Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
посібник Цив пр ч.1 Шаповалова.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
18.11.2019
Размер:
1.31 Mб
Скачать

4. Зміст суб'єктивного права власності

Право власності в суб’єктивному значенні – це сукупність трьох правомочностей власника:

  • 1. Право володіння – юридично закріплена можливість фактично посідати, панувати над річчю (майном), впливати на неї, здійснювати свою волю, тримати річ у себе. Право володіння або спирається на право власності, є його складовою, або виникає з договору (оренди, зберігання).

Фактичне володіння може бути як:

  • титульне володіння, що виникає на законній підставі, тобто, титульне володіння та право володіння є тотожними поняттями;

  • безтитульне володіння, що виникає внаслідок протиправного заволодіння, таке, що не має правової основи. Безтитульне володіння може бути:

      • недобросовісним (володілець знає або повинен знати про незаконність свого володіння);

      • добросовісним (володілець не знає і не повинен знати про його незаконність). Незаконне добросовісне володіння може перетворитися на право власності при наявності певних умов, наприклад, за набувальною давністю.

  • 2. Право користування – право на видобування з речі її корисних властивостей, привласнення плодів та прибутків, що приносяться річчю. Це право невіддільне від права володіння, однак може бути відділене від права розпорядження (наприклад: оренда). Користування може здійснюватися шляхом фактичних дій (наприклад: збір врожаю) або юридичних дій (наприклад: передання речі в оренду з метою отримання прибутків).

  • 3. Право розпорядження – право власника визначити фактичну долю речі (зміну її фізичної сутності, до знищення) або юридичну долю (передача права власності іншій особі, передача у довірчу власність, відмова від права на річ). Здійснюючи це право, власник припиняє або обмежує своє право власності. Власник може самостійно розпоряджатися своїм майном (за винятком примусового вилучення майна (конфіскація, реквізиція тощо), так і може передавати право розпорядження майном за договором іншій особі (наприклад: за договором комісії), однак в останньому випадку у власника залишається більше прав.

5. Здійснення та обмеження права власності

Цивільне право забезпечує власнику непорушність його права, надає визначену сферу волі для здійснення права власності, на яку не повинні зазіхати інші члени суспільства. Одночасно, як виняток, законодавство обмежує, стримує волю власника заради інтересів суспільства, оскільки безмежна воля одного є злом для інших.

Права власника:

  • Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

  • Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Міра свободи особи у здійсненні нею своїх прав може бути обмежена для забезпечення суспільних інтересів, інтересів інших осіб, держави, навколишнього середовища тощо.

Обмеження (обтяження) прав власника:

  1. Дії власника щодо свого майна не повинні суперечити закону, моральним засадам суспільства, наносити шкоду правам, свободам, та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

  2. Власність зобов'язує (тягар та ризик утримання).

  3. У випадках і в порядку, встановлених законом діяльність власника або його право власності може бути обмеженим або припиненим, також власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб.

  4. Законом встановлюються особливості здійснення права власності на національні, культурні та історичні цінності.

  5. Законом встановлюються умови обмеження або заборони використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

  6. Як виняток, при певних умовах, зазначених у законі, до власника може бути застосовано примусове відчуження об'єктів права власності (ч. 3 ст. 321 ЦК).