- •Геодезія
- •Зображення земної поверхні на площині (план, карта, профіль)
- •Виміри й побудови в геодезії
- •Масштаби зображення на площині
- •Розділ 2 орієнтування на місцевості
- •2.1. Азимути, румби, дирекційні кути й залежності між ними
- •Залежність між азимутами й румбами
- •2.2. Прилади для орієнтування на місцевості
- •Розділ 3 топографічні карти й плани
- •3.1. Розграфка й номенклатура
- •1: 100000 - 1: 10000 На аркуші
- •3.2. Картографічна проекція й система плоских прямокутних координат
- •3.3. Умовні знаки на планах і картах
- •3.4. Визначення координат, відстаней і кутів на планах і картах
- •Розділ 4 рельєф земної поверхні і його зображення
- •4.1. Форми рельєфу і його зображення
- •4.2. Зображення земної поверхні в цифровому виді
- •4.3. Вирішення завдань по картах і планах з горизонталями
- •Розділ 5 загальні відомості з теорії помилок вимірів
- •5.1. Види помилок вимірів
- •5.2. Властивості випадкових помилок
- •5.3. Середня квадратичhа, гранична й відносна помилки
- •5.4. Позначка точності результатів вимірів
- •5.5. Помилка функції обмірюваних величин
- •5.6. Нерівноточні виміри
- •5.7. Основні правила обчислень
- •Розділ 6. Вимірювання довжини ліній
- •6.1. Вимірювання довжини ліній вимірювальними приладами
- •6.2. Вимір довжини ліній віддалемірами
- •Розділ 7 нівелювання
- •7.1. Нівеліри, нівелірні рейки, милиці й башмаки
- •7.2. Способи нівелювання
- •7.3. Перевірки і юстирування нівелірів
- •7.4. Виробництво геометричного нівелювання
- •Розділ 8 кутові виміри
- •8.1. Принципи виміру кутів. Теодоліти
- •8.2. Штативи, візирні цілі й екери
- •8.3. Перевірки і юстировки теодолітів
- •8.4. Вимір горизонтальних і вертикальних кутів на місцевості
- •8.5. Теодолітні ходи
- •Розділ 9 сучасні геодезичні прилади
- •9.1. Лазерні геодезичні прилади
- •9.2. Електронні теодоліти й тахеометри
- •9.3. Прилади вертикального проектування
- •Розділ 10 геодезичні мережі
- •10.1. Загальні відомості про геодезичні мережі
- •10.2. Планові геодезичні мережі
- •10.3. Висотні геодезичні мережі
- •10.4. Знаки для закріплення геодезичних мереж
- •Розділ 11 топографічні зйомки
- •11.1. Зйомка й знімальне обґрунтування
- •11.2. Аналітичний метод зйомки
- •11.3. Тахеометрична зйомка
- •11.4. Нівелювання поверхні
- •11.5. Аерофототопографічна й фототеодолітна зйомки
- •12.2. Дослідження площинних споруд
- •12.3. Дослідження для лінійних споруд
- •12.4. Сучасні методи інженерних досліджень
- •Розділ 13 інженерно-геодезичні опорні мережі
- •13.1. Призначення, види й особливості побудови опорних мереж
- •13.2. Принципи проектування й розрахунок точності побудови опорних мереж
- •13.3. Тріангуляційні мережі
- •13.4. Трилатераційні мережі
- •13.5. Лінійно-кутові мережі
- •13.6. Полігонометричні мережі
- •13.7. Геодезична будівельна сітка
- •13.8. Висотні опорні мережі
- •13.9. Особливості закріплення геодезичних пунктів на території міст і промислових площадок
- •Глава 14 супутникові методи вимірів в інженерно-геодезичних роботах
- •14.1. Глобальні системи визначення місця розташування навстар і глонасс
- •14.2. Системи відліку часу й координат
- •14.3. Орбітальний рух супутників. Ефемериди
- •14.4. Виміру, виконувані супутниковими приймачами
- •14.5. Виправлення, що вводять у результати вимірів
- •14.6. Перетворення координат
- •Глава 15 загальні положення про геодезичний розбивочных роботах
- •15.1. Призначення й організація розбивочных робіт
- •15.2. Норми й принципи розрахунку точності розбивочних робіт
- •15.3. Винос у натуру проектних кутів і довжин ліній
- •15.4. Винос у натуру проектних позначок, ліній і площин проектного ухилу
- •Глава 16 способи розбивочних робіт
- •16.1. Основні джерела помилок при розбивочних роботах
- •16.2. Способи прямої й зворотної кутових зарубок
- •16.3. Спосіб лінійної засічки
- •16.4. Спосіб полярних координат
