2. Види особистих немайнових прав

Цивільний кодекс поділяє особисті немайнові права залежно від цільового призначення, на ті, що забезпечують:

• природне існування фізичної особи (право на життя, здоров'я, свободу, особисту недоторканність тощо);

• соціальне буття фізичної особи (право на ім'я, індивідуальність, особисте життя тощо).

В залежності від порядку виникнення особистих немайнових прав вони поділяються на такі, що:

1) належать фізичним особам від народження, 2) належать їм за законом.

В залежності від пов’язаності особистих немайнових прав з майном вони поділяються:

1. особисті немайнові права, які пов'язані з майновими, можуть породжувати можливість одержання майнового блага, грошей (наприклад: авторські права);

2. інші особисті немайнові права, а точніше блага, коли не виникає майнового права на об'єкти, їх не можна продати (наприклад: право на здоров'я).

В залежності від об'єкту особистих немайнових прав вони поділяються:

1. особисті права, сутність яких складають немайнові блага, невіддільні від особистості (життя, здоров'я, недоторканність особистості);

2. особисті права, в основі яких лежать немайнові блага, що індивідуалізують особу в колективі (ім'я, честь, гідність тощо);

3. особисті немайнові права у сфері шлюбно-сімейного права;

4. особисті немайнові права, що перебувають у сфері творчої діяльності, а також інтереси, що витікають з реалізації права на відпочинок, різноманітні культурні потреби тощо;

5. особисті немайнові права, в основі яких лежить майновий інтерес.

В залежності від мети, на досягнення якої спрямоване відповідне особисте немайнове право вони поділяються на:

1. особисті немайнові права, що забезпечують фізичне та психічне благополуччя (цілісність) особистості;

2. права, що забезпечують індивідуалізацію особистості;

3. права, що забезпечують автономію особистості;

4. немайнові права авторів результатів інтелектуальної діяльності та виконавців.

3. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи

До особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи, відносяться: право на життя; право на здоров'я; право на безпечне довкілля; право на свободу та особисту недоторканність; право на сім'ю, опіку, піклування та патронатне виховання.

• Право на життя є невід'ємним правом кожної фізичної особи. Це таке особисте немайнове право, яке об'єднує два основних аспекти: право на власне життя та право давати життя іншим.

Право на власне життя – це:

• право на фізичне існування,

• право на фізичну (природну) смерть, заборону задоволення прохання фізичної особи про припинення її життя (активна евтаназія);

• право на медичні, наукові та інші досліди лише за умови вільної згоди повнолітньої особи;

• право на усунення небезпеки, що загрожує життю,

• можливість виконання репродуктивної функції природним шляхом;

• право на стерилізацію (позбавлення здатності до репродуктивності (відтворення) за власним бажанням, недієздатних – за наявності медико-соціальних показань за згодою опікуна з попереднім повідомленням прокурора;

• право на штучне переривання вагітності, яка не перевищує 12 тижнів, за винятком за медичними та соціальними показаннями, перелік встановлюється законом;

• право на штучне запліднення та перенесення зародка в організм жінки, яке має повнолітня жінка за медичними показаннями.

• Право на здоров'я – це право на стан повного фізичного, душевного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів. Воно тісно пов'язане з правом на життя.

Право на здоров'я містить:

• право на надання медичної допомоги, яке містить у собі право вимагати надання кваліфікованої медичної допомоги, у тому числі право на вибір лікаря та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій, право відмовитися від надання медичної допомоги, право на надання психіатричної допомоги;

• право на медичне страхування;

• право на інформацію про стан здоров'я; право на таємницю про стан свого здоров'я;

• право на усунення небезпеки, що загрожує здоров'ю;

• низка прав щодо стаціонарного лікування (допуск певних осіб тощо).

Право на безпечне довкілля (навколишнє природне середовище, предмети праці та побуту, харчові продукти тощо).

• це передбачена законом можливість вимагати, щоб довкілля особи створювало для неї безпечні, сприятливі умови проживання, праці, навчання, побуту тощо, тобто забезпечити їй життя гідне людини, це визнання незаконною будь-якої діяльності, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, та можливість вимагати від кожного припинення такої діяльності;

• це право на достовірну інформацію про стан довкілля, тобто можливість безперешкодного отримання повної та достовірної інформації про якість харчових продуктів і предметів побуту, про умови проживання, праці, навчання тощо. Це право додатково регламентується нормами екологічного законодавства.

Право на свободу – це юридичне закріплена можливість особи діяти на власний розсуд відповідно до своїх інтересів та мети. Воно також повинно мати передбачені законом межі та його реалізація забезпечується передбаченою законом забороною будь-яких форм фізичного чи психічного тиску на фізичну особу, втягування її до вживання наркотичних та психотропних засобів, вчинення інших дій, що порушують право на свободу, заборона тримання фізичної особи в неволі, можливість затримання особи лише у випадках і в порядку, встановлених законом, арешту або тримання під вартою не інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Право на особисту недоторканність – це передбачена законом заборона фізичного, психічного чи будь-якого іншого посягання на особу з боку інших осіб (заборону катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує її гідність, поводження чи покарання, а також фізичного покарання батьками (усиновлювачами), опікунами, піклувальниками, вихователями малолітніх, неповнолітніх дітей та підопічних, право на розпорядження щодо передачі після смерті фізичної особи своїх органів та інших анатомічних матеріалів й тіла науковим, медичним або навчальним закладам, право особи на донорство крові, її компонентів, органів, інших анатомічних матеріалів та репродуктивних клітин.

Право на сім'ю, опіку, піклування та патронатне виховання

Сім'я – це особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. До цього права належать:

- право на створення сім'ї, що містить у собі передбачену законом можливість фізичних осіб, які досягли шлюбного віку, а в передбачених законодавством випадках і фізичних осіб, що не досягли шлюбного віку, створювати сім'ю на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства;

- право на вибір осіб, які утворюватимуть сім'ю, що містить у собі можливість як вільного вибору партнера за шлюбом, так і можливість вибору батьків, народжувати чи усиновлювати їм дітей і яку кількість, а також можливість вимагати у повнолітніх осіб вийти зі складу сім'ї за умов та на підставах, передбачених законом;

- право на перебування у сім'ї – це передбачена законом можливість фізичних осіб, незалежно від віку, жити в сім'ї. З досягненням повноліття фізична особа сама вирішує, чи перебувати їй у сім'ї, чи ні. Що ж стосується дітей, то вони перебувають у сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживають;

- право на підтримання зв'язків із членами своєї сім'ї містить заборону перешкоджати особі підтримувати моральні, духовні, матеріальні та інші зв'язки з членами своєї сім'ї незалежно від того, де вона перебуває;

- заборона розлучення з сім'єю попри волю особи означає, що фізична особа не може бути проти її волі розлучена з сім'єю, крім випадків, встановлених законом, наприклад, позбавлення волі за вчинення злочину тощо.

Право на опіку, піклування, патронатне виховання наділена фізична особа, яка є малолітньою або неповнолітньою та позбавлена батьківського піклування.