу атмосфери на складові частини і їхні назви.
Таблиця 14.2
Висота, км |
Температура |
Іонізація |
Магнітне поле |
Умови поширювання електромагнітних хвиль |
Технічні характеристики |
100000 10000
1000 100
10
|
Термосфера Мезосфера
Стратосфера Тропосфера
|
Протосфера
Іоносфера
Нейтросфера
|
Магніто-сфера
_________
Динамосфера
|
Іоносфера
Тропосфера
|
Верхня атмосфера
Нижня атмосфера
|
Електромагнітні коливання поширюються в середовищі, що володіє дисперсією (залежності швидкості поширення від частоти коливань), володіють двома різними швидкостями поширення:
- фазовою швидкістю - швидкістю поширення фази несучої частоти;
- груповою швидкістю сигналу, що складає із групи хвиль (у нашому випадку сигналу, що модулює, - коду).
Співвідношення між груповою - vg, і фазовою vp швидкостями поширення електромагнітного коливання описується рівнянням Релея:
Відповіднi цим швидкостям групової й фазової показники переломлення зв'язані між собою наступними співвідношеннями:
(14.1)
Іоносфера має дисперсію для електромагнітних хвиль, тому при фазових вимірах для обчислення виправлень за вплив іоносфери використовують фазовий показник переломлення np, а при кодових вимірах - груповий - ng. Тропосфера не має яскраво виражену дисперсію для хвиль різночастотного діапазону, отже,
Показник переломлення прийнято описувати формулою:
де N - індекс переломлення в одиницях шостого знака.
Індекс переломлення для тропосфери NT у різночастотномy діапазоні описують двома компонентами: суха й волога:
де C1 = 77,6; C2 =3,73◦105; ND=77,6 суха компонента індексу
e
переломлення; NW=3,73◦105 -------- - волога компонента індексу
T2
переломлення; Т - температура Кельвіна.
Залежність індексу переломлення тропосфери від висоти при обчисленні виправлень у супутникові виміри прийнято описувати з використанням ефективних висот На й Нw (модель Хопфільда):
Зменшення індексу переломлення з висотою h над поверхнею Землі представляють у вигляді:
де Нd0 й Hw0,об - сухі й вологі компоненти індексу переломлення в точці стояння приймача.
Виправлення під час поширення сигналу в тропосфері обчислюються методом інтегрування:
де C - швидкість світла (м/с); C=299792458 м/с.
Інтегрування уздовж шляху поширення електромагнітних хвиль - завдання досить складна, тому часто користуються наближеними формулами для розрахунку виправлень:
де Е - кут піднесення супутника над горизонтом (у градусах) у точці стояння приймача:
де Т, Р и е - відповідно температура повітря (у градусах Кельвіна), тиск повітря й тиск водяних пар (у Гектопаскалях).
Іоносфера вносить істотно більші перекручування в результати вимірів, структура іоносфери більше складна й важко враховується. Вона характеризується електронною щільністю (кількістю електронів в одному кубічному метрі), що може мінятися в більших межах навіть протягом доби, тому що залежить від сонячного випромінювання, сонячної активності (кількості плям на Сонце), космічного випромінювання й деяких інших факторів. За станом іоносфери ведуть постійні спостереження, і її узагальнені характеристики передають у навігаційному повідомленні супутника.
Іоносферу ділять на чотири основних шари, які називають D, Е, F1! і F2. У табл. 14.3 наведені наближені характеристики шарів іоносфери.
Таблиця 14.3
Шар |
D |
E |
F1 |
F2 |
Висота шару |
60 – 90 |
85 – 140 |
140 – 200 |
200 – 1000 |
Електронна щільність ne (єл/м3) |
|
|
|
|
вдень |
102 – 104 |
105 |
5·105 |
106 |
вночі |
– |
2·103 |
1·103 |
3·105 |
Важливою характеристикою іоносфери (для опису поширення електромагнітних хвиль) є електронний зміст (electron contect) I:
Інтеграл містить загальна кількість електронів у стовпі площею 1 м2 і висотою стовпа, рівної відстані від супутника до приймача. Одиницею виміру є ТЕСU (Тоtal Electron Contect Unit):
Іоносфера має дисперсію для радіохвиль, і фазовий показник переломлення іоносфери характеризується формулою:
де е - заряд електрона; me - маса електрона.
Для практичних розрахунків звичайно використовують формулу:
Для більш строгого опису фазового показника переломлення іоносфери використовують ряд:
де С2=- 40,3.
Для обчислення групового показника переломлення необхідно знайти величину дисперсії:
і відповідно до формули (14.1) маємо:
ng=np-
або
ng=1-
У практичних розрахунках часто користуються наближеною формулою:
nп=1+
При фазових вимірах двочастотним приймачем з'являється можливість у значній мірі послабити вплив іоносфери, утворюючи нову комбінацію з результатів фазових вимірів на несучих частотах f1 і f2:
Максимальні помилки, які може вносити іоносфера у відстань між супутником і приймачем, розташованим у зеніті, наведені в табл. 14,4.
Таблиця 14.4
Частота |
Похибки (м) |
||
|
Першого порядку ƒ-2 |
Другого порядку ƒ-3 |
Третього порядку ƒ-4 |
L1 |
32.5 |
0.036 |
0.002 |
L2 |
53.5 |
0.076 |
0.007 |
L1 +L2 |
0.0 |
0.026 |
0.006 |
4. Вплив зашумлення сигналу
У зв'язку з тим, що в стандарт частоти супутника (10,23 Мгц) вносяться перекручування, що несе частота супутника також містить ці перекручування. Ця помилка може становити значну величину. На рис. 14.15 представлені результати досліджень впливу перекручування стандарту частоти супутника на результати обчислення відстані між супутником і приймачем. На рис. 14.16 представлені результати спільного впливу зашумлення стандарту частоти й ефемерид супутника.
Рис. 14.15. Вплив перекручування стандарту частоти
Вплив цих помилок може бути істотно ослаблене шляхом синхронізованих вимірів збільшень координат декількома приймачами. У зв'язку з тим, що російська система ГЛОНАСС не використає систему зашумлення сигналу, вона може мати переваги при геодезичних вимірах.
5. Вплив відбитих сигналів
При прийомі сигналу із супутника приймач може прийняти й сигнали, відбиті від поверхні Землі або навколишніх предметів (рис. 14.17). У результаті фазові виміри виробляються по сумарному сигналі, що має значні перекручування. Представимо основний сигнал із супутника у вигляді:
Рис. 14.16. Вплив перекручування сигналів
Рис.14.17. Вплив відбитих сигналів
і відбитий від місцевого предмета
де А - амплітуда сигналу, що надходить із супутника; kА- амплітуда відбитого сигналу; к - коефіцієнт відбиття (0<к<1); фD - фаза неспотвореного сигналу; + фD
+ фD - фаза Відбитого сигналу.
Сумарний сигнал буде мати вигляд:
При сильному відбитому сигналі (k — 1) максимальна величина перекручувань результатів фазових вимірі може досягати 90°, а в лінійній мері результати фазових вимірів можуть бути перекручені на 5 см. Наявність відбитих сигналів можна виявити при обробці результатів вимірів і виключити перекручені результати вимірі з розрахунків.