13 Бер 2012 поняття права інтелектуальної власності

На початку XIV століття в Англії з’явився документ «Привілеї», він видавався королем і засвідчував право особи-автора на користування певними результатами інтелектуальної діяльності (ремеслом чи промислом).

Перші патентні закони з’явилися між в кінці XVIII - початку XIX століть: США та Франція – 1790 рік, Росія – 1812 рік. Вони стосувалися винаходів.

У сфері авторського права перший закон з’явився у 1710 році – «Статут Королеви Анни» – він за­­­безпечував автору право друкувати і публікувати книгу протягом 14 років.

У 1886 році прийнято Бернську конвенцію про охорону художніх та літературних творів. У 1828 році – перший авторський закон в Росії (про літературні твори). 1843-1848 – закони про право на музичні та художні твори. 1911 – закон «Положення про авторське право». 1973 – Радянський Союз стає учасником Женевської конвенції про авторське право.

Право інтелектуальної власності – право особи на результати інтелектуальної і творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений цим кодексом чи іншими законами. В об’єктивному значення право інтелектуальної власності – сукупність правових норм. В суб’єктивному – особисті немайнові та майнові права, що належать творцеві об’єкта інтелектуальної власності.

Зміст права інтелектуальної власності складають:

• право володіння;

• право користування (отримувати все корисне);

• право розпорядження.

Види права інтелектуальної власності (за об’єктами):

• авторське право і суміжні права – комплекс відносин, які виникають у зв’язку зі створенням і використанням літературних, музичних творів;

• право на об’єкти промислової власності (твори людини, які використовуються в промисловості);

• право на нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності (право на сорти рослин, породи тварин, ноу-хау);

Види права інтелектуальної власності (за типом прав):

• майнові права на об’єкти інтелектуальної власності (право користуватися, забороняти або дозволяти користування об’єктом інтелектуальної власності);

• немайнові права на об’єкти інтелектуальної власності (право на ім’я, тобто включення в список авторів).

Джерела правового регулювання права інтелектуальної власності – об’єктивна форма існування правових норм.

Види джерел права інтелектуальної власності:

• нормативні акти (закони України, підзаконні нормативні акти);

• міжнародно-правові акти;

• правовий звичай (усталене правило);

• судова практика.

Основні законодавчі акти України – Конституція України (статті 41, 54) та Цивільний кодекс (розділ 4 – «Право інтелектуальної власності»), а також указ Президента від 2001 року «Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні».

Підзаконні нормативні акти – акти, що видаються державними органами і деталізують положення законів (укази Президента та ін.).

Основні конвенції:

• Паризька – охорона промислової власності (1883 рік);

• Бернська – охорона літературних творів;

• Римська – права виробників фонограм та організації мовлення;

• конвенція «Про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності» (1967).