- •16.5. Способи створной і створно-линейной зарубок
- •16.6. Спосіб прямокутних координат
- •16.7. Спосіб бічного нівелювання
- •Глава 17 загальна технологія розбивочных робіт
- •17.1. Геодезична підготовка проекту
- •17.2. Основні розбивочні роботи
- •17.3. Закріплення осей споруд
- •Глава 18 геодезичні роботи при плануванні й забудові міст
- •18.1. Планування й проектування міської території
- •18.2. Складання й розрахунки проекту червоних ліній
- •18.3. Винесення в натуру й закріплення червоних ліній, осей проїздів, будинків і споруд
- •18.4. Складання плану організації рельєфу
- •18.5. Складання плану земляних мас
- •18.6. Винесення в натуру проекту організації рельєфу
- •Глава 19 геодезичні роботи при будівництві й експлуатації підземних комунікацій
- •19.1. Загальні відомості про підземні комунікації
- •19.2. Розбивка підземних комунікацій і геодезичні роботи при їхньому укладанні
- •19.3. Зйомка підземних комунікацій
- •19.4. Пошук підземних комунікацій
- •Глава 20 геодезичні роботи при будівництві цивільних будинків
- •20.1. Цивільні будинки й склад геодезичних робіт при їхньому зведенні
- •20.2. Геодезичні роботи при зведенні підземної частини будинків
- •20.3. Побудова базисних осьових систем і розбивка. Осей на вихідному обрії
- •20.4. Перенос осей й позначок на монтажні обрії
- •20.5. Геодезичні роботи при зведенні надземної частини збірних будинків
- •20.6. Геодезичні роботи при зведенні будинків з монолітного залізобетону й цегельних будинків
- •Глава 21 геодезичні роботи при будівництві промислових споруд
- •21.1. Розбивка промислових споруд
- •21.2. Розбивка й вивірка підкранових колій
- •21.3. Геодезичні роботи при будівництві споруд баштового типу
- •21.4. Геодезичні роботи при будівництві аес
- •Глава 22
- •22.2. Способи планової установки й вивірки конструкцій й устаткування
- •22.3. Способи вивірки прямолінійності
- •22.4. Способи установки й вивірки будівельних конструкцій й устаткування по висоті
- •22.5. Способи установки й вивірки конструкцій й устаткування по вертикалі
- •22.6. Особливості монтажу технологічного встаткування підвищеної точності
- •22.7. Система забезпечення геометричних параметрів у будівництві й порядок розрахунку їхньої точності
- •Глава 23 геодезичні роботи для земельного кадастру
- •23.1. Загальне поняття про земельний кадастр
- •23.2. Склад геодезичних робіт для кадастру
- •23.3. Способи й точність визначення площ земельних ділянок
- •23.4. Винос у натуру й визначення границь землекористування
- •Глава 24 спостереження за деформаціями споруд геодезичними методами
- •24.1. Види деформації й причини їхнього виникнення
- •24.2. Завдання й організація спостережень
- •24.3. Точність і періодичність спостережень
- •24.4. Основні типи геодезичних знаків й їхнє розміщення
- •24.5. Спостереження за опадами споруд
- •24.6. Спостереження за горизонтальними зсувами споруд
- •24.7. Спостереження за кренами, тріщинами й зсувами
- •24.8. Обробка й аналіз результатів спостережень
- •Глава 25 геодезичні роботи при дослідженнях і будівництві доріг і мостів
- •25.1. Камеральне трасування
- •25.2. Польове трасування
- •25.3. Відновлення дорожньої траси й розбивка кривих
- •25.4. Розбивка земляного полотна дороги
- •25.5. Розбивка верхньої будови дороги
- •25.6. Побудова бруківці розбивочної основи
- •25.7. Розбивочні роботи при зведенні опор і пролітних будов моста
- •Глава 26 геодезичні роботи при будівництві гідротехнічних споруд
- •26.1. Гідротехнічні споруди й склад геодезичних робіт при їхньому зведенні
- •26.2. Винос у натуру проектного контуру водоймища
- •26.3. Геодезичне обґрунтування для будівництва гідротехнічних споруд
- •26.4. Розбивочні роботи на площадці гідровузла
- •26.5. Геодезичне забезпечення монтажних робіт на гідровузлі
- •26.6. Геодезичні роботи при гідромеліоративному будівництві
- •Глава 27 геодезичні роботи при будівництві тунелів.
