3.3. Розробка бізнес-ідеї

Існує два уявлення про інновації, два типи інновацій: (1) більш вузький тип технічних інновацій - нові рішення щодо виробів різних галузей, матеріалів і технологій; (2) більш широкий тип інновацій, що додає до першого інновації організаційно-управлінського, бізнесового, маркетингового (включно із логістикою) та сервісного характеру. Якщо перший забезпечує науково-технічний прогрес, створює базу економіки, то другий, що називається інноваційним бізнесом, забезпечує рух усієї економіки.

При побудові моделі інноваційного бізнесу ми спочатку маємо справу з бізнес-ідеєю. Бізнес-ідея відіграє роль місії компанії на початковому етапі нового підходу до бізнесу, коли старі ідеї припиняють працювати. Її розробка - також дуже складне завдання. Процес його вирішення розділяється на ряд проміжних рішень - прототипів майбутньої бізнес-ідеї. Загальний процес розробки бізнес-ідеї закладений у класичній схемі прийняття управлінських рішень, але він має деякі специфічні особливості щодо радикальних інноваційних продуктів, і тому до нього потрібен особливий підхід. Процес складаєтьмя із семи етапів.

Етап 1 - аналіз стратегічної ситуації. Спочатку здійснюється аналіз вихідної ситуації галузі та компанії, оцінюється положення останньої, тобто визначається стратегічна позиція, яку вона займає.

Етап 2 - виявлення проблем. Виявляються проблеми розвитку компанії і галузі в цілому, виділяються найважливіші з них.

Етап 3 - з'ясування протиріч розвитку. Далі з'ясовуються протиріччя їх розвитку, описуються протилежні оцінки, думки, підходи до рішення.

Етап 4 - акумулювання і вивчення «сигналів рішень». Акумулюються й аналізуються різні тенденції, різний досвід, різні напрями, що мають відношення до вирішення встановлених проблем. Усе це можна назвати «сигналами рішення».

Етап 5 - зародження ідеї бізнесу. Починає складатися ідея нового бізнесу.

Етап 6 - розробка концепції реалізації нової ідеї. Це дозволяє перейти до розробки концепції реалізації бізнес-ідеї.

Етап 7 - формулювання бізнес-ідеї. Формулювати бізнес-ідею бажано після того, як намічено орієнтири її реалізації. Це останній етап розробки бізнес-ідеї.

Таким чином, утворюється ланцюжок проміжних рішень завдання розробки інноваційної бізнес-ідеї: аналіз ситуації та оцінка стратегічної позиції - постановка проблеми розвитку – з’ясування протиріч розвитку - вивчення сигналів рішення - зародження бізнес-ідеї - розробка концепції -формулювання бізнес-ідеї, рис. 3.3.

Рис. 3.3. Процес вирішення завдання розробки інноваційної бізнес-ідеї

Практичний приклад створення бізнес-ідеї Ніколаса Хаєка. На початку 80-х років минулого століття Н. Хаєка, відомого в Європі консультанта, знаного тим, що він запропонував оригінальні рішення виходу із кризи багатьом компаніям, запросили в галузь виробництва швейцарських годинників. Його великим плюсом було те, що він раніше не працював у цій галузі промисловості і його погляд на ситуацію не був зумовлений досвідом і успіхом у даній галузі.

Проаналізувавши стратегічну ситуацію в галузі (1), він виявив проблеми, які слід було подолати (2). По-перше, Швейцарія програвала конкурентну боротьбу японцям. По-друге, протиріччя полягало в тому, що галузь перебудовуватися не бажала і ніяких нововведень не передбачалося. Все у Швейцарії було орієнтоване на високу якість, технологію, майстерність, тобто на продукт і виробництво. У цьому полягало ще одне протиріччя. Усі бізнес-моделі, які Н. Хаєк проаналізував, мали кілька спільних характеристик. Вони дозволяли забезпечувати споживачів функціональністю або розкішшю, при цьому основна увага приділялася виробництву годинників, а не їхньому маркетингу (3). Пошук нових масштабних можливостей спрямував Н. Хаєка у галузь далеку від традиційних аспектів професійної майстерності, технології, активів, дистриб'юторських відносин. Він привів його до інших очевидних реалій, пов'язаних зі споживчою поведінкою, споживчими перевагами і споживчими емоціями.

Сигнали, які Н. Хаєк намагався зафіксувати, генерувалися не стільки у світі виробничих технологій, скільки у світі моди і стилю. Це пояснювалося тим, що на початку 80-х років стали активно розвиватися різні творчі організації, які намагалися виявити мінливі зразки споживчого стилю і вплинути на них (4).

Н. Хаєк розпочав із проблем, що стосуються споживача, а не продукції. Він заснував свою компанію, метою якої було, насамперед, посилення емоційного аспекту пропонованих споживачам годинників, а не забезпечення високої якості (5). Виявилося, що у годинниковій галузі можна покластися на підходи, що використовуються у світі моди, тобто підходити до годинників, як до сережок або краваток. У цьому випадку вони могли б стати символом унікальності їх власника, підкреслювали б його індивідуальність. Після розробки концепції цієї ідеї (6) Н. Хайек сформулював свою бізнес-ідею (7). Кінцевим результатом його досліджень став універсальний продукт із унікальним посланням споживачеві: «Висока якість, низькі ціни, провокативність і радість життя».