- •Геодезія
- •Зображення земної поверхні на площині (план, карта, профіль)
- •Виміри й побудови в геодезії
- •Масштаби зображення на площині
- •Розділ 2 орієнтування на місцевості
- •2.1. Азимути, румби, дирекційні кути й залежності між ними
- •Залежність між азимутами й румбами
- •2.2. Прилади для орієнтування на місцевості
- •Розділ 3 топографічні карти й плани
- •3.1. Розграфка й номенклатура
- •1: 100000 - 1: 10000 На аркуші
- •3.2. Картографічна проекція й система плоских прямокутних координат
- •3.3. Умовні знаки на планах і картах
- •3.4. Визначення координат, відстаней і кутів на планах і картах
- •Розділ 4 рельєф земної поверхні і його зображення
- •4.1. Форми рельєфу і його зображення
- •4.2. Зображення земної поверхні в цифровому виді
- •4.3. Вирішення завдань по картах і планах з горизонталями
- •Розділ 5 загальні відомості з теорії помилок вимірів
- •5.1. Види помилок вимірів
- •5.2. Властивості випадкових помилок
- •5.3. Середня квадратичhа, гранична й відносна помилки
- •5.4. Позначка точності результатів вимірів
- •5.5. Помилка функції обмірюваних величин
- •5.6. Нерівноточні виміри
- •5.7. Основні правила обчислень
- •Розділ 6. Вимірювання довжини ліній
- •6.1. Вимірювання довжини ліній вимірювальними приладами
- •6.2. Вимір довжини ліній віддалемірами
- •Розділ 7 нівелювання
- •7.1. Нівеліри, нівелірні рейки, милиці й башмаки
- •7.2. Способи нівелювання
- •7.3. Перевірки і юстирування нівелірів
- •7.4. Виробництво геометричного нівелювання
- •Розділ 8 кутові виміри
- •8.1. Принципи виміру кутів. Теодоліти
- •8.2. Штативи, візирні цілі й екери
- •8.3. Перевірки і юстировки теодолітів
- •8.4. Вимір горизонтальних і вертикальних кутів на місцевості
- •8.5. Теодолітні ходи
- •Розділ 9 сучасні геодезичні прилади
- •9.1. Лазерні геодезичні прилади
- •9.2. Електронні теодоліти й тахеометри
- •9.3. Прилади вертикального проектування
- •Розділ 10 геодезичні мережі
- •10.1. Загальні відомості про геодезичні мережі
- •10.2. Планові геодезичні мережі
- •10.3. Висотні геодезичні мережі
- •10.4. Знаки для закріплення геодезичних мереж
- •Розділ 11 топографічні зйомки
- •11.1. Зйомка й знімальне обґрунтування
- •11.2. Аналітичний метод зйомки
- •11.3. Тахеометрична зйомка
- •11.4. Нівелювання поверхні
- •11.5. Аерофототопографічна й фототеодолітна зйомки
- •12.2. Дослідження площинних споруд
- •12.3. Дослідження для лінійних споруд
- •12.4. Сучасні методи інженерних досліджень
- •Розділ 13 інженерно-геодезичні опорні мережі
- •13.1. Призначення, види й особливості побудови опорних мереж
- •13.2. Принципи проектування й розрахунок точності побудови опорних мереж
- •13.3. Тріангуляційні мережі
- •13.4. Трилатераційні мережі
- •13.5. Лінійно-кутові мережі
- •13.6. Полігонометричні мережі
- •13.7. Геодезична будівельна сітка
- •13.8. Висотні опорні мережі
- •13.9. Особливості закріплення геодезичних пунктів на території міст і промислових площадок
- •Глава 14 супутникові методи вимірів в інженерно-геодезичних роботах
- •14.1. Глобальні системи визначення місця розташування навстар і глонасс
- •14.2. Системи відліку часу й координат
- •14.3. Орбітальний рух супутників. Ефемериди
- •14.4. Виміру, виконувані супутниковими приймачами
- •14.5. Виправлення, що вводять у результати вимірів
- •14.6. Перетворення координат
- •Глава 15 загальні положення про геодезичний розбивочных роботах
- •15.1. Призначення й організація розбивочных робіт
- •15.2. Норми й принципи розрахунку точності розбивочних робіт
- •15.3. Винос у натуру проектних кутів і довжин ліній
- •15.4. Винос у натуру проектних позначок, ліній і площин проектного ухилу
- •Глава 16 способи розбивочних робіт
- •16.1. Основні джерела помилок при розбивочних роботах
- •16.2. Способи прямої й зворотної кутових зарубок
- •16.3. Спосіб лінійної засічки
- •16.4. Спосіб полярних координат
