Розділ 10 геодезичні мережі

10.1. Загальні відомості про геодезичні мережі

Для складання карт і планів, рішення геодезичних завдань, у тому числі геодезичного забезпечення будівництва, на поверхні Землі розташовують ряд точок, зв'язаних між собою єдиною системою координат. Ці точки маркірують на поверхні Землі або в будинках і спорудах центрами (знаками). Сукупність закріплюють на місцевості або будинках точок (пунктів), положення яких визначено в єдиній системі координат, називають геодезичними мережами.

Геодезичні мережі підрозділяють на планові й висотні: перші служать для визначення координат X й У геодезичних центрів, другі - для визначення їхніх висот Н.

Для обчислення планових координат вершин закріплених на місцевості точок необхідно знати елементи геометричних фігур і дирекційний кут сторони однієї з фігур і координати однієї з вершин. Для визначення висот пунктів (реперів) будують в основному мережі геометричного нівелювання. Використовують також метод тригонометричного нівелювання.

Мережі будують за принципом переходу від загального до частки, тобто від мереж з більшими відстанями між пунктами й високоточними вимірами до мереж з меншими відстанями й менш точних.

Геодезичні мережі підрозділяють на чотири види: державні, згущення, знімальні й спеціальні.

Державні геодезичні мережі служать вихідними для побудови всіх інших видів мереж.

10.2. Планові геодезичні мережі

Початком єдиного відліку планових координат у РФ служить центр круглого залу Пулковської обсерваторії в Санкт-Петербурзі.

Державні планові геодезичні мережі розділяють на чотири класи. Сучасна схема побудови державних планових геодезичних мереж методом тріангуляції наведена на рис. 10.1.

У цей час для побудови державних мереж використовують супутникові методи вимірів.

Із цією метою прийнята концепція побудови трьох рівнів державної геодезичної супутникової мережі. Ця концепція передбачає побудову:

- фундаментальної астрономо-геодезичної мережі (ФАГС);

- високоточної астрономо-геодезичної мережі (ВАГС);

- супутникової геодезичної мережі I класу (СГС-1). Фундаментальна АТС реалізується у вигляді системи закріплених на всій території Росії 50 - 70 пунктів із середніми відстанями між ними 700 - 800 км. Частина цих пунктів (10 - 15) повинні стати постійно діючими астрономічними обсерваторіями, які оснащені радіотелескопами для спостережень віддалених джерел радіовипромінювання (квазарів) і супутниковими приймачами ОРС-ГЛОНАС. Взаємне положення цих пунктів буде визначатися з погрішністю в 1 - 2 см.

Високоточна астрономо-геодезична мережа (ВАГМ) повинна замінити ланки тріангуляції I класу і являти собою однорідні по точності просторові побудови з відстанню між суміжними пунктами 150 - 300 м. Загальне число пунктів (ЗЧП) повинне становити 500 - 700, при цьому частина пунктів буде сполучена з пунктами (ФАГС). Взаємне положення таких пунктів буде визначатися супутниковими методами з відносною погрішністю 5 · 10 ˉ або 2 - 3 см.

Супутникова геодезична мережа I класу (СГС) повинна замінити тріангуляції I - II класу із середніми відстанями між пунктами 30 - 35 км, загальним числом 10 - 15 тисяч і середньої квадратичною помилкою взаємного положення 1 - 2 см. Побудова такої мережі передбачається здійснити протягом десяти найближчого років.

Мережі згущення будують для подальшого збільшення щільності (числа пунктів, що доводяться на одиницю площі) державних мереж.

Рис. 10.1. Схема побудови державних планових геодезичних мереж 1,2,3 і 4-го класів методом треангуляції.

Планові мережі згущення підрозділяють на 1-й й 2-й розряди.

Знімальні мережі - це теж мережі згущення, але із ще більшою щільністю. Із точок знімальних мереж роблять безпосередньо зйомку предметів місцевості й рельєфу для складання карт і планів різних масштабів.

Спеціальні геодезичні мережі створюють для геодезичного забезпечення будівництва споруд. Щільність пунктів, схема побудови й точність цих мереж залежать від специфічних особливостей будівництва.