- •27.1. Загальні відомості про тунелі й способи їх споруди
- •27.2. Основні елементи траси тунелю
- •27.3. Аналітичний розрахунок траси тунелю
- •27.4. Схема побудови геодезичного обґрунтування траси тунелю
- •27.5. Передача координат і орієнтування геодезичного обґрунтування в підземних виробках
- •27.6. Передача відмітки в підземні вироблення
- •27.7. Геодезичне обґрунтування в підземних виробках
- •27.8. Геодезичні роботи при щитовій проходці
- •27.9. Геодезичні розбивочні роботи при підземному будівництві
- •Глава 28 геодезичне забезпечення будівництва ліній електропередач, зв'язку й магістральних трубопроводів
- •28.1. Повітряні лінії електропередач і зв'язку
- •28.2. Магістральні трубопроводи
- •Глава 29 виконавчі зйомки
- •29.1. Призначення й методи виконавчих зйомок
- •29.2. Виконавчі зйомки в будівництві
- •29.3. Складання виконавчих генеральних планів
- •Глава 30 організація інженерно-геодезичних робіт. Техніка безпеки
- •30.1. Організація геодезичних робіт у будівництві
- •30.2. Ліцензування геодезичних робіт
- •30.3. Стандартизація в інженерно-геодезичних роботах
- •30.4. Техніка безпеки при виконанні інженерно-геодезичних робіт
- •Глава 21. Геодезичні роботи при будівництві промислових споруд
- •Глава 22. Геодезичні роботи при монтажі будівельних конструкцій н технологічного встаткування
- •Глава 28. Геодезичне забезпечення будівництва ліній електропередач, зв'язку я магістральних трубопроводів........... 435
- •Глава 29. Виконавчі зйомки ............... 440
- •Глава 30. Організація інженерно-геодезичних робіт. Техніка безпеки..... 449
- •28,42 Уел кр -отт., 28,74 уч. Взд. Л. Тираж 10000 экз.
13.7. Геодезична будівельна сітка
Будівельна сітка створюється в основному на промислових майданчиках й є основою для розбивочних робіт, монтажу технологічного устаткування й виробництва виконавчих зйомок.
Характерною рисою будівельної сітки як інженерно-геодезичної мережі є розташування пунктів, що утворять сітку квадратів або рідше прямокутників, сторони яких паралельні осям проектованих споруд або осям розташування технологічного устаткування. Таким чином, будівельна сітка являє собою закріплену на місцевості систему прямокутних координат, що полегшує прив'язку осей споруд і виробництво розбивочних робіт.
На відміну від інших видів опорних мереж точну конфігурацію й розташування пунктів будівельної сітки проектують заздалегідь. Проектування виконують на генеральному плані майбутнього споруди. При цьому місця розташування пунктів будівельної сітки намічають таким чином, щоб забезпечити схоронність найбільшого їхнього числа в процесі виробництва будівельних робіт на площадці.
Залежно від призначення будівельної сітки й типу споруджуваного об'єкта довжину сторони квадрата сітки приймають від 100 до 400м. Найбільше поширення одержала сітка зі стороною 200 м. У цехових умовах для розміщення технологічного встаткування сітку проектують зі стороною 10 - 20м.
При створенні будівельної сітки використовують приватну прямокутну систему координат. Початок цієї системи вибирають таким чином, щоб всі пункти будівельної сітки мали позитивні значення абсцис й ординат. Координатні осі в більшості випадків позначають буквами А і В. Для позначення номера пункту до букв додають індекс, що вказує число сотень метрів по осі абсцис або ординат. Так, наприклад, номер пункту, позначений АЗ/В5, буде вказувати, що цей пункт має координати: X=300 м, Y=500 м. Для точок, координати яких не кратні 100м, запис їхніх позначень роблять подібно пікетажним; наприклад, запис А14 + 25,65/58 + 30,50 буде означати, що точка має координати Х= 1425,65м, Y=830,50м.