- •16.5. Способи створной і створно-линейной зарубок
- •16.6. Спосіб прямокутних координат
- •16.7. Спосіб бічного нівелювання
- •Глава 17 загальна технологія розбивочных робіт
- •17.1. Геодезична підготовка проекту
- •17.2. Основні розбивочні роботи
- •17.3. Закріплення осей споруд
- •Глава 18 геодезичні роботи при плануванні й забудові міст
- •18.1. Планування й проектування міської території
- •18.2. Складання й розрахунки проекту червоних ліній
- •18.3. Винесення в натуру й закріплення червоних ліній, осей проїздів, будинків і споруд
- •18.4. Складання плану організації рельєфу
- •18.5. Складання плану земляних мас
- •18.6. Винесення в натуру проекту організації рельєфу
- •Глава 19 геодезичні роботи при будівництві й експлуатації підземних комунікацій
- •19.1. Загальні відомості про підземні комунікації
- •19.2. Розбивка підземних комунікацій і геодезичні роботи при їхньому укладанні
- •19.3. Зйомка підземних комунікацій
- •19.4. Пошук підземних комунікацій
- •Глава 20 геодезичні роботи при будівництві цивільних будинків
- •20.1. Цивільні будинки й склад геодезичних робіт при їхньому зведенні
- •20.2. Геодезичні роботи при зведенні підземної частини будинків
- •20.3. Побудова базисних осьових систем і розбивка. Осей на вихідному обрії
- •20.4. Перенос осей й позначок на монтажні обрії
- •20.5. Геодезичні роботи при зведенні надземної частини збірних будинків
- •20.6. Геодезичні роботи при зведенні будинків з монолітного залізобетону й цегельних будинків
- •Глава 21 геодезичні роботи при будівництві промислових споруд
- •21.1. Розбивка промислових споруд
- •21.2. Розбивка й вивірка підкранових колій
- •21.3. Геодезичні роботи при будівництві споруд баштового типу
- •21.4. Геодезичні роботи при будівництві аес
- •Глава 22
- •22.2. Способи планової установки й вивірки конструкцій й устаткування
- •22.3. Способи вивірки прямолінійності
- •22.4. Способи установки й вивірки будівельних конструкцій й устаткування по висоті
- •22.5. Способи установки й вивірки конструкцій й устаткування по вертикалі
- •22.6. Особливості монтажу технологічного встаткування підвищеної точності
- •22.7. Система забезпечення геометричних параметрів у будівництві й порядок розрахунку їхньої точності
- •Глава 23 геодезичні роботи для земельного кадастру
- •23.1. Загальне поняття про земельний кадастр
- •23.2. Склад геодезичних робіт для кадастру
- •23.3. Способи й точність визначення площ земельних ділянок
- •23.4. Винос у натуру й визначення границь землекористування
- •Глава 24 спостереження за деформаціями споруд геодезичними методами
- •24.1. Види деформації й причини їхнього виникнення
- •24.2. Завдання й організація спостережень
- •24.3. Точність і періодичність спостережень
- •24.4. Основні типи геодезичних знаків й їхнє розміщення
- •24.5. Спостереження за опадами споруд
- •24.6. Спостереження за горизонтальними зсувами споруд
- •24.7. Спостереження за кренами, тріщинами й зсувами
- •24.8. Обробка й аналіз результатів спостережень
- •Глава 25 геодезичні роботи при дослідженнях і будівництві доріг і мостів
- •25.1. Камеральне трасування
- •25.2. Польове трасування
- •25.3. Відновлення дорожньої траси й розбивка кривих
- •25.4. Розбивка земляного полотна дороги
- •25.5. Розбивка верхньої будови дороги
- •25.6. Побудова бруківці розбивочної основи
- •25.7. Розбивочні роботи при зведенні опор і пролітних будов моста
- •Глава 26 геодезичні роботи при будівництві гідротехнічних споруд
- •26.1. Гідротехнічні споруди й склад геодезичних робіт при їхньому зведенні
- •26.2. Винос у натуру проектного контуру водоймища
- •26.3. Геодезичне обґрунтування для будівництва гідротехнічних споруд
- •26.4. Розбивочні роботи на площадці гідровузла
- •26.5. Геодезичне забезпечення монтажних робіт на гідровузлі
- •26.6. Геодезичні роботи при гідромеліоративному будівництві
- •Глава 27 геодезичні роботи при будівництві тунелів.
