2. Співвідношення категорій: способи захисту цивільних прав та правові наслідки порушення зобов'язання

У більшості способи захисту цивільних прав та інтересів співпадають з правовими наслідками порушення зобов'язання (санкціями), оскільки вони одночасно й захищають потерпілу від правопорушення особу та є негативними наслідками для правопорушника. Способи захисту спрямовані, головним чином, на забезпечення недоторканності прав учасників цивільних правовідносин і компенсацію порушених прав потерпілої особи, а правові наслідки порушення зобов'язання (санкції), крім того, – на покарання винних і запобігання правопорушенням. Для санкцій характерним є те, що вони є наслідками неправомірної поведінки правопорушника, тобто, спрямовані проти порушника.

Поняття «способи захисту» ширше поняття «санкції» або «правові наслідки порушення зобов'язання». Способи захисту спрямовані на захист постраждалої особи, у той само час як санкції спрямовані на правопорушника. У складі способів захисту цивільних прав, окрім цивільно-правових санкцій, існують ще організаційно-превентивні заходи (визнання права, встановлення сигналізації та інші заходи самозахисту тощо). Характерною ознакою цих заходів є те, що вони не є договірними.

Перелік правових наслідків порушення зобов'язання, що міститься у ст. 611 ЦК, не можна вважати вичерпним, тому що законодавець при наведенні його застосував слово “зокрема”, та до цих наслідків можна додати перевід на акредитивну форму розрахунків, сплату процентів, індексу інфляції тощо, якщо це встановлено договором або законом. При аналізі переліку способів захисту цивільних прав і інтересів (ст. 16 ЦК), до правових наслідків порушення зобов'язання не можна віднести визнання права, визнання правочину недійсним. Правові наслідки порушення зобов'язання є одночасно способами захисту цивільних прав і інтересів судом, але не всі способи захисту цивільних прав і інтересів є одночасно правовими наслідками порушення зобов'язання, існують ще організаційно-превентивні заходи як заходи захисту цивільних прав і інтересів (визнання права, заходи самозахисту).

Від інших способів захисту цивільних прав (наприклад, визнання судом права), коли у діях осіб відсутні ознаки будь-якого правопорушення, правові наслідки порушення зобов'язання відрізняються тим, що це завжди міра впливу до правопорушника.

3. Співвідношення категорій: правові наслідки порушення зобов'язання та відповідальність за порушення зобов'язання

Як вже зазначено, відповідальність за порушення зобов'язання є одним з правових наслідків порушення зобов'язання. Правові наслідки порушення зобов'язань діляться на такі, що є заходами відповідальності до правопорушника, та наслідки, що такими не є. У ст. 611 ЦКУ дається перелік правовим наслідкам порушення зобов'язання, який виходить за межі тільки відповідальності. Сплату неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди беззаперечно можна вважати і правовими наслідками порушення зобов'язання й відповідальністю за порушення зобов'язання. Наступні правові наслідки порушення зобов'язання, що містяться у ст. 611 ЦК, є мірами оперативного впливу – це припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання або розірвання договору. Ч.2 ст. 615 ЦК підтверджує, що відмова від зобов'язання не є відповідальністю, оскільки не звільняє винну сторону від відповідальності. Останній правовий наслідок порушення зобов'язання, що не є заходом відповідальності, вказаний у ст. 611 – це зміна умов зобов'язання, що вчиняється, як правило, за взаємною згодою сторін.

Можна віднести до правових наслідків порушення зобов'язання примусове реальне виконання зобов'язання, але не можна вважати цей обов'язок відповідальністю, тому що він є складовою частиною самого зобов'язання, тобто не виходить за межі існуючого правовідношення.

Цивільно-правова відповідальність має такі особливості, які відрізняють її від інших правових наслідків порушення зобов'язання:

• це завжди негативні наслідки майнового характеру, вони є невигідними для боржника та компенсаційними для кредитора; інші правові наслідки порушення зобов'язання, що не є мірами відповідальності, мають наслідки, у головному, організаційно-превентивного характеру, та якщо й мають майнові наслідки, то вони є побічними;

• це завжди міра державного примусу, а оперативні заходи такими не є, міри відповідальності не можуть застосовуватися кредитором односторонньо, в оперативному порядку.

• не можна включати у відповідальність наслідки, що містять примус до виконання обов'язків, передбачених договором. Відповідальність за порушення зобов'язання є складовою частиною правових наслідків порушення зобов'язання.

Оперативні санкції є складовими частинами правових наслідків порушення зобов'язання, але не є формами (мірами) майнової відповідальності, вони не відновлюють початкового майнового стану потерпілої сторони, а спрямовані на запобігання конкретним порушенням у майбутньому, виконують забезпечувальну функцію, мають застережливий характер і можуть застосовуватися в оперативному порядку односторонньо управомоченою стороною без звернення до юрисдикційного органу. Окрім оперативних санкцій, існують інші санкції до правопорушника, здійснення яких неможливо без звернення до юрисдикційного органу, наприклад, у разі незгоди правопорушника можливе примусове вилучення речі, яку правопорушник набув безпідставно.

Правові наслідки порушення зобов'язання, які не є заходами відповідальності, в залежності від способу їх, застосування, можна поділити на:

• оперативні заходи, що можуть бути реалізовані власними діями особи, яка має право вимоги, наприклад, перевід злісного неплатника на акредитивну форму оплати, скасування умови договору щодо попередньої оплати тощо;

• заходи, як одна з форм державно-примусового впливу на порушників норм права, що мають превентивний або регулятивний характер, наприклад, розірвання договору у судовому порядку тощо.