Вимоги до точності побудови будівельної сітки визначають виходячи з її призначення. Досвід будівництва великих промислових комплексів показує, що в більшості випадків для виконання основних розбивочних робіт і виконавчих топографічних зйомок у масштабі 1:500 помилки у взаємному положенні суміжних пунктів будівельної сітки в середньому повинні становити 1:10000 або 2см для відстаней між ними в 200м. Прямі кути сітки повинні бути побудовані із середньої квадратичною помилкою 20".
Винос у натуру будівельної сітки з дотриманням (у межах заданої точності) намічених місць розташування її вершин роблять у кілька етапів.
Спочатку виносять у натуру вихідні напрямки. На одному з них вибирають дві точки А і В (рис. 13.5), координати яких визначають графічно й, використовуючи координати пунктів планової основи, як правило наявних у районі будівництва, вирішують зворотні геодезичні завдання й обчислюють полярні координати S1 і S2, β1 й β2. Для виключення грубих помилок доцільно винести в натуру третю точку C по елементах S3, β3. Після закріплення точок А, B i С на місцевості вимірюють кут ВАС, по відхиленню якого від 90° можна судити про точність виконаних робіт.
Тому що координати точок А, В, З визначалися по генплану графічно, то точність їх виносу в натуру складе близько 0,2 - 0,3 мм на плані. Але це не грає істотної ролі, тому що на цю величину зміститься весь комплекс проектованих споруд.
Однак таким способом не можна виносити в натуру будівельну сітку при реконструкції або розширенні споруджуваного підприємства. У цьому випадку нову будівельну сітку варто розвивати
Рис. 13.5. Схема виносу в натуру вихідних напрямків будівельної сітки
як продовження існуючої. Якщо знаки побудованої (старої) сітки не збереглися, варто відновити на місцевості основні осі існуючих цехів або установок, з якими технологічно зв'язані знову створювані споруди, і вже від них (як від вихідних напрямків) розбивати нову будівельну сітку.
Від винесеного й закріпленого в натурі вихідного напрямку виконують детальну розбивку будівельної сітки осьовим способом і способом редукування.
При осьовому способі розбивки будівельну сітку відразу будують на місцевості з розрахунковою точністю шляхом точного відкладення проектних елементів. Для цього, опираючись на закріплені вихідні напрямки, прагнуть винести два взаємно перпендикулярних напрямки АВ й АС, що перетинаються приблизно в середині майданчика (рис. 13.6). Тому що вихідні напрямки винесені в натуру з невеликою точністю, то кут ВАС може значно відрізнятися від прямого. Вимірюють кут β двома-трьома прийомами теодолітом типу 2Т2 й, обчисливши величину відхилення його від прямого кута ∆β=90° — β, виправляють положення точок В і С лінійними виправленнями ∆ SВ і ∆ SС, щоб напрямку АВ й АС стали строго перпендикулярними. Виправлення обчислюють по формулах
(13.30)
причому відстані АВ1 й АС1 беруть із генплану з точністю до 1 м. Виправлене положення точок В і С закріплюють на місцевості і уздовж цих осей відкладають у створі по теодоліті відрізки, рівні довжинам сторін сітки. Виміру виконують рулетками або стрічками з натягом по колах з урахуванням виправлень за температуру, нахил, компарування. Доцільно застосовувати електронні тахеометри, що дозволяють швидко обчислювати горизонтальні прокладання з урахуванням всіх виправлень. Закінчивши розбивку в кінцевих пунктах Р, ДО, ПРО, Е, будують на них прямі кути й продовжують розбивку по периметрі сітки. Після цього тимчасові знаки заміняють на постійні. Потім по створах між відповідними пунктами основних чотирьох полігонів розбивають і закріплюють пункти, що заповнюють, сітки.
Рис. 13.6. Схема розбивки будівельної сітки осьовим способом
Якщо майданчик невелика, а розбивку вершин сітки роблять із високою точністю, то отримані координати вершин сітки будуть незначно відрізнятися від проектних. Однак при розбивці сіток більших розмірів важко з високим ступенем точності виконати розбивку й урахувати всі виправлення при відкладанні довжин ліній. У результаті цього фактичні результати можуть істотно відрізнятися від проектних, що викличе певні утруднення при розбивці споруд. Тому застосовувати осьовий спосіб доцільно на невеликих майданчиках або там, де точність розбивочних робіт невелика й відхиленням координат пунктів сітки від них проектних значень у межах 3 - 5 см можна зневажити.
Для проектування розбивочних робіт зручніше мати таку сітку, координати пунктів якої практично не відрізняються від проектних. Це можна одержати при побудові сітки способом редукування.
При способі редукування сітку спочатку будують із точністю 1:1000 - 1:2000 відповідно до проекту на всій площадці й закріплюють тимчасовими знаками. Потім створюють на площадці планові мережі й визначають точні координати всіх закріплених тимчасовими знаками пунктів сітки.
На більших майданчиках планові мережі будують у кілька етапів. Як головна основа можуть служити мережі тріангуляції, трилатерації, світловіддалемірної полігонометрії або лінійно-кутові мережі.
Пункти головної основи прагнуть розташувати по кутах майданчика; між ними по периметрі прокладають ходи першого порядку, між якими розвивають ходи другого порядку.
Найбільш ефективним методом визначення координат пунктів будівельної сітки першого порядку є світловіддалемірна полігонометрія.
Координати пунктів у мережах, що заповнюють, можуть визначатися різними методами: ходами полігонометрії (світловіддалемірної, траверсної, короткобазисної), тріангуляцією, без діагональними чотирикутниками, лінійними зарубками, кутовими двох-фігурними зарубками проф. А. І. Дурнєва й ін.
Для створення мереж другого порядку особливо ефективним є метод чотирикутників без діагоналей.
Положення пунктів, що заповнюють, будівельної сітки може бути отримане на місцевості також способом створів з пунктів основних полігонів.
Тому що попередня розбивка будівельної сітки виробляється з точністю порядку 1:1000 - 1:2000, те після зрівняння координати пунктів сітки будуть істотно відрізнятися від їхніх проектних значень. Щоб знайти на місцевості проектне положення пунктів, виконують редукування. По фактичних і проектних координатах шляхом рішення зворотних геодезичних завдань визначають кутові β і лінійні l елементи редукцій
Рис. 13.7. Схеми редукування пунктів будівельної сітки (а) і закріплення пункту постійним знаком (б)
(рис. 13.7) і відкладають їх від тимчасових знаків. Для редукування складають розбивочне креслення, на яке виписують дирекційні кути всіх напрямків й елементи редукцій.
Редукування виконується в такий спосіб. Над тимчасовим знаком, наприклад А', установлюється й приводиться в робоче положення теодоліт. Від напрямку А'В’ відкладається кутовий елемент редукції βА і фіксується напрямок А'А. Уздовж цього напрямку за допомогою рулетки відкладається лінійний елемент редукції lA. Таким чином, на місцевості буде визначене положення точки А, координати якої відповідають проектним значенням. Аналогічним образом редукують всі пункти будівельної сітки.
Відредуковані пункти сітки закріплюють постійними знаками, що представляють собою залізобетонні моноліти або забетоновані відрізки рейок, металевих труб і т.п. із привареними зверху марками або металевими пластинами розміром 200x200 мм. Щоб при закладці постійного знака не втратити положення відредукованого пункту, надходять у такий спосіб. Перед установкою знака положення пункту фіксують двома створами 1 й 2 на колах. Після установки знака по мітках на верхніх торцях колів натягають струни (лісочку) і відновлюють на знаку положення вершини сітки.
Після закріплення сітки постійними знаками необхідно виконати контрольні виміри. Лінійні виміри роблять вибірково. Звичайно перевіряють довжину окремих сторін сітки в найбільш слабких місцях (між ходами другого порядку). Контрольні кутові виміри виконують на пунктах, розташованих у шаховому порядку, з таким розрахунком, щоб охопити всі сторони сітки.
Під впливом неминучих помилок вимірів контрольні проміри будуть відрізнятися від теоретичних. Ці відхилення не повинні перевищувати 20 мм у довжинах сторін, 40" - у прямих кутах.
Якщо в результатах контрольних промірів промахів не виявлено, то надалі при розбивці споруд приймають координати пунктів сітки, рівними проектним, а кути між сторонами - прямими.
По пунктах будівельної сітки прокладають ходи нівелювання III - IV класів. У цьому випадку будівельна сітка є висотною основою.