- •27.1. Загальні відомості про тунелі й способи їх споруди
- •27.2. Основні елементи траси тунелю
- •27.3. Аналітичний розрахунок траси тунелю
- •27.4. Схема побудови геодезичного обґрунтування траси тунелю
- •27.5. Передача координат і орієнтування геодезичного обґрунтування в підземних виробках
- •27.6. Передача відмітки в підземні вироблення
- •27.7. Геодезичне обґрунтування в підземних виробках
- •27.8. Геодезичні роботи при щитовій проходці
- •27.9. Геодезичні розбивочні роботи при підземному будівництві
- •Глава 28 геодезичне забезпечення будівництва ліній електропередач, зв'язку й магістральних трубопроводів
- •28.1. Повітряні лінії електропередач і зв'язку
- •28.2. Магістральні трубопроводи
- •Глава 29 виконавчі зйомки
- •29.1. Призначення й методи виконавчих зйомок
- •29.2. Виконавчі зйомки в будівництві
- •29.3. Складання виконавчих генеральних планів
- •Глава 30 організація інженерно-геодезичних робіт. Техніка безпеки
- •30.1. Організація геодезичних робіт у будівництві
- •30.2. Ліцензування геодезичних робіт
- •30.3. Стандартизація в інженерно-геодезичних роботах
- •30.4. Техніка безпеки при виконанні інженерно-геодезичних робіт
- •Глава 21. Геодезичні роботи при будівництві промислових споруд
- •Глава 22. Геодезичні роботи при монтажі будівельних конструкцій н технологічного встаткування
- •Глава 28. Геодезичне забезпечення будівництва ліній електропередач, зв'язку я магістральних трубопроводів........... 435
- •Глава 29. Виконавчі зйомки ............... 440
- •Глава 30. Організація інженерно-геодезичних робіт. Техніка безпеки..... 449
- •28,42 Уел кр -отт., 28,74 уч. Взд. Л. Тираж 10000 экз.
27.5. Передача координат і орієнтування геодезичного обґрунтування в підземних виробках
Орієнтування підземної геодезичної мережі, що складає в передачі дирекційного кута й координат з денної поверхні на горизонт підземних виробок, є однієї із самих відповідальних робіт, виконуваних при будівництві тунелів. В залежності від характеру з'єднання тунелю з поверхнею застосовують різні способи орієнтування.
При наявності виходів на денну поверхню через портали, штольні, похилі ходи, орієнтування виконують прокладеному полігонометричного ходу безпосередньо з поверхні у підземні вироблення.
При спорудженні тунелю через вертикальну шахту орієнтування мережі здійснюють двома групами способів, заснованих на фізичних і геометричних принципах. До першої групи відносять наступні способи: магнітний, поляризаційний, автоколімаційний, гіроскопічний; до другої групи; створу двох схилів і його модифікації, сполучного трикутника, двох шахт.
При виконанні магнітного орієнтування використовують теодоліт з бусоллю. На поверхні, на стороні полігонометрії визначають відмінювання магнітної стрілки, а в шахті з урахуванням відмінювання визначають по бусолі дирекційний кут. Спосіб застосовують для попереднього орієнтування, тому що помилка визначення дирекційного кута біля 1.
У способі поляризації світлового потоку застосовують спеціальне устаткування. На поверхні й у шахті встановлюють поляризатори, на яких фіксований напрямок поляризації світлових хвиль. Обертаючи верхній поляризатор навколо вертикальної осі, домагаються мінімуму освітленості в нижньому поляризаторі, що відповідає перпендикулярності їхніх площин поляризації. Визначивши від пунктів геодезичної основи дирекційний кут напрямку площини поляризації на поверхні, знаходять і дирекційний кут напрямку площини поляризації в шахті. При візуальній реєстрації помилка визначення дирекційного кута становить 1, при електронній реєстрації - 5 - 8".
В автоколімаційному способі напрямок у шахту передають за допомогою двох автоколімаційних теодолітів, установлюваних на поверхні й у шахті, і дзеркальних відбивачів, які розміщають уздовж стовбура. Помилка орієнтування становить 6 - 8".
Розглянуті фізичні способи поки ще не знайшли широкого застосування через складність виготовлення апаратури.
Гіроскопічний спосіб є одним із самих прогресивних способів автономного орієнтування. Цей метод дозволяє в будь-який час, на різній глибині й при довільній відстані від стовбура визначати азимут або дирекційний кут напрямку в підземних виробках. У цьому випадку також відпадає необхідність зупинки роботи в стовбурі або припинення підземних будівельних робіт на час орієнтування, як це робиться при інших видах орієнтування.
Гіроскопічне орієнтування виконують за допомогою гіротеодолітів або гіронасадок. Безпосередньо перед орієнтуванням і відразу після нього на лінії з відомим дирекційним кутом (сторона тріангуляції або лінія основний полігонометрії, розташованої поблизу стовбура, визначають постійне виправлення гіротеодоліта.
Постійне виправлення гіротеодоліта Д обчислюють за формулою
(27.22)
де αисх - дирекційний кут вихідного напрямку, по якому визначається постійне виправлення; αгир.исх. - азимут вихідного напрямку, певний гіротеодолітом; γисх - зближення меридіанів для вихідного напрямку; δисх - виправлення за відхилення стрімких ліній у вихідний напрямок.
Довжина сторони, використовуваної в якості вихідної для визначення постійного виправлення гіротеодоліта, повинна бути не менше 100м, а довжина обумовленої сторони - більше 30м. У підземних виробках визначають прямій і зворотний дирекційні кути, переставляючи гіротеодоліт з однієї кінцевої точки лінії полігонометрії на іншу.
При виконанні спеціальної програми гіроскопічного орієнтування високоточним гіротеодолітом можна визначити дирекційний кут напрямку із середньою квадратичною помилкою 5 - 10".
Всі геометричні способи засновані на застосуванні схилів, які опускаються з поверхні в підземні вироблення через стовбури, шпари великого діаметра й інші вертикальні проходки. Вага вантажу й діаметри дроту схилів установлюють залежно від глибини шахти. Для зменшення коливань схили поміщають у посудини з водою або маслом. Замість схилів іноді застосовують високоточні лазерні або оптичні прилади вертикального проектування.
Для передачі планових координат з поверхні в підземні вироблення використовують один схил. Від найближчих пунктів полігонометрії визначають координати схилу на поверхні й ці ж значення координат приписують нижній точці схилу. Необхідно відзначити, що навіть при застосуванні фізичних способів орієнтування передачу координат можна виконати лише за допомогою схилу або іншого виду вертикального проектування.
У способах передачі дирекційного кута використовують два схили, що відстоять друг від друга на можливо більшу відстань, що припустимо при вертикальній проходці.
Найбільше просто дирекційний кут передають способом створу двох схилів. У цьому способі на поверхні від пунктів полігонометрії виносять і закріплюють вісь I - II (рис. 27.10). Над пунктами, що закріплюють цю вісь, установлюють теодоліт і візирну мету. Теодоліт орієнтують по створі I - II й у цьому створі строго по теодоліті підвішують схили О1 і О2. У під земних виробках теодоліт установлюють у точці А на спеціальному столику, якому можна переміщати за допомогою мікрометерного пристрою.
Рис. 27.10. Схема орієнтування способом двох схилів
Переміщаючи теодоліт перпендикулярно створу схилів, установлюють його візирну вісь у цьому створі. Виміру роблять при двох колах багаторазово. Дирекційний кут передають на пункти підземної полігонометрії, наприклад АВ, поворотом теодоліта точно на 180°. Точність способу характеризується середньої квадратичною помилкою порядку 30". Основним джерелом помилок є хитання схилів. Для підвищення точності на відстані 1 - 2см від схилів закріплюють шкали з міліметровими розподілами. По шкалах беруть відліки, що відповідають крайнім положенням хитних схилів. Середнє значення приймають за положення схилу в спокійному стані. Потім теодоліт переміщають так, щоб його візирна вісь проходила через отримані середні значення відліків по шкалах. Таким чином, домагаються істотного підвищення точності до 6 - 8". На один зі схилів передають координати, для чого вимірюють на поверхні відстань l1. Для визначення координат точки У вимірюють відстані l2, l3 й l4.
Рис. 27.11. Схема орієнтування способом сполучного трикутника
Найбільше поширення одержав спосіб сполучного трикутника. У цьому способі в стовбур також опускають два схили O1 й О2(рис. 27.11). У точці А, закріпленої на поверхні біля стовбура, вимірюють кут α між напрямками на схили й примикаючий кут ω. Крім того, вимірюють відстань а між схилами й відстані b i с від теодоліта до кожного із двох схилів. Таким чином, на поверхні одержують трикутник АВС, у якому обмірювані три сторони й один кут. Цей горизонтальний трикутник називають сполучним трикутником. За результатами вимірів можуть бути обчислені значення двох інших кутів β и γ трикутника. Знаючи дирекційний кут напрямку АТ1 і значення примічного кута ω і користуючись кутами сполучного трикутника, можна одержати дирекційний кут лінії ВC, тобто площини, що проходить через схили.
У підземних виробках біля стовбура закріплюють точку А1. У цій точці вимірюють кути α1 і ω1, a також сторони а1, b1, c1 підземного сполучного трикутника. Приймаючи в підземних виробках дирекційний кут площини, що проходить через схили, за вихідний, за допомогою кутів підземного сполучного трикутника й примічного кута ω1 обчислюють дирекційний кут пристовбурної лінії А1M1 підземної полігонометрії. Всі виміри виконують при трьох положеннях схилу, зміщаючи їх за допомогою спеціальних пластин рівно на 15мм.
На поверхні точку А включають у хід підхідної полігонометрії й одержують її координати. Користуючись сторонами сполучних трикутників на поверхні й під землею, а також дирекційними кутами цих сторін, обчислюють координати точки А1 закріпленої в підземних виробках. При цих обчисленнях координати схилів, певні через сторони сполучного трикутника на поверхні, у підземних виробках приймають за вихідні.
Точність орієнтування багато в чому залежить від форми сполучного трикутника. Кути α й α1 не повинні перевищувати 2 — 3°, а відношення b/а й b1/a1 не повинні бути більше 1,5. При дотриманні всіх умов спосіб забезпечує середню квадратичну помилку передачі дирекційного кута порядку 8".
Коли в міру споруди тунелю виникає необхідність уточнення його орієнтування й з'являється можливість передачі координат у підземні вироблення, застосовують спосіб двох шахт. Сутність способу складається в порівнянні координат однієї й тієї ж точки, отриманих по підземному полігонометричному ходу й переданих з поверхні через шпару. По різностям координат обчислюють поздовжню й поперечні нев'язки. Лінійну величину поперечного нев'язання переобчислюють у кутову міру пропорційно загальній довжині підземного полігонометричного ходу й вводять у вигляді виправлення в примикаючий кут цього ходу. Поздовжнє нев'язання розподіляють у вигляді виправлень пропорційно довжинам ліній. За виправленим значенням дирекційних кутів і довжин ліній обчислюють виправлені значення координат підземного полігонометричного